Розділ 145 — Кристали

Наступний день настав, і коли Ворден прокинувся, у нього були ледь помітні мішки під очима. Квіну зрештою вдалося трохи поспати, але, здавалося, йому теж не стало набагато краще.

"Мало спав?" - запитав Квін.

Ворден похитав головою, дивлячись на Пітера, який, здавалося, все ще мирно спав. "Принаймні він все ще виглядає як людина."

Усі студенти першого курсу отримали наступні два дні вихідних після експедиції.

Маючи наступні два вихідні дні, Квін знав, що йому потрібно поспішати і знайти рішення ситуації Пітера. Це було велике місто, в якому були не тільки люди зі школи, а й робітники та солдати ззовні.

В цьому місті неодмінно мав бути морг. Хоча злочини, які призводять до смерті, траплялися не так часто, як у звичайному місті, оскільки більшість мешканців були солдатами, але це не означало, що їх зовсім не було. Одне було зрозуміло точно, вони не хотіли отримувати тіло з моргу в школу, де вони знаходились. Це було б надто очевидно і призвело б до ще одного розслідування.

Поки Квін розмірковував, що робити, в двері постукали. Коли вони відчинили двері, то були здивовані, побачивши там Лейлу. Вона була сама, але прийшла, щоб повідомити їм про ситуацію з Ерін.

"Здається, вона трохи заспокоїлась," - сказала Лейла. "І, чесно кажучи, це було дивно. Її зовсім не засмутив той факт, що ти вампір, навіть після того, як я намагалася їй це пояснити, а лише те, що ти міг би нам більше допомогти під час оцінювання. У будь-якому разі, що з ним?"

Квін продовжив пояснювати, що трапилося з Пітером і як він перетворився на гуля. Коли Квін згадав про це, її обличчя одразу змінилося, вона прочитала достатньо книжок, щоб знати про деякі негативні сторони перебування поблизу гуля. Деякі з них були спраглими до крові істотами, а інші постійно жадали людської плоті.

І після почутої розповіді Квіна, здавалося, що вона мала рацію.

"Знаєш, після того, як я побачила, як ти перетворив Пітера, я подумала, що ти щось від мене приховуєш, але, думаю, ти цього боявся, і, чесно кажучи, бути вампіром - це круто, але бути гулем - не дуже", - сказала Лейла.

Квін почав обмірковувати те, що щойно сказала Лейла. До того, як все це сталося, він серйозно розглядав можливість перетворити Лейлу на вампіра. Однак, система заявила, що такий результат, перетворення когось на гуля, був одним із можливих варіантів.

"Системо, якщо я використаю ритуал крові на Лейлі, чи буде такий самий результат?" - запитав Квін.

“Чесно кажучи, я не впевнений, це залежить від людини та ситуації, в якій вона опинилася. Можливо, Пітер обернувся через те, як близько він був до смерті, коли проводився ритуал, але, можливо, він би все одно перетворився на одного з них, враховуючи, наскільки слабким був його розум. Я не можу сказати, що цього не станеться, але я вважаю, що Лейла мала б більший шанс перетворитися на щось інше.”

Наразі Квін вирішив тримати слова Системи при собі. У нього вже було достатньо проблем, і йому не потрібна була ще одна, якщо Лейла перетвориться на щось іще проблемніше, ніж гуль.

"Ой. Я майже забув," - сказав Ворден, заліз під своє ліжко і витягнув маленький мішечок, перш ніж кинути його Квіну, який його зловив.

Квін відкрив мішок і помітив, що він, здавалося, повний кристалів.

"Оскільки експедиція закінчилася рано, ми змогли залишити їх усі собі."

"Ти маєш на увазі, що це...?" - запитав Квін з виразом збудження на обличчі.

"Ага. Кристали крилатого ящера, про які ти просив," - відповів Ворден з усмішкою.

Зазирнувши в сумку, там виявилося близько тридцяти штук, Квін не міг уявити, що група повинна була зробити, щоб отримати стільки. Але тепер він зрозумів, чому Ерін була неймовірно засмучена, з такою кількістю кристалів їх група вийшла б на перше місце у всій таблиці лідерів.

Проте зараз у нього було достатньо кристалів, щоб створити костюм для себе. Плащ, яким користувався Сем, був достатньо міцним, щоб блокувати криваві удари Квіна, і при цьому був гнучким. Якщо він зможе використати це для створення повного комплекту одягу, то нарешті зможе битися вдень.

Хоча спочатку він не знав, до кого звернутися за допомогою у розробці костюма, раптом дехто спав йому на думку. Логан, якщо і був хтось, хто добре розбирався у створенні речей і знав, чи можливо щось зробити чи ні, то це був би він.

Все ж він не міг просто залишити Пітера таким, яким він був, незважаючи на те, що він міг перетворитися на спраглого до плоті монстра.

Ворден бачив, що Квін, здавалося, з чимось бореться. Напевно, була причина, чому він сказав йому та Лейлі зібрати якомога більше цих кристалів.

"Просто йди і роби все, що тобі потрібно," сказав Ворден. "Лейла і я впораємося з проблемою; у мене все одно є ідея."

"Ви впевнені, а як щодо інших, ви хочете, щоб я заплатив вам за це?" - запитав Квін.

"Ти жартуєш?" - сказала Лейла. "Квін, якби не ти тоді, коли напав Далкі, ми б усі загинули, і Ерін теж. Хоч вона і каже, що злиться на тебе, вона не може заперечувати, що ти врятував нам життя. Найменше, що ми можемо зробити, це віддати тобі ці кристали безкоштовно."

Квін подивився на них ще раз і зрозумів, що якщо і є хтось, на кого він може покластися, то це Ворден, і тим більше, коли Лейла допомагає йому. "Гаразд, просто дайте мені знати, якщо виникнуть якісь проблеми, я буду у VIP -зоні трохи вище."

Після цього Квін швидко вибіг з кімнати з кристалами в руці.

"У VIP -зоні?" - сказала Лейла. "Цікаво, що він там робить."

"Хто знає?" - сказав Ворден, знизуючи плечима. Саме тоді Пітер почав прокидатися і терти очі. "Але зараз у нас є більша проблема, з якою треба розібратися."

*****

У будівлі для другокурсників Дюк сидів за своїм столом у кабінеті, курячи сигару. Він не був завзятим курцем, але коли відчував сильний тиск, то помічав, що викурює набагато більше сигар, ніж зазвичай.

"Чорт забирай, цей Трудрім знову прийде!" - сказав Дюк сам собі.

Раптом двері кімнати відчинилися, і ввійшов один із сержантів з афро на голові та в сонцезахисних окулярах. Його звали Рафаель, і він був одним із викладачів для другокурсників. "Сер, я приніс список імен, який ви просили."

Рафаель підійшов і передав Дюку невеличку паличку. Коли її поклали на стіл, з'явився цифровий дисплей зі студентами.

"Подивимось... Схоже, у нас тут гарне поєднання здібностей", - сказав Дюк. "І ви перевірили біографію всіх цих студентів? Не буде скарг від важливих сімей, якщо щось піде не так, вірно?"

"Так, сер."

У верхній частині списку імен відображалося фото одного зі студентів. Це було фото Пітера Чака.