Розділ 1418 — Подарунок

Після сутички з Лаксмусом, Квін багато обговорював це з Вінсентом та своїм нещодавно знайденим предком Реєм. Якщо те, що казав Лео, було правдою, можливо, ця біла енергія означала, що вона належить богу.

"Може це Блісс?" - подумав Квін.

"Бачу, у твого друга є сила очей Дракона, якщо він каже, що може бачити енергії. Хоча білий - це колір енергії, що випромінюється богами, це не обов'язково означає, що це бог," - пояснив Рей. "По-перше, це може бути спляча сутність, про яку людина навіть не здогадується, це може бути бог, як ти думаєш, або, можливо, як у випадку з цим Лаксмусом, про якого ти розповідав, це просто означає, що вони мають тісніший зв'язок із богом.

Це означало б, що вони можуть дозволити іншим вільніше позичати свою силу," - пояснив Рей.

Тепер у Квіна було більше ніж одна причина для хвилювання; він уже був занепокоєний запахом крові, що йшов із цієї кімнати, але тепер існувала загроза, не менш значуща, ніж Лаксмус.

"Квіне, ти в порядку?" - гукнув до нього Нейтан. "Інші, ймовірно, вже знають про твоє прибуття, тож краще нам увійти."

Нейтан мав рацію. Хай там як, Квін зрештою мусив увійти до тієї кімнати, а стояти зовні не було сенсу. Принаймні, він тепер трохи краще розумів, чого очікувати. Стоячи попереду, Квін відчинив двері, і перед ним постала велична зала.

Важко було уявити, що кімната, на яку вони дивилися, колись була їдальнею, бо вони чудово попрацювали, перетворивши її на розкішну бальну залу. Це місце нагадало Квіну про те, як він ходив на зустріч з іншими Генералами, коли деякий час працював учителем.

Червоний килим вкривав усю підлогу. Столи були заповнені дорогими закусками та справжньою їжею. Золота доріжка вела від дверей, через які вони увійшли, прямо до сцени попереду. Наразі на сцені нікого не було. Проте кімната була наповнена знайомими обличчями.

Багато знайомих облич, які Квін бачив раніше, були розсіяні по залі.

"Що ж, я очікував, що це може бути головною метою заходу, і головна зірка прибула," - сказав Оуен, перша людина, яка прийшла привітати Квіна. Він мав такий самий вигляд, як завжди: віяло закривало його обличчя, одягнений у білі шати, з довгим волоссям.

Він швидко підійшов до Квіна і вклонився з повагою, а поруч із ним були ще двоє з родини Ґрейлаш. Один - Грім Ґрейлаш, дідусь Оуена, інший - Гермес. Квін бачив його кілька разів, але ніколи не був свідком його сили.

З огляду на тих, хто був у кімнаті, і тих, кого запросили з Фракції Проклятих, Квін припустив, що запрошені вважаються найсильнішими. Саме тому обрали Сіла та Лео. Тож Гермес мав володіти великою силою, яку Квін ще не бачив.

"Минуло чимало часу, Оуене. Ти сильно виріс з моменту нашої останньої зустрічі. Я маю на увазі силу," - похвалив його Квін. "Приємно бачити, що решта з вас також вижили в цій важкій битві."

Почувши це, Оуен не зміг стримати сміху.

"Я виріс, Квіне. Порівняно з тобою я відчуваю, що нічого не зробив, і, дивлячись на цих чудових людей за твоєю спиною, ти не перестаєш мене дивувати. Вітаю вас усіх і сподіваюся, що ми ставитимемося одне до одного як друзі, адже друг Квіна - це і мій друг."

Поки Оуен був досить шанобливим, деякі лідери вже зустрілися поглядами з Грімом і Гермесом. Це виглядало так, ніби вони вели битву самими лише очима.

"Заспокойтеся," - гаркнув Квін на тих, хто стояв позаду нього.

"Квіне, бачу, ти зміг прийти." - мовив інший, підходячи ближче. Цього разу це був Верховний Командувач Сач, а поруч із ним була Саманта. Його привітання було трохи офіційнішим, і вони вирішили триматися на чималій відстані від інших.

Сач не хотів виглядати надто близьким до Квіна, але все одно міг привітатися. Зрештою, Сач, Оуен і Квін були наддержавами цього світу. Не було б нічого дивного в тому, щоб побачити цю трійцю разом.

"Він..." - Нік уже збирався щось сказати, але Квін швидко обернувся, дивлячись на всіх лідерів. Це був чіткий знак для кожного з них нічого не казати, але вони мали рацію. Сач був вампіром.

"Ось воно що, значить у Квіна є свої люди всюди, і, здається, його дуже поважають серед інших," - зауважила Санні, озираючись навколо.

"Сачу, ти відчуваєш цей запах?" - запитав Квін.

"Відчуваю, але, чесно кажучи, як і ти та інші, ми мало що знаємо про це. Усе було організовано ними. Припускаю, Лоґан у режимі очікування?" - запитав Сач.

Лоґан мав наглядати за ігровою Системою, і йому мали надати прямі координати, коли почнеться бій. Тоді він міг би ввести всю інформацію в телепорт і прибути, коли це знадобиться.

Чому вони не зробили так з усіма, Квін не мав гадки, але, можливо, у них все ще був певний рівень довіри до Лоґана через те, що він був у Раді.

Інші не підходили привітатися до Квіна, можливо, хтось і хотів би, але жоден з інших Генералів, які брали участь у цьому заході, не наважився. Вони трималися на відстані, а Вампіри слідували за Квіном, наче він був їхньою Королівською гвардією.

Трохи поговоривши з Сачем і Оуеном, Квін попрямував до іншого місця, бо побачив там Мону. Вона була зайнята тим, що набивала рот різноманітною їжею. Настільки сильно, що здавалося, вона навіть не помітила прибуття Квіна та інших.

Все ж таки, було дещо вельми помітне в ній - щось досить велике, що стояло поруч.

Зрештою, вона обернулася і посміхнулася, прямуючи до свого столу разом із великою постаттю.

"Моно... ти... ти..." - Квін не знав, що сказати.

Поруч із нею був Оскар. Єдине, що він був одягнений у повні обладунки, а в руках тримав коробку, яка, як припустив Квін, була його головою. Саме тому ніхто його не впізнав.

"Я сказала всім, що це звір під моїм контролем," - прошепотіла Мона, нахилившись уперед. Хоча знову ж таки, інші Вампіри могли зрозуміти, що це не людина і не звір, але оскільки Квін дав чітко зрозуміти це вперше, інші не реагували, хоча й продовжували гадати, намагаючись з'ясувати, що це саме таке.

Це був запах, якого вони не впізнавали, але він був дещо знайомим , наче запах мерця.

Озираючись по кімнаті, Квін також бачив інших, які стояли окремо від решти.

Один не мав при собі зброї, але був у худі без рукавів із каптуром, що закривав голову. Інший носив дивну маску з тонкими червоними прорізами для очей. Тіло здавалося досить худим і низьким.

Озираючись далі, він бачив людей, яких раніше не зустрічав, але міг сказати, що всі вони сильні.

"Це так звані Нейтральні. Найкращі Мандрівники, які ніколи не приєднувалися до жодної Фракції," - сказав Нейтан.

У цей момент Лео підійшов до Квіна і прошепотів йому на вухо, що саме один із них має ту дивну білу енергію, яку він відчув. Через це Квін подумав, що найкраще буде підійти і поговорити з ними.

Він тимчасово залишить Вампірів самих. Схоже, ніхто й не збирався підходити до лідерів.

Тільки-но Квін зібрався рушити, як зупинився. Певні члени почали виходити на сцену.

Кожен із них різного віку, всі чоловіки, одягнені в чорні костюми. Поруч із кожним було по двоє охоронців. Ці люди були тими, кого називали Радою.

"Знаєш, якби ти захотів, ти міг би просто змусити їх усіх підкоритися тобі зараз," - прокоментував Рей. "Ти сильний, так? Сильніший за будь-кого в цій кімнаті та тих, хто їх охороняє. Якби це був я, я б підійшов прямо до них і запитав, у яку гру вони, на їхню думку, грають."

Хоча Квін насправді відчував бажання зробити це, як сказав Рей, він дізнався від Лоґана, що було б майже марно поводитися з ними таким чином.

Десятеро стояли там з гордістю. У центрі був старий чоловік із довгою бородою. Він спирався на ціпок, щоб стояти. Це було дивне видовище, бо він знав іншого старого, який теж користувався ціпком. І все ж той був однією з найсильніших людей, яких він коли-небудь зустрічав.

А тут людина, яка була старою, була такою слабкою.

"Вітаю всіх вас, що прийшли сьогодні. Ми глибоко вдячні всім вам за те, що ви знайшли час прийти сюди. Зміст листів правдивий. Ми організували цей захід, тому що вважаємо це важливим для нашого майбутнього. Так само, як у минулому, коли проводили Олімпійські ігри між різними країнами, ми хочемо провести захід, який об'єднає ці дві нові раси," - сказав старий.

"Навіть у минулому, під час воєн, вони об'єднувалися заради цієї події, тому я хочу зробити те саме. Сподіваюся, після цього ми дізнаємося більше одне про одного. Як вітання нашому новому гостю, у нас є сюрприз.

Для Квіна та його послідовників."

Почувши слово "послідовники", лідери сильно розгнівалися. Вони не були просто послідовниками короля.

"У нас є для вас подарунок," - сказав старий.

Потім відсунули штори, і можна було побачити кількох молодих жінок, що стояли там. Усього їх було чотирнадцять. Поруч із ними були слуги, які винесли келихи з вином і тримали їх прямо під дівчатами. Це було, м'яко кажучи, дивне видовище.

"Сподіваємося, ви приймете наш подарунок," - сказав чоловік, і водночас кожна з них дістала ніж і розрізала долоні, дозволяючи крові стікати в келихи. Дівчата виглядали переляканими, відчуваючи біль.

Деякі жінки не змогли порізатися досить глибоко, щоб наповнити келих, і знову брали ніж, щоб порізати руки вдруге. Навіть різали свої інші руки.

А Генерали та інші, бачачи цю сцену, дивилися на неї з дискомфортом. Вони відчували огиду від того, що їм доводиться робити такі речі, і подивилися на Вампірів.

Проте перед ними стояв Квін зі стиснутими кулаками.

"ДОСИТЬ!" - закричав Квін знизу. "Що ви, чорт забирай, коїте?!"

Перш ніж вони, чи будь-хто інший, встигли зреагувати, Квін опинився на сцені й пройшов повз усіх членів Ради до жінок у самому кінці.

"Я наказую вам усім зупинитися!" - вигукнув Квін, і його очі спалахнули червоним, і в ту ж мить вони всі послухалися й випустили ножі.

"Сподіваюся, у вас є вагоме пояснення цьому", - запитав Квін.