Розділ 1427 — Подивись їй в очі

Фекс Сангвініс був молодим вродливим вампіром, добре відомим як у зоні об'єднання, так і в районі внутрішнього замку своєї сім'ї. Він також був одним із найталановитіших Вампірів свого покоління, навіть якщо порівнювати його з прямими нащадками.

Його приваблива зовнішність у поєднанні з характером мали б стати ідеальним рецептом для того, щоб зробити його видатним лідером тринадцятої сім'ї. На жаль, була одна річ, і Лі Сангвініс просто не знав, у кого його син міг її перейняти.

Хоча сам він у молодості був неабияким бешкетником, з якихось причин Фекс захопився Світом Людей. Він говорив про той інший світ так багато, що люди повірили, ніби він закохався у це фантастичне місце більше, ніж у Вампірське поселення. Втім, усе це не зменшило його популярності, а лише збільшило її.

Завдяки цьому він міг розважатися і знайомитися з дівчатами у Вампірському поселенні без жодних проблем, проте річ була в тому, що він ніколи не цікавився жодною з них, окрім фізичного аспекту.

Тож він не звик до почуття, яке виникало в його серці щоразу, коли він бачив її. Жінка, яка була на кілька років старша за нього, хоча його це анітрохи не бентежило, адже там, де він виріс, різниця у віці між парами могла легко становити десятиліття або навіть століття.

"Подумай про це, Фексе, між вампіром і людиною нічого не вийде. До того часу, як вона виглядатиме як бабуся, ти в гіршому випадку матимеш вигляд чоловіка середніх років. Коли вона помре, у тебе попереду будуть ще століття життя, і коли дівчата все ще бігатимуть за тобою, ти що, так і збираєшся залишатися з нею?" - розмовляв сам із собою Фекс.

"Якщо тільки... я не зроблю її однією з нас."

Це були слова, якими він намагався переконати себе. Він намагався змусити свій розум взяти гору над ірраціональним рішенням, яке приймало його серце.

"Ти." - пролунав голос, і Фекс підвів погляд, побачивши Саманту. "Можливо, я не така сильна, як дехто з інших на нашому боці, але я прошу тебе битися зі мною по-справжньому і використовувати всю свою силу. Будь ласка, не стримуйся!"

Зараз Фекс проклинав комп'ютерну Систему за те, що вона влаштувала такий бій. Чому з усіх людей це мала бути саме вона?

"Битися по-справжньому... як я взагалі маю це зробити? У мене не зовсім є моя здатність, і навіть якби була, не те щоб я міг взяти Агента 11 із собою," - подумав Фекс.

На жаль, у нього не було більше часу роздумувати над цими думками. За мить Саманта почала діяти. Позаду себе вона викликала те, що виглядало як дев'ять Хвостів, що звивалися навколо.

Фекс бачив це раніше, але востаннє, коли він їх бачив, кожен мав гострий кінчик. Причина, чому тепер усе було інакше, полягала в тому, що вампір бачив, як жінка використовувала свою Зброю душі, яку вона не могла використати в системі. Кожен користувач Землі використовував свої сили по-різному, але оскільки Саманта була донькою одного з найвеличніших користувачів Землі, що коли-небудь існували, у неї було вдосталь МС-клітин для використання.

Фекс ще не встиг зрушити зі своєї початкової позиції, як помітив, що з землі піднявся великий стовп Землі. При цьому він не був прямим і міцним, як стовп, що використовується для будівництва споруд. Натомість він складався з кількох шматків каменю, з'єднаних разом, що робило його дещо схожим на певну гру, де потрібно ловити звірів і використовувати їх для битви з істотою, схожою на кам'яну змію, на ім'я Оні... Це дозволяло гнучко рухатися, і наступне, що побачив вампір, - як воно вдарило по ньому, наче гігантське щупальце.

Побачивши, як воно рухається, Фекс відчув, що воно неймовірно повільне, і відскочив убік, через що атака влучила лише в землю. Однак йому здалося, що він лише ледь-ледь поворухнувся.

"Що за..." - здивувався Фекс, дивлячись на свої руки. "Я міг би поклястися, що тільки що рухався швидше?!"

Ось тоді його осяяло. Зараз вампір керував не версією СВОГО тіла! Він керував версією Вінсента в грі, яка технічно була тілом Квіна. Його аватар був таким же швидким і сильним, як і його побратим по крові!

Поки Фекс ще був зайнятий впорядкуванням своїх думок, Саманта не просто стояла осторонь. Коли її перша атака не вдалася, жінка продовжила тиснути, дозволяючи хвосту пронестися по землі, зачепивши відволіканого вампіра.

Тим не менш, удар не був таким болючим, як він очікував, і Фекс усе ще відчував, що контролює ситуацію. Впершись ногами в землю, Фекс розвернув тіло і поклав обидві руки на гігантську кам'яну змію, і та раптово зупинилася.

"Ця сила! Це тіло Вампіра-лорда... ні, це тіло Квіна," - виправив себе Фекс. Задоволений тим, що зробив, він обернувся і незабаром побачив перед собою кілька стовпів такого ж розміру, але не відчув жодного страху.

Фексу знадобилося небагато часу, щоб звикнути до швидкості та сили, він і сам був досить швидким у власному тілі. Він міг встигати за всім, і йому знадобилося лише трохи часу, щоб звикнути до збільшення порівняно зі своїм звичайним тілом.

Ухилення від гігантських зміїних стовпів було для нього гарною розминкою, і врешті-решт, коли він відчув, що нарешті достатньо сильний, щоб впоратися з цим, він приготував кулак, збираючись розтрощити один зі стовпів, що прямував до нього.

"Це ж так робив Квін, правда?!" - подумав Фекс, імітуючи його рухи. Він міцно став на землю і зарядив своє тіло сплеском кривавої аури, а потім у потрібний момент викинув кулак прямо в напрямку голів одного з гігантських зміїних стовпів. При зіткненні камінь вибухнув, і в стовпі утворилася діра, що сягала приблизно половини його довжини.

"Лише половина... і чомусь атака здалася слабшою за його," - Фекс задумався, у чому могла бути причина. Атака, яку вампір щойно намагався імітувати, була Ударом Молота. Будучи поруч із Квіном протягом певного часу, він бачив її багато разів раніше і був упевнений, що ідеально її скопіював.

Однак те, чого інші не помічали, просто спостерігаючи за ним, полягало в тому, що за атаками Вампіра-лорда стояло набагато більше. Його удари використовували ідеальне поєднання Ци та крові для створення руйнівних ударів.

"Гадаю, немає потреби затягувати це довше, ніж потрібно," - вирішив Фекс, побігши вперед. Тепер, коли він був близько до Саманти, вона могла використовувати свої Хвости, а вони були швидшими за стовпи, які вона використовувала раніше.

Проте це не мало значення, бо Фекс усе одно міг уникнути їх усіх, і коли він стрибнув до неї в останній раз, Саманта подумала, що це її шанс, оскільки її супротивник не мав би змоги змінити напрямок у повітрі. Але обгорнувши руку Кров'яним затвердінням, Фекс пробив останній хвіст, знову розтрощивши його, і врешті-решт приземлився прямо на Саманту, поваливши її на підлогу.

Його руки притиснули її до трави, і він досяг свого. Вони на секунду подивилися одне одному в очі. Саманта могла бачити лише очі свого супротивника за маскою, і нічого більше. Дивлячись глибоко в них, Фекс не знав, що на нього найшло, і зрештою випалив...

"Здається, я закохався в тебе."

Запала тиша, і лише Саманта намагалася підвестися, але сила була надто великою. Їй знадобилося кілька секунд, щоб усе усвідомити, поки вона нарешті не заговорила, припинивши боротьбу.

"Я... здаюся," - сказала Саманта, не знаючи, як реагувати на це раптове зізнання. Вона розуміла, що більше не може битися, а її супротивник занадто сильний для неї. Наступної секунди тіла Фекса і Саманти почали зникати.

Коли Фекс вийшов із капсули, інші лідери втратили дар мови, дивлячись на нього.

"Це... була якась тактика?" - запитав Вінсент, наполовину зацікавлено, наполовину з насмішкою. "Зізнатися їй, щоб вона здалася?"

Вампір був надто збентежений, щоб відповісти, радіючи, що маска, яка була на ньому, принаймні приховувала його червоне обличчя. Він захопився тією миттю, повністю забувши, що вони були в грі і що все, що вони скажуть, буде передано всім глядачам.

Фекс віддав би будь-що, аби Квін відкликав його в цей момент, але він знав, що цього не станеться. У нього була роль, яку потрібно було виконати, і оскільки він не міг просто вийти з кімнати, він пішов у куток і просто продовжував витріщатися в стіну, вдячний за те, що принаймні має на собі маску.

"Кого це хвилює? Головне, що він переміг, і зробив це з легкістю! Поразка Джіна, мабуть, була випадковістю!" - сказав Ніку, схрестивши руки.

В іншій кімнаті Саманта теж була не в найкращому гуморі, настільки, що ніхто навіть не хотів із нею розмовляти. Рада також була дуже розчарована. Десятий лідер не лише переміг, а й зробив це, не розкривши жодної здібності.

З того, що вони знали досі, усі Вампіри мали здібність, але цей хлопець просто використав свою Кров'яну силу, швидкість і силу, щоб здолати її. Вони навіть не могли списати це на невдале жеребкування.

Екрани знову почали перемикатися, оскільки наступні супротивники були обрані випадковим чином, і в цей момент вибір випав на першого лідера Ніку.

"Нарешті! Я покажу вам усім, як це робиться," - гордо проголосив Ніку, вже крокуючи вперед, не переймаючись тим, з ким йому доведеться зіткнутися. Потім на іншому екрані вибір зупинився на білявому хлопчику на ім'я Сіл.

"Я хотів би попросити вас усіх про послугу," - звернувся Сіл до тих, хто був у кімнаті навколо нього. "Якщо ви не проти, я хотів би торкнутися кожного з вас, щоб запозичити ваші здібності. Я хочу знищити свого супротивника в цьому бою!"