Розділ 1461 — Дивний день

Сьогоднішній день видався дивним. Зазвичай, скільки б він не скаржився чи не розмовляв, ніхто не реагував на його слова, але саме сьогодні двоє людей вирішили відреагувати по-різному.

"Можливо, сьогодні той самий день… Я відчуваю, що наближаються зміни", - подумав Трудрім, швидко облизнувши язиком сухі губи. Клон Джима просто дивився на нього, нічого не кажучи, що ще більше дратувало Джека, поки врешті-решт він не вибухнув.

"Ти збираєшся мені відповісти, чи просто прийшов сюди, щоб цілий день витріщатися на моє обличчя?!" - роздратовано вигукнув Трудрім.

"Здається, він не знає", - пояснив його співкамерник. - "Найімовірніше, він не знає того, про що ти його запитуєш. Коли я був з Ґремом та Джимом, вони змусили мене змінити спогади його клонів на об'єкті як свого роду запобіжний захід".

"Як я розумію, це був спосіб змусити їх і далі слухатися Ґрема, навіть попри те, що вони були клонами". Після цих слів клон повернув голову в бік іншої камери.

"Ти хочеш сказати, що мої теперішні спогади - не мої власні? Це якось пов'язано зі здібністю, про яку він говорив? Мені завжди здавалося, що все… якось не так".

Розімкнувшись, клон повернувся на свою позицію поруч із вартовим Далкі, який кинув на нього короткий погляд. Було зрозуміло, що він незадоволений сказаними раніше словами.

Знову минув деякий час, і в їхній камері ніхто не промовив ні слова. Кожен займався своїми справами, як і завжди, але Трудрім був зайнятий розробкою плану, який міг би допомогти йому втекти.

"Усі клони повинні мати спогади оригіналу до того моменту, коли вони були створені, правильно? У такому разі, він мав знати відповідь на моє запитання до того, як ти втрутився в його спогади, чи не так?" - запитав Трудрім. - "До речі, ти так і не сказав мені свого імені".

"Малік", - відповів чоловік з іншої камери. - "І так, ти маєш рацію, але ми ніяк не можемо знати, коли саме були створені ці клони. Деякі могли бути створені навіть сьогодні".

"Припускаючи, що він усе ще живий, Малік", - зауважив Трудрім. - "Знаєш, у цій кімнаті є хтось, хто, мабуть, знає відповідь на це запитання. Хіба не так, здорованю?"

"Сьогодні був дивний день", - ця думка постійно крутилася в голові Трудріма, і поки що двоє людей у кімнаті поводилися дивно, тож, можливо, він міг би змусити ще одну людину проявити себе і завершити цей дивний день.

"Чому б тобі не сказати нам правду?" - запитав Трудрім. - "Я маю на увазі, яка шкода від того, що ми дізнаємося? Ти боїшся Ґрема? Я думав, Далкі не повинні знати страху, завжди прагнучи до вершини, намагаючись стати найсильнішими серед свого виду".

"Але те, що ти робиш тут, здається протилежним цьому. Будь відвертим, ти чимось розлютив Ґрема або когось іншого, що тебе призначили в охорону? Ні в кого з нас немає жодної здібності, яка дозволила б нам втекти з цього ув'язнення, і того клона Джима має бути цілком достатньо, щоб наглядати за нами".

"Водночас ти маєш повне право боятися Ґрема. Він, мабуть, бачить у ваших життях лише витратний матеріал, дурнів, у кращому випадку. Він завжди говорить про те, що робить усе заради продовження роду Далкі або щоб стати "досконалою расою", але чи справді це його мета?"

"Хтось, хто поїдає інших Далкі, щоб стати сильнішим? По-перше, хіба він не зовсім не схожий на решту з вас? І я говорю не лише про його дивний фетиш до одягу, можливо, він насправді просто хоче створити собі подібних?"

"Ти коли-небудь замислювався над його діями? Він ніколи не намагається виправити нинішніх Далкі, натомість він завжди намагається створити досконалого. То що станеться, коли він створить такого? Він збирається "вилікувати" решту з вас… чи просто дозволить вам вимерти, а нове покоління займе ваше місце?"

Трудрім замовк, уважно спостерігаючи за Далкі весь цей час, щоб помітити хоч якусь реакцію. На жаль, її не було, принаймні такої, яку він міг би помітити.

"Можливо, у нього просто чудове вміння володіти собою, але цей Далкі здається навіть спокійнішим за інших".

Почувся стукіт у зовнішні двері, і коли вони відчинилися, їжу передали клону Джима. Це були напої та їжа, щоб підтримувати життя двох в'язнів. Нічого особливого, звичайна каша та звичайна вода. У склі був невеликий отвір, який можна було відкрити з боку охоронців. Їжу клали туди, на свого роду тацю, а потім проштовхували всередину.

Першим обслуговували Маліка, але дії клона також були дивними. Відкриваючи отвір, замість того, щоб просто проштовхнути тацю, як він зазвичай робив, клон просунув і свої руки. Його тіло було розташоване так, щоб закрити огляд від Далкі, і "Джим" нічого не сказав, просто дивився на Маліка, поки той беззвучно ворушив губами.

"Я хочу знати правду. Давай з'ясуємо, чи справді Джим ще живий".

Зрозумівши, що сказав інший, Малік швидко торкнувся рук клона і активував свою силу.

"Я видалю всі спогади, які я змінив", - подумав Малік.

Взаємодія тривала лише секунду, після чого тацю передали, і клон перейшов до наступного контейнера, щоб передати їжу і Трудріму.

"Ти хотів знати, звідки я про тебе дізнався?" - запитав Джим. - "Твоя сім'я вже давно перебуває під наглядом Вампірів, Джек Трудрім".

Раптом увага Трудріма була прикута до нього. Сьогодні справді був дивний день… але він також міг стати дуже чудовим.

"Твоя сила здатна долати межі, більше меж, ніж ти можеш собі уявити, і давним-давно ми використали одного з твоїх предків, щоб передати певну силу. Вони вважали ту силу надто небезпечною, тому вирішили позбутися твого роду".

"Проте не шкодуй за них, твоя сім'я була покидьками і завжди ними була. Саме тому вони не помітили одного факту. Бачиш, твій предок зґвалтував чимало жінок за свого життя, і перед смертю він зробив одну з них вагітною".

"Ця людина нікому не розповіла про дитину, тому вони й не звернули на це уваги, але мене зацікавила твоя сила. Чи знав ти, що здібності знаходять спосіб з'явитися у тих, хто найбільш до них схильний? Навіть якби Трудрім тоді нікого не навчив своїй здібності, вона б перейшла до тих, хто був найбільш схильний. Проте здібність Трудріма ніде не було знайдено. Можливо, тому, що найбільш схильний рід усе ще існував. Це було лише припущення, але як вампір, я мав багато часу".

"Це привело мене до моїх пошуків. Удачу, можна сказати, але я вирішив дослідити минуле того чоловіка і шукав жінок, яких він… "кривдив". Це зрештою привело мене до одного з твоїх пращурів. Я розповів їм про їхнього померлого батька, і вони вирішили знову взяти це ім'я. Було лише питанням часу, поколінь, доки здібність знову з'явиться в цій кровній лінії".

"Тоді мені не дуже потрібна була твоя сила, але я подумав, що колись вона може знадобитися, і тому я не спускав з тебе очей".

Вперше з початку розмови трирогий Далкі рушив вперед.

"Звідки ти все це знаєш? Відповідай мені зараз!"

Трудрім не відчув розчарування, дізнавшись про минуле своєї сім'ї. По-перше, це не мало до нього жодного стосунку. Ті злочини були скоєні за століття до його народження, тож чому його має хвилювати те, що зробила інша людина, лише через те, що він має з ними кровний зв'язок?

Проте Трудрім побачив світло в цій ситуації. Маючи всіх у кімнаті, можливо, вони могли змінити хід подій.

"Схоже, ти все пам'ятаєш", - посміхнувся Трудрім. - "А ти, що ти збираєшся робити, побіжиш до Ґрема? Чи допоможе це тобі хоч якось? Натомість, як щодо того, щоб укласти угоду? Ти чув, що він сказав, чи не так? У мене є особлива сила, сила, що може навіть долати межі, і скажімо, ми вирішимо тримати дещо в секреті навіть від Ґрема".

"Я можу дати тобі силу, мій великий друже. Силу, яка дозволила б тобі навіть скинути Ґрема. Ти хочеш продовжувати жити з невизначеним майбутнім… чи ти волів би створити власне?" - запитав Трудрім із хижою посмішкою.