Розділ 1436 — Зрада

Всередині військової бази, неподалік від центру, розташовувався ангар, де зараз насолоджувався сигаретою один чоловік. Він був одягнений у нагрудник звіриної броні, на якому на тлі чорного обладунку виділялося біле число дванадцять. Сидіння, на якому він влаштувався, було жахливо хитким, проте він не дозволяв цьому відволікати себе від сигари.

"Схоже, у ваших хлопців виникає багато проблем із парочкою непроханих гостей," поскаржився він, почувши шум у віддаленні. "Не дивно, що захопити вашу базу було так легко. Якби у нас весь цей час була така сила, Чисті мали б щось із цим зробити ще давно."

Закінчивши з сигарою, він загасив її об своє сидіння і почав крутити та вертіти нею, змушуючи своє "сидіння" скрикувати від болю. Агент Чистих сидів не на звичайному стільці - ні, він змусив сержанта, який раніше відповідав за цей підрозділ, взяти на себе цю роль. Для військового це було повне приниження. Велична, шанована фігура, як він, тепер розглядалася лише як стілець, проте у нього не було вибору.

"Гадаю, ви, хлопці, справді нічого не можете зробити без нас," він нарешті підвівся, і інші в ангарі, здавалося, приготувалися, тримаючи в руках зброю. Усі посміхалися, всього їх була група з двадцяти осіб.

'Ви, покидьки! Як ви смієте так поводитися з військовим? Де був ваш фанатичний гурт, коли на нас напали Далкі? Ховалися, як таргани, якими ви і є! Одного дня ви, покидьки з Чистих, отримаєте по заслугах,' - подумав про себе сержант, вдячний за те, що йому більше не доведеться терпіти приниження.

"Виступаємо!" - вигукнув він, піднявши в повітря свою булаву. Двадцять чоловіків незабаром вийшли разом з ним і почали вибігати з ангара. Агент Чистих був недалеко позаду них, але коли він вийшов, то здивувався, чому його люди, здавалося, застигли на місці.

"Що ви, хлопці, робите? Знайдіть непроханих гостей і позбудьтеся… їх." Його голос згасав, коли він дивився на сцену перед собою.

Навіть зараз бій тривав, проте ангари були повністю зруйновані. Незліченні Мехи були розірвані на шматки. Більше того, люди, які тут дислокувалися, лежали навколо переможені. Деякі з них були агентами Чистих, і вони були аж ніяк не слабкими.

Пролунав вибух, за ним ще один, але, здавалося, вони були в різних напрямках.

"Знайдіть їх і принесіть мені їхні голови!" - крикнув він, і решта, здавалося, погодилися. Групи розділилися на дві, слідуючи за серією вибухів. Під час пошуків вони помітили, що руйнування були навіть масштабнішими, ніж здавалося спочатку. Скільки людей сюди відправили? Чи була у них рівна сила близько двохсот осіб? Невже Група Земнонародних почала діяти у відповідь?

'Якщо це Група Земнонародних прийшла рятувати своїх людей, їм знадобилася б принаймні вдвічі більша сила, ніж у нас, щоб зробити стільки шкоди. Якщо це так, можливо, у нас немає іншого вибору, окрім як відступити,' - подумав він.

Однак невдовзі він помітив дещо дивне. Якби у загарбників була така велика сила, де були тіла їхніх ворогів? Поки що вони бачили лише своїх власних людей. Незалежно від того, наскільки досвідченими були бійці з іншого боку, було б неможливо обійтися без нульових втрат.

Саме тоді він побачив попереду. Група з шести Мехів оточила трьох людей.

'Чудово, здається, вони захопили декого з них! Нам потрібно взяти їх живими, щоб ми могли допитати їх і дізнатися більше про їхні плани,' - вирішив він.

Підійшовши ближче, він помітив, що ті, хто керував Мехами, дивним чином намагалися відступити. Однак вони, здавалося, боялися повернутися спиною, і він незабаром зрозумів чому. Миттєво один із трьох кинувся вперед і сформував зі своєї руки гігантський Блейд, і одним помахом рука Меха була знищена. Інший Мех кинувся вперед, намагаючись допомогти. Тоді шматок руки самого нападника вистрілив і влучив у ноги Меха. Речовина спочатку здавалася липкою, як бруд, але миттєво затверділа.

Придивившись, він помітив, що одна з фігур зовсім не виглядала людською; натомість вона нагадувала звіра з людським тілом. Вона пірнула прямо в центр Меха, вдаривши його потужним потоком вітру. Мех злетів у повітря і врізався в землю, не в змозі більше рухатися.

'Чекайте… це точно звір… Чи означає це, що нас атакують звірі? До того ж людиноподібні звірі?!' - дивувався він.

Все ж таки, маючи навколо десятьох, він пересилив страх і кинувся вперед. Третьою людиною була дівчина. Вона стояла між двома звірами, не боячись, і натягнула свій лук. Він не боявся - вони були за сотні метрів, вона ніяк не могла влучити в них з такої відстані, та й побачити їх було б важко.

Коли жінка відпустила тятиву, вилетіли три стріли, що прямували прямо до них зі значною швидкістю. Піднявши свою булаву, він був готовий заблокувати атаки… проте в останню секунду вони злегка змістилися. Він був достатньо швидким, щоб відреагувати на атаку, заблокувавши її головкою своєї булави.

'Що це за сила? …це Ци?! …але хто знає Ци і має хоч якийсь зв'язок зі звірами? Ніщо з цього НЕ МАЄ ЖОДНОГО СЕНСУ!!!'

Він побачив, що двоє його людей впали на землю, а інші дві стріли пробили їм серця. Що стосується нього, то з його стрілою, коли вона торкнулася зброї, відбувалося щось дивне. Вона почала обертатися, і сила Ци стрімко зростала.

Його Ци вичерпувалася, і він отримав удар, впавши на підлогу і дивлячись на свою зброю, яка була розтрощена.

'Хто ці люди? …ні, це не важливо! Я маю попередити інших! Я повинен розповісти їм про це!' Діставши свій приймач, він був готовий викликати їх, доки не побачив поруч із собою дещо, схоже на людську дитину.

Він побачив, як хлопчик посміхнувся, і врешті-решт наступив йому на руку, розтрощивши кістки на шматки. Потім він стрибнув і приземлився на іншу руку, розчавивши і її.

Він не розумів, як людська дитина, яка виглядала не більшою за цуценя, могла мати таку силу. Не маючи більше змоги використовувати руки, він намагався осмислити цю ситуацію. Чим більше він думав про це, тим більше переконувався, що все це має бути одним жахливим кошмаром.

"Схоже, ти справді зачистив це місце, Ратен, це вражає," - почувся голос позаду. Нахиливши голову і скосивши очі, він побачив, як до них наближається більша група; вони прийшли з іншого боку, куди пішли його люди. Що було ще гірше, здавалося, деякі з них несли його людей на своїх спинах.

"У вас було більше людей!" - поскаржився Ратен. "Звісно, ви б зачистили свою сторону швидше!"

"Насправді, ми нічого не робили," - виправила його Лінда. "Більшу частину роботи зробив Пітер і двоє його "друзів"."

Інші, хто був з Пітером, бачили жахливу демонстрацію сили. Дві Менші Ваги поруч із ним були справжніми монстрами. Ноги, колишній п'ятишиповий Далкі, відомий як Слайсер, і те, що залишилося від Гілстона, але ще страшнішим був сам Пітер, який тепер мав ті самі характеристики, що й Квін, але в той же час його регенеративна сила перевершувала навіть Короля вампірів.

Через це іншим насправді не довелося нічого робити. Будь-кого, кого вони зустрічали, перемагали ще до того, як вони могли приєднатися до бійки.

"Отже, цей хлопець - член найвищого рангу, так?" - запитав Сем.

"Я знайшов ще одного!" - вигукнув Нейт з глибини, тримаючи сержанта за комір сорочки.

"Чекайте, вислухайте мене, я не один із них!" - закричав сержант. "Будь ласка, повірте мені! Я не частина Чистих. Ви, хлопці, я впізнаю декого з вас. Я бачив вас у прямій трансляції, ви - Фракція Проклятих, так?! Будь ласка, послухайте мене, ці хлопці захопили нас… і той клятий Нейтан… цей мерзотник зрадив нас усіх!"

Це одразу стало тим, що дуже зацікавило Сема. У нього з'явилася підозра. Насамперед, Нейтан був із військових, йому наказали супроводжувати Квіна та інших. Він мав знати, що це не справжня база, що це не справжні солдати, то чому ж він нічого не сказав?

"Ти! Розповідай мені все, що сталося, і все, що ти знаєш!" - зажадав Сем, і його очі спалахнули червоним.