Розділ 1439 — Його повернення

Стоячи між північною та південною частинами стадіону, у гігантських коридорах, що здавалися нескінченними, були Квін і Нейтан. Лідер Фракції Проклятих чекав, поки його провідник почне говорити, проте інший вагався. Було так тихо, що все, що міг чути Квін - це звуки його власного тіла та, здебільшого, тіла Нейтана.

"Ти ж знаєш, що я можу вибити з тебе інформацію, так?" - зазначив Квін. - "Однак ти заслужив мою повагу, тому я б волів цього не робити. Колись у школі, коли Дюк був головним і він погано поводився з усіма учнями, ти був єдиним, хто виступив проти нього. Тоді мені здавалося, що ти завжди хотів щось із цим зробити, але тобі просто бракувало сили, щоб щось змінити.

Ось чому я не хочу вірити, що ти повністю погана людина. Я знаю, що, на відміну від інших, у тебе немає того дивного Ці навколо голови, якби воно було, Лео помітив би це. Отже, я знаю, що тебе принаймні не змушують робити те, що ти робиш". Очі Квіна почали світитися червоним, він ще не використовував свою Навичку Впливу, але знав, як спрямувати червону ауру, щоб його очі мали такий ефект.

Побачивши це і відчувши силу, що виходила від Квіна на такій близькій відстані, Нейтан завагався. У його очах він бачив не просто молоду людину.

"Мені шкода, Квіне… Я ненавиджу це робити", - нарешті заговорив Нейтан. - "Ти правий, у школі я був слабким, але досяг свого становища завдяки наполегливій праці та своїм унікальним силам, проте тоді я нічого не міг вдіяти, а зараз… здається, я опинився під керівництвом зовсім іншого 'Дюка'.

Я не завжди був частиною Чистих… я маю на увазі… я досі не впевнений, чи технічно я один із них, але це правда, що я допомагаю їм уже деякий час".

Поки Нейтан говорив, Квін уважно слухав його серце, щоб побачити, чи є якісь зміни. Чесно кажучи, він гадки не мав, яка реакція буде у серця, коли людина бреше, чи почне воно битися інакше просто через ситуацію. Усі ці слова могли бути блефом, але інстинкти підказували йому, що співрозмовник не бреше.

"Ти добровільно допомагаєш їм чи ні?" - запитав Квін для ясності. Можливо, раніше він не був частиною Чистих, але як щодо зараз? Коли все це почалося? Були часи, коли його люди, Фракція Проклятих, дуже покладалися на Нейтана.

"Певною мірою, але не зовсім", - відповів Нейтан, і на його обличчі відбилася провина Чистих. - "Квіне, все, що я можу сказати - ти зрозумієш, коли побачиш його. Чисті… вони були залучені в усе від самого початку, і ніхто з нас навіть нічого не підозрював.

Я не знаю, яка їхня кінцева мета, знаю лише, що вони хотіли, щоб я привів тебе до них. Я, чесно кажучи, не знаю, чи це пастка… ні, мабуть, це досить очевидно, що це не може бути нічим іншим. Я маю на увазі, що гадки не маю, що вони підготували для тебе".

На цьому все закінчилося, Нейтан провалив своє завдання, і він думав, що тепер Квін точно не піде за ним. Знаючи, що це пастка, і через його сьогоднішні дії, велика ймовірність того, що незабаром розпочнеться велика війна.

"Хто ці 'вони'?" - запитав Квін.

"Людина, яка організувала весь цей захід", - відповів Нейтан. - "Зіро".

Нейтан не знав, чому розповідає Квіну все, але здавалося, що той має знати все зараз, навіть попри те, що він був упевнений - усе скінчено.

"Веди мене до нього і вдавай, що цієї розмови ніколи не було", - попросив Квін із посмішкою. - "Коли все це закінчиться, тобі доведеться багато пояснювати".

Почувши це, Нейтан не знав, що відчувати, але в грудях наростав біль, який не дозволяв змиритися з ситуацією, в яку його поставили. Він продовжив іти, і, як сказав Квін, той пішов за ним. Проте відстань між ними збільшилася.

'Ха… ну, гадаю, цього й слід було очікувати', - подумав Нейтан, стискаючи кулаки.

Справжня причина, чому Квін віддалився, була не через Нейтана. Це було пов'язано з тим, що він зв'язався з певною групою, яка залишилася позаду. Квін отримав оновлення про те, що дізналися Сем та інші, і запитав, що вони хочуть робити далі.

У них був готовий корабель, і вони були готові відплисти будь-якої миті. Про всяк випадок Квін попросив їх бути готовими прибути за першим покликом. Якби вони могли почати рухатися трохи зараз, але їм довелося б переконатися, що вони залишаться непоміченими.

'Зіро… отже, я нарешті зустрінуся з тобою. Чи був ти тим, хто використовував висмоктування Ці на всіх тих людях? Чи відповідальний ти за команду Ці? Тому що якщо так… я не думаю, що ми зможемо дійти згоди'.

----

На боці людей чоловік у капюшоні увійшов у свою VR -гру. Він був одним із багатьох Неранжованих, які прибули. Чесно кажучи, багато хто з Неранжованих був менш вражаючим, ніж інші собі уявляли.

Їм розповідали історії про їхню силу, порівнюючи її з силою Великої четвірки, але, здавалося, це зовсім не так. Можливо, це були чутки, які поширювали їхні багаті роботодавці, сподіваючись налякати будь-яких нападників.

Вони були сильними, але не на рівні когось на кшталт Сіла чи Оуена, чиї бої вони бачили досі. Ось чому ніхто нічого не очікував від цієї постаті. Це стосувалося і лідерів вампірів.

"Чи буде він у порядку?" - запитала Санні.

"Він має тіло нашого Короля. Хоча він може не мати його здібностей чи Контролю крові, ви також тренувалися разом із ним. Він був більш вражаючим, ніж будь-хто з нас", - відповів Джим.

Арена почала матеріалізуватися знову, проте цього разу в ній, здавалося, не було нічого примітного. Земля була твердою і сухою, віддаючи оранжевим або коричневим відтінком. Не було ні дерев, ні води, лише порожнє оточення.

Це означало, що, на відміну від попередніх боїв, ці двоє не зможуть використати місцевість на свою користь. Іншими словами, їм доведеться покладатися на свої навички, і всі з нетерпінням чекали на гарне видовище.

Нарешті з'явився Неранжований, як і Вінсент.

"Це має бути легко для Квіна, так?" - запитав Гермес.

"Можливо, але ми не знаємо, скільки його сил було перенесено в гру. До того ж, він може не використовувати всю свою силу. Якби я був на його місці, я б не розкривав свою повну силу тут, натомість я б використав це як можливість для тренування, обмежуючи себе. Звичайно, це залежить від того, чи зможе той хлопець із Неранжованих встигати".

Сміх долинув від одного з Неранжованих, це був молодий чоловік із луком за спиною на ім'я Албад.

"Ви, хлопці, справді нікого з нас, Неранжованих, не знаєте, чи не так?" - запитав Албад. - "Дивіться, я бачив відео, яке ви всі робили, але повірте мені, коли я скажу це: той чоловік відрізняється від решти з нас. Що б не сталося і з ким би він не бився, він завжди виживає, попри все".

Інші подумали, що, можливо, він просто хвалиться, бо вони друзі, але якби це було так, вони б однаково скоро все дізналися, тож навіщо хвалитися? Можливо, його друг справді такий сильний.

Почувши це, Сіл припустив, що потужна сила, яка була йому дана, велика кількість МС-клітин, мала прийти від нього.

Повернувшись на поле, двоє стояли навпроти один одного, і матч розпочався, але жоден із них не зробив свого ходу.

"Ти!" - вигукнув Неранжований чоловік. - "Як тебе звати? Мені завжди подобається вітатися з тими, з ким я стикаюся в бою".

Вінсент знайшов це прохання дивним… чому Неранжований не знав імені Квіна? На цей момент увесь світ практично знав його, чи він жив у печері? У будь-якому разі, Вінсент відповів.

"Квін Тален, а твоє?!" - відповів Вінсент із поваги.

Саме тоді чоловік зняв капюшон, відкриваючи своє обличчя…

"Мене звати Сера…"

Албад встав у скляному контейнері, щоб краще роздивитися матч.

"Ми маємо для нього інше ім'я серед нас, Неранжованих… зазвичай ми просто називаємо його 'Богом Війни'".