Розділ 144 — Найгірший випадок?

Протягом усього цього часу Квін в основному повторював іншим те, що йому сказала система. Намагався оминати ті частини, які не були потрібні. Вони мали право знати про вампірські штучки, особливо тому, що вони двоє були тісно залучені, але не було жодної причини їм знати про систему.

Але коли система видала останню репліку, він не зміг приховати шок від сказаних слів і тепер думав, як повідомити новину Пітеру.

"Пітере... можливо, тобі краще сісти, щоб це почути", - сказав Квін.

"Що, чому?" Пітер глянув на нього, нервуючись. "Ти лякаєш мене ще більше."

"Просто сядь." Квін сказав, і в цю мить його очі почали ледь помітно світитися. Пітер не знав чому, але відчув, що мусить негайно виконати прохання. Після того, як він сів на ліжко, Квін намагався знайти найкращий спосіб обережно повідомити погані новини.

"Я бачу, що це проблематично, тож дозволь мені дати тобі тимчасове рішення." Сказала система. "Як тимчасовий захід, він може протриматись кілька днів на сирому м'ясі тварин, але рано чи пізно тобі доведеться дістати йому людську плоть."

Він подивився Пітеру в очі і нарешті набрався сміливості сказати йому.

"Бути гулем означає, що ти більше не можеш їсти звичайну їжу, відтепер тобі доведеться їсти сире м'ясо."

"Сире м'ясо, в сенсі не приготоване?" Запитав Пітер. "Хіба я не захворію від цього? Воно ж переносить стільки хвороб, і людський організм не пристосований до переробки сирої їжі." Поки Пітер продовжував говорити, його слова ставали все швидшими, а паніка зростала. "Можливо, ти помиляєшся, чому б мені просто не спробувати з'їсти звичайної їжі і подивитися, що буде?"

"Заради Бога, Пітере, послухай себе!" – вигукнув Ворден. "Я знаю, це має бути страшно, але послухай. Квін просто намагається тобі допомогти."

У цей момент Ворден і Квін вирішили піти до найближчого магазинчика, щоб купити дещо для перевірки, а Пітера попросили залишитися в кімнаті. І хоча Пітеру було страшно і він хотів піти з ними, певне відчуття передавалося від Квіна до Пітера, змушуючи його відчувати, що він повинен підкорятися.

"Мабуть, це те, про що говорила система, я відчуваю зв'язок між нами", – подумав Квін.

Поки вони йшли до магазинчика, Квін дивно мовчав, через що Ворден запідозрив, що Квін щось приховує.

"Ну ж бо, кажи", – сказав Ворден. "Ти міг піти до магазину сам, але захотів, щоб я пішов з тобою."

"Це про Пітера…", – тихо сказав Квін. "Я не розповів Пітеру всього, бути гулем не означає, що він повинен їсти сире м'ясо, йому потрібно їсти сире людське м'ясо. Сире м'ясо тварин допоможе лише на короткий час."

Раптом Ворден зупинився як вкопаний.

"Квін, я зараз серйозно, коли пропоную це, але чи не було б краще просто вбити Пітера… і перш ніж ти щось скажеш, вислухай мене. Він вже намагався забрати наші життя, і тепер ми знаємо чому. Але я боюся, що це спричинить тобі більше проблем у майбутньому. Він врятував тобі життя, і ти врятував його, і якщо я веду рахунок, він все ще має врятувати тебе ще раз, щоб зрівняти рахунок. Він не той хлопець, який може з цим впоратися, і якщо його зловлять, не думай, що він тебе не здасть."

"Він не здасть, він не може," відповів Квін.

"Звідки така впевненість?" - запитав Ворден, трохи здивований раптовою відповіддю Квіна.

Квіну було важко пояснити, але він відчував зв'язок між ними двома. По суті, все існування Пітера тепер залежало від нього, і поки Квін цього проситиме, Пітер це робитиме.

"Ну, я бачу, що ти не приймеш мою пропозицію, але дозволь мені сказати тобі ось що," - сказав Ворден. "Забрати життя не так просто, як ти думаєш."

Хоча Квін усвідомлював усю вагомість слів Вордена, чого Ворден не знав, так це того, що Квін вже зробив саме це, і це виявилося легше, ніж він очікував. Можливо, для людини це було не так просто, але те саме не можна було сказати про вампіра, яким тепер був Квін, особливо про тих людей, які на це заслуговували.

Вони вдвох продовжили ходити до магазину і купувати всілякі пакунки з м'ясом. Ворден вже був готовий скористатися своїм наручним годинником, але Квін просто одразу заплатив за все сам.

"Коли ти став таким заможним?" - запитав Ворден.

"У мене свої способи", - Квін підморгнув у відповідь з усмішкою.

Нарешті, вони вдвох повернулися до кімнати в гуртожитку, де на них чекав Пітер. Він був на тому самому місці, де вони його залишили.

"Приємно пахне", - сказав Пітер. "Що ви принесли?"

Тоді Квін витяг пакунки з їжею. Деякі з них були сирими шматками стейка та свинини, а інші – запакованою готовою їжею. Пітеру не потрібно було нічого бачити, тому що його ніс вже підказував, що пахне краще.

Це був один з перших чітких знаків того, що він змінився. Як тільки вони увійшли до кімнати, солодкий запах наповнив її всю, і він йшов не від приготованого м’яса.

"Ну що, хочеш спочатку спробувати запаковане, вже готове м’ясо?" – запитав Квін. – "Але я тобі кажу, тобі стане від нього погано."

"Ні, все гаразд," – сказав Пітер з ноткою приреченості в голосі. – "Просто дайте мені інше."

Вони поклали сирий стейк на тарілку і поставили прямо перед Пітером.

"Він справді збирається це їсти?" – спитав Ворден.

"Я не знаю, мені теж виглядає досить апетитно," – відповів Квін.

"Я не можу зрозуміти, ти намагаєшся бути смішним чи що, чувак," – сказав Ворден з відразою на обличчі.

Пітеру не знадобилося багато часу, щоб накинутися на м'ясо. Побачивши сирий стейк перед собою, він раптом відчув, як його голод зростає все більше і більше, аж до того, що він не міг стриматися, і, навіть не скориставшись ножем і виделкою, що лежали поруч, він схопив стейк обома руками і почав його кусати.

Його колись тьмяні зуби стали гострими, як у лева, допомагаючи йому розривати м'ясо на шматки, і всього за кілька хвилин весь стейк було з'їдено.

Потім з його крісла почулося схлипування.

"Я монстр," - закричав він.

"Пітере," - сказав Ворден. "Тепер ти менше монстр, ніж був раніше, принаймні ти знаєш, хто ти є, і те, що ти робив раніше, було неправильно. Як ти думаєш, що відчуває Квін після того, як врятував тобі життя, а ти говориш таке прямо перед ним?"

Пітер знав, що Ворден правий, тому витер сльози і встав, посміхаючись Квіну, а його зуби були всі в крові після їжі. "Дякую, Квіне, вибач, що був таким егоїстичним."

Після завершення експерименту, коли двом іншим стало трохи краще, вони поклали залишки сирого м'яса в свій холодильник. Але єдиним, хто добре виспався, був Пітер, двоє інших були загублені в думках.

Ворден не міг перестати думати про те, що спить в одній кімнаті з канібалом, принаймні Квін лише висмоктував би його кров, а з Пітером він міг би прокинутися без руки.

У той час як Квін думав у тому ж дусі.

"Системо, ти знаєш, скільки часу пройде, перш ніж у нього з'явиться тяга до людської плоті, і чи зможу я його контролювати?" - запитав Квін.

"Його голод переросте твої накази, але він не нападе на тебе, однак щодо часових рамок я не впевнений, найкращий сценарій - тиждень."

"А найгірший?" - запитав Квін.

"Завтра."