Розділ 1432 — Батьківський інстинкт

Хоча ШІ вже обрав наступний бій, у безперервній низці поєдинків виникла невелика перерва. Настав час для інших обговорити те, що сталося до цього моменту, і ідея полягала в тому, щоб вони могли порадитися, як покращити свої результати та в яких аспектах їм потрібно вдосконалюватися.

Принаймні, саме для цього, за словами Ради, була дана перерва, і це те, чим зараз займалася одна зі сторін. Вампіри-лідери не дуже хотіли говорити про поразки, яких вони зазнали, і вони вже усвідомлювали помилки, яких припустилися.

Добре було те, що Дворецький зміг показати їм повторну трансляцію багатьох боїв, що відбулися до цього, тож вони могли переглянути їх і побачити, що пішло не так. Що стосується Ніку, то в цьому випадку він просто стояв осторонь, і було небагато того, чого він міг навчитися, спостерігаючи за своїм боєм, та й не те щоб він хотів бачити це знову.

З іншого боку, люди зібралися в групи, щоб оцінити свої матчі, отримуючи поради один від одного. Деякі з них програли не лише тому, що були слабшими, а й через брак тактики та бойового чуття.

Хоча Вампіри билися не так багато, здавалося, що вони мають бойові знання щодо ведення бою та використання навколишньої місцевості. Можливо, це було пов’язано з тим, як довго вони жили, або тому, що вони були расою, яка покладалася лише на силу. Навіть якщо вони билися лише один з одним, це все одно був досвід.

Тим часом була одна особа, яка ще не переглянула свій власний матч і набирала воду з автомата, що стояв збоку.

Вона поставила пляшку, наповнюючи її, і коли знімала її з автомата, її пальці трохи здригнулися, через що вона впустила пляшку на підлогу. Вода розлилася по всій підлозі.

"Це просто не мій день... чи не так?" - пробурмотіла Саманта, збираючись підняти пляшку з водою, але перш ніж вона встигла це зробити, інша рука підняла її швидше за неї.

"Дякую", - сказала Саманта.

Вона була досить здивована, побачивши перед собою великого чоловіка. Принаймні, вона думала, що це чоловік, судячи з товстої броні, але було неможливо побачити його обличчя, оскільки він прикривав його чимось на кшталт шолома у формі відра, де можна було побачити лише вузькі щілини для очей.

Вона також вважала дивним, що він носив цю коробку поруч із собою, і жодного разу не відпустив її і не поклав.

Забравши пляшку в чоловіка, вона очікувала, що він піде після того, як вона подякує, але фігура просто стояла там, не кажучи ні слова. Це було трохи ніяково, і вона не знала, що ще сказати.

"Тепер, коли я дивлюся на нього трохи пильніше, він приблизно такого ж розміру, як він…" - подумала вона.

"Що ти робиш? Ти злякаєш дівчину", - сказала Мона, підходячи до свого нового супутника. "Вибач за це, він не може говорити, але він добрий і готовий допомогти, я обіцяю".

Стоячи перед Оскаром, Мона трохи хвилювалася через його дії. Вона думала, що щось може статися, коли він побачить її доньку, але… це був не справжній Оскар, або, принаймні, не той самий Оскар, якого вони пам’ятали, проте вигляд її, мабуть, щось спровокував.

"Люблячий сімейний зв’язок, який просто неможливо забути, га… гадаю, ти, мабуть, справді любив її, і навіть зараз хочеш допомогти їй і захистити її… але якби вона побачила, ким ти був або чим ти став; якби вони всі побачили тебе, цікаво, що б вони подумали?" - подумала Мона.

Схоже, її новий друг не збирався залишати цю дівчину в спокої, і вона мусила щось зробити.

"Гей, чому б тобі не підійти? Ми можемо разом подивитися твій бій; це може дати мені уявлення про те, як б’ються ці лідери", - запитала Мона. "Знаєш, ми, дівчата, повинні триматися разом, а ти непогано билася. З того, що я бачила, лідер, з яким ти зіткнулася, був трохи швидшим за всіх інших і сильнішим, тобі просто трохи не пощастило".

Озирнувшись навколо, Саманта досі трималася близько до Сача, але вона справді почувалася трохи ніяково, і чомусь велика постать, хоча вона могла налякати інших, її не дуже налякала.

Стільці та столи були розставлені слугами, які, здавалося, з’явилися нізвідки. Мабуть, вони були десь на стадіоні або просто за скляним контейнером. Як тільки всі зайняли свої місця, почалося відео матчу Саманти.

Як тільки воно почалося, її обличчя з кожною секундою ставало червонішим, оскільки вона згадувала певні деталі.

"О!" - посміхнулася Мона. "То ось чому ти не дивилася повтор своїх боїв? Мушу визнати, я не очікувала, що вампір зізнається тобі в коханні посеред матчу ось так. Я маю на увазі, що в тій групі є кілька гарних хлопців, і вони всі практично бездоганні, те саме стосується і дівчат.

"Не можу уявити, чому б вони обрали когось із нас; не те щоб ти не була красивою, звісно", - швидко сказала Мона, намагаючись нікого не образити, але вона просто говорила правду. Майже кожен із Вампірів міг би стати зірковим актором або моделлю.

"Я не дуже бачила його обличчя", - випалила Саманта. "У нього була маска… але він здався Фамільярним ; не знаю чому?"

Вона справді не знала чому, але була одна людина, яку вона зустріла деякий час тому, яка нагадувала їй цю особу; він здавався трохи незрілим для свого віку, і вона уявила, що це було щось, що він міг би зробити. Зізнатися нізвідки, не зважаючи на почуття інших.

Сцена продовжувала розгортатися, і Мона давала кілька порад. Вона стверджувала, що Саманта занадто сильно покладається на свої сили Землі . Її використання Здібності Землі було творчим, і вона витратила багато часу на навчання, як це робити, тому Здібність Землі не була такою жорсткою, і це було добре.

Однак їй було б корисно, якби вона також подумала про використання сил у ближньому бою. Могло бути кілька форм атаки на супротивника одночасно; це була хороша порада, але також щось важке для виконання та небезпечне.

Інша альтернатива полягала в тому, щоб спробувати зосередитися на якомусь типі захисту, якщо вона збиралася атакувати таким чином. Навіть Тейлз , який вона зазвичай використовувала, можна було назвати оборонним, але це був наступальний захист.

Здібність Землі була однією з найкращих здібностей, коли справа доходила до захисту, якщо її використовувати правильно.

Зрештою, однак, настала сцена, де Фекс приземлився прямо на Саманту. Відео було зі звуком, і всі вони добре його чули.

"Я думаю, я закоханий у тебе".

Відео грало, і відразу після цього пролунав гучний удар по столу. І Мона, і Саманта відчули вібрацію на тому самому столі, за яким сиділи, тому що це було зроблено великим другом поруч із ними.

"Чи… він щойно розлютився через це зізнання?" - подумала Мона. "Я маю на увазі, справді розлютився? Гадаю, це той самий батьківський інстинкт захистити свою доньку".

"З ним усе гаразд?" - запитала Саманта.

"Так… з ним усе гаразд", - відповіла Мона.

Незабаром перерва закінчилася, і, передавши нову інформацію, яку вони осягнули, тим, хто ще не бився, вони подумали, що тепер у них може бути більше шансів протистояти Вампірам зараз і в майбутньому.

Однак сталося дещо несподіване. У кімнату членів Ради надійшов дзвінок, і дзвінок був від одного з дворецьких у кімнаті лідерів вампірів. Відповів на нього чоловік середніх років із сивою бородою, якого звали Енді.

"Сер, я не знаю, як це сказати, але лідер, якого обрали для бою… у нас невелика проблема", - сказав Дворецький.

Стоячи зовні і дивлячись на членів Ради, Мука просто стояв там із посмішкою, махаючи їм рукою.

"Дуже добре", - відповів Енді. "Прийміть їхній запит".