Розділ 1416 — Дурень

Спеціальна подія була таємною. У самому запрошенні були певні умови, які необхідно було виконати, і якщо запрошений не дотримувався хоча б однієї з них, то на нього чекало покарання. Звісно, були й ті, хто вважав, що це блеф Ради, проте перелічені наслідки були надто серйозними, щоб ризикувати й не з'явитися.

Однією з цих умов була заборона розголошувати будь-яку інформацію про те, що таке взагалі відбудеться. Це стосувалося всіх груп: Фракції Проклятих, Фракції Ґрейлаш і навіть військових у Групі Земнонародних.

Єдиними, хто мав бути обізнаний про існування події, були ті, хто мав на ній бути присутнім. Все ж таки знайшлося кілька людей, які здогадувалися, що щось відбувається. Двоє репортерів, які завжди тримали руку на пульсі. Зараз вони перебували на одній із планет Фракції Проклятих - планеті Скімал.

Вони прогулювалися вулицями, і вперше за довгий час у них із собою не було камер.

"Щось відбувається, я тобі кажу. Не може бути, щоб усі лідери Фракції Проклятих одночасно вирішили кудись податися, залишивши все на Айві та Піч!" - міркувала Бонні.

"Ти перебільшуєш!" - наполягав Войд. – "Багато хто в Притулку є частиною Фракції Дейзі, тож чому б Айві та Піч не керувати всім? До того ж, тепер, коли Квін привів тих лідерів вампірів, цілком логічно, що лідери Фракції Проклятих намагаються налагодити з ними стосунки, хіба ні? І хіба ти не думаєш, що у них багато справ у Вампірському поселенні?"

Вони зупинилися біля ятки, де Войд помітив гарні сережки. Він кілька секунд дивився на вуха Бонні, уявляючи ці прикраси на ній, і, що важливіше, гадав, чи сподобаються вони їй. Рідко траплялося, щоб вони не були десь, де їх могли легко вбити. Ще рідше - щоб вони були вдвох без камер, тож це був один із його шансів.

"Вона думає лише про роботу, роботу і ще раз роботу. Коли я востаннє чув хоча б "дякую" за те, що я всюди слідую за нею і ризикую життям? Куди б ми не пішли, я завжди з нею! Бонні, чому ти не можеш помітити мене…!" - думав Войд, тягнучись до сережок трикутної форми. Здавалося, вони були зроблені з якогось особливого кристала, що надавав їм певного блиску на сонці.

"Добре, але тоді поясни мені, чому кожна планета досі відмовлялася з нами зустрітися. Жодна! - вигукнула Бонні. - Я знаю, що щось назріває, і щось грандіозне… О, вони мають гарний вигляд. - Бонні задумалася про те, щоб підійти до них."

Настав час Войду діяти.

"Бонні… Я… Я хочу, щоб вони були в тебе. Давай просто насолодимося сьогоднішнім днем разом. Ми не можемо змусити їх дати нам інтерв'ю, і ми не можемо просто увірватися в ті місця. Ми працювали без перерви. Нам не зашкодить взяти один вихідний день. Цей Притулок - непогана імпровізована відпустка, хіба ні? …і ще є дещо, що я хотів тобі сказати…" - обличчя Войда після цього стало яскраво-червоним.

--

Фракція Проклятих разом із лідерами вампірів уже була в дорозі. Всі приготування були завершені, але виникла невелика проблема. Фракція Проклятих не мала телепортів, що вели до планет Ґрейлаш або Ертборн.

Це була очевидна проблема, яку їм потрібно було вирішити, особливо враховуючи, що тепер вони будуть тісно співпрацювати, але Квін замислився: тепер, коли вони фактично очолюють делегацію вампірів, чи дозволять йому це зробити, чи, навпаки, чинитимуть перепони.

Не маючи іншого вибору, їхня група подорожувала на кораблі, прямуючи до однієї з планет Ертборн, і тепер дві групи опинилися в ще тісніших умовах.

Сем стояв біля обіднього столу, готовий виголосити якусь промову, але вони все ще продовжували сперечатися.

"Досить! - крикнув Сем, явно роздратований тим, що саме йому доводиться вирішувати ці суперечки. - Невже мені справді доводиться кликати Квіна щоразу, коли я хочу поговорити з обома нашими групами? Ми не можемо поводитися так перед іншими."

"Якщо вже на те пішло, Фракція Проклятих має показати, що вампіри та люди можуть щасливо співіснувати. Про всяк випадок нагадую, бо ви могли забути через тих зрадливих вампірів: усі досі ставляться до вас з пересторогою!"

Ратен прибрав свій Клинок, Ніку теж сховав свою тростину-клинок, і всі зайняли свої місця на кораблі. Сядьте збоку, притулившись до стіни або за невеликим обіднім столом перед ними.

"Давайте пройдемося по цьому востаннє, бо ми не можемо допустити жодних помилок" - заявив Сем, що викликало роздратовані зітхання з обох боків. Віцелідер Фракції Проклятих глянув угору, роздратований тим, що єдине, що було спільного в обох сторін - це небажання слухати. Він прочистив горло, перш ніж продовжити.

"Пам'ятайте, з Фракції Проклятих були запрошені тільки Сіл і Лео. По-перше, це не означає, що ви слабші за лідерів, я знаю, що ви всі сильні."

"Нейте, вони ще не бачили тебе зі щитом Демонічного рівня, а Лейло, ти вдосконалилася більше за всіх. Звісно, інші - ви наші секретні зброї. Звірі Демонічного рівня та багато іншого, але у вас також є важливе завдання в усьому цьому."

"Отже, Квін вестиме лідерів, ви двоє будете з ним, а решта з нас залишаться в режимі очікування і проводитимуть розвідку. Ми зробимо все можливе, щоб з'ясувати, які саме наміри стоять за цими запрошеннями. Зрозуміло?"

" Зрозуміло" - відповіли інші хором.

" Отой, він сильний?" - запитав Ніку, дивлячись на Сема.

"Інші, схоже, слухають його, тож він має бути сильним" - відповів Джейк, стоячи поруч із Ніку.

"Сила Сема не в бою" - сказав Квін, з'явившись позаду них. – "Хоча майже кожен на цьому кораблі може бути сильнішим за нього, він геній у координації справ. Хіба так дивно бачити, як вони слухають того, хто слабший за них?"

Для вампірів це було дивно, оскільки лідери завжди були найсильнішими у своїх сім'ях. Вони були тими, хто пройшов найбільше тренувань, а також отримав кров минулих лідерів. Часом знаходилися ті, хто кидав їм виклик за їхні позиції, тому вони повинні були бути сильними, щоб захистити їх.

До того ж, хто б їх слухав, якби вони були слабкими? Це просто не мало сенсу, і Квін по виразах їхніх облич бачив, що вони цього не розуміють.

Вампіри дуже цінували грубу силу, і Квін це розумів. Саме тому багато хто з них прийняв його позицію, але, послухавши трохи Рея, він помітив, що існують природжені лідери, за якими люди йшли, навіть не будучи найсильнішими поруч із ним, і Сем був одним із них.

"Він шанована людина в нашій групі, і хоча ми сильніші за нього, я впевнений, що багато хто з нас не лише слухав би те, що він нам каже робити, а й ризикнув би життям заради нього."

" Ризикувати життям заради когось, хто слабший за тебе… ви, люди, справді дурні" - посміхнувся Ніку.

"О, ну, мабуть, я дурень, бо я один із тих, хто ризикнув би своїм життям, - зауважив Квін. - Ти справді думаєш, що це гарна ідея - називати свого Короля дурнем?"

З цими словами він пішов геть, залишивши Ніку трохи почервонілим - настільки, наскільки взагалі може почервоніти блідий вампір.

---

Нарешті корабель прибув і приземлився. Нейтан був там, щоб зустріти їх усіх. Він був здивований, побачивши, що багато хто з Фракції Проклятих також був присутній, і трохи хвилювався через те, як усе пройде. Насамперед, він не повинен був розповідати іншим, але заради них він міг тримати язика за зубами, і на цьому все.

"Вибач, Квіне, я знаю, що ти, мабуть, хочеш взяти їх із собою, і вони лідери Фракції Проклятих, але якщо у них немає запрошення, то вони не можуть піти" - пояснив Нейтан.

Члени Фракції Проклятих перезирнулися: вони думали, що принаймні зможуть повернутися на Землю і трохи погуляти. Дехто навіть чекав на це.

"Нічого страшного… просто дайте нам знати, як там по той бік" - сказав Сем із посмішкою. Деякі вампіри здавалися задоволеними цим і мали самовдоволений вигляд, проходячи повз і прямуючи до телепорта.

Телепорт, який вони використовували, був вдосконаленим у порівнянні зі стандартним; він був схожий на ті, що використовували вампіри, де в них вводився код, який перенаправляв їх на інший телепорт, замість того, щоб вести прямо на інший бік.

"Ці вампіри поводяться так самовдоволено, як зграя старих дідусів і бабусь!" - навмисно голосно заявив Нейт.

Нейтан трохи нервував, бачачи їх наживо. Всепереможний тиск, який він уявляв від них, бачачи по камері, тепер він міг відчути, стоячи перед ними.

"Будь ласка, люди чекають по той бік", - сказав Нейтан, і після цього вони всі пройшли крізь нього, а портал зачинився за ними.

"Ну, що ми будемо робити тепер?" - запитала Лінда.

"Ти думаєш, ми з Лоґаном не передбачили це?" - відповів Сем, піднімаючи дивний пристрій.