Розділ 1471 — Захисник

Група ступила всередину спеціально створеного телепорту і миттєво опинилася на іншому боці. Відчуття насправді були кращими та плавнішими, ніж коли вони проходили крізь власні створені телепорти. Багато хто пам'ятав свій перший досвід, коли декого нудило, але школа добре тренувала студентів для такого.

Вийшовши, всі почали озиратися. Вони переконувалися, що кожен із них на місці й цілий. Навіть Абдул перевіряв, чи всі його пальці на руках і ногах на місці.

Після початкового огляду їм знадобилася секунда або дві, щоб оцінити новий світ, у який вони прибули. На відміну від планети звірів, кожен із них відчував щось особливе в цьому місці. Неземний колір огортав небо, суміш фіолетового та синього; навіть дерева, рослини та все навколо виглядало чужорідним і зовсім не частиною їхнього всесвіту, не кажучи вже про світ.

Потім була енергія, яку вони відчували, ніби щось повільно вислизало від них. Лео пригадав це відчуття, і він навіть міг бачити маленькі кульки енергії, що літали навколо, або, краще сказати, відчувати їх.

Останнім через телепорт прибув Кістяний кіготь, і як тільки він вийшов, телепорт невдовзі зник.

Наразі група стояла на переважно твердій землі з кількома дивними плямами фіолетової, рожевої або червоної трави, розкиданими всюди.

Кістяний кіготь злегка нахилився і провів по землі, створюючи позначку «х».

Потім він подивився на всіх інших, ніби хотів щось сказати.

Овін, який все ще сидів на голові у Лео, прочистив горло, перш ніж заговорити.

"Добре, слухайте сюди. Кістяний кіготь витратив багато енергії, щоб відкрити портал між нашими двома світами. Річ у тім, що переміщуючись у цьому світі, ви переміщуєтеся і в реальному світі. Простими словами, якщо ми хочемо повернутися на стадіон, нам доведеться повернутися на це місце.

"Тоді Кістяний кіготь відкриє ще одні ворота, щоб ми всі могли повернутися." Овін переможно кивнув, переклавши все сказане. Саме тоді Квін задумався, чи поїде Кістяний кіготь з ними в цю подорож. Якраз у цей момент він побачив, як той відкриває інший портал і зникає.

"Куди він іде?" - запитав Квін.

"Це не його територія," - відповів Овін. "Найімовірніше, він повертається, щоб перевірити, чи все там гаразд, і йому потрібно буде позичити енергію в інших, щоб відкрити телепорт і забрати нас усіх назад."

Це змусило Квіна задуматися, чи міг Кістяний кіготь просто телепортувати їх до місця призначення, але, ймовірно, це було через проблему з енергією.

"Ти сказав, що всі королі мають територію, правильно?" - запитала Санні. "Тоді чия це територія, на якій ми зараз?"

Овін вказав лапою на велику постать, показуючи, що це територія Коня.

"Звідси, якщо ми будемо тримати хороший темп, нам знадобиться близько години, щоб дістатися туди, але, можливо, вони зможуть нам допомогти," - пояснив Овін.

"Чи не могли б ви створити портал і перенести нас усіх у потрібне місце?" - запитала Лейла. "Я маю на увазі, Фамільяр Квіна доставив нас сюди, чи не можете ви хоча б це зробити?"

Цей коментар явно роздратував кота, і здавалося, що він ось-ось зістрибне з голови Лео, але перш ніж він встиг це зробити, Лео схопив свого Фамільяра і почав чухати його, щоб заспокоїти.

"Бачите, у нас усіх є свої переваги та недоліки. Кістяний кіготь просто дуже добре використовує енергію, і це схоже на його силу в першу чергу. Якщо ви хочете, щоб я створив вогонь, який спалить вас до попелу, будь ласка. Я буду радий це зробити." Овін посміхнувся.

Перш ніж зробити крок вперед, щоб слідувати за Лео і котом, Оскар на секунду зупинився, бо перед ним щось з'явилося, і інші вже бачили це раніше. Після того, як спалахнуло яскраве світло, з'явився кінь із зеленим сяйвом, і він виглядав таким же могутнім, як і раніше.

Велика постать раптом почала підходити туди, де була Саманта. Вона не була впевнена, що він робить, але, поворухнувши вільною рукою, він, здавалося, хотів, щоб вона її взяла. Коли вона взяла його за руку, Оскар підвів Саманту до Коня і посадив її зверху.

"Ну, гадаю, це логічно, оскільки вона тут єдина дівчина," - прокоментував Абдул, і відразу відчув на своїй спині два смертельних погляди. Один був від Санні, а інший - від Лейли.

"Я мав на увазі, єдина тендітна дівчина… хіба ви обидві не Вампіри?!" - вигукнув Абдул у відповідь.

Наступної секунди Кінь заіржав, і коли він це зробив, звук відлунив по всій землі. Це було дивно, інші могли сказати, що Кінь видав неймовірно гучний звук, проте ніхто з них не відчув, щоб це пронизливо боліло у вухах.

Вони почекали кілька хвилин, і врешті-решт з'явилося кілька коней, менших за самого Коня, але з білим сяйвом і рогом на голові.

"Єдинороги! Люди назвуть мене божевільним, якщо я розповім комусь, що бачив!" - вигукнув Абдул.

"Що? Вампіри, безголові чоловіки й бик із крилами - це ще не божевілля?" - сказала Лейла, проходячи повз нього і гладячи Коня.

"Це його територія," - сказав Овін. "І схоже, він пропонує всім нам безкоштовну поїздку. Це заощадить нам багато часу."

Інші знайшли це досить вражаючим; здавалося, вони справді були тут королями; навіть коні, з'являючись, злегка вклонилися, виявляючи свою повагу.

Усі сіли на коней, більшість мала по одному для себе. Водночас Квін і Санні залишилися разом на іншому. Попереду були Лео та Овін.

Вони думали, що, можливо, велика постать зі своїм велетенським Конем веде їх, оскільки це його територія, але він вирішив їхати поруч із Самантою.

"Тепер я знаю, щось тут не так. До нього явно ставляться інакше, ніж до всіх інших, але чому? Я йому подобаюся?" - подумала Саманта, але, судячи з його взаємодії з Фексом, це було не так. У будь-якому разі, він не завдавав їй шкоди.

Коли коні почали бігти, вони не скакали, як звичайні коні; замість цього здавалося, що вони майже ковзають. Кожного разу, коли їхня нога торкалася землі, вони рухалися вперед із неймовірною швидкістю, швидко долаючи територію.

Було ще дещо, що помічали всі вони. Одне з них полягало в тому, що всі фамільяри, яких вони зустрічали, відходили з їхнього шляху, дозволяючи їм пройти.

Інші насолоджувалися видовищем, споглядаючи фамільярів удалині, аж поки частина їхньої енергії не вирвалася назовні, перетворюючись на маленьку світну кулю, що дрейфувала геть.

Вони відчули це. Не було потреби в поясненнях, і вони дуже добре розуміли, що часу в них обмаль.

Саме тоді коні раптом зупинилися як вкопані; неподалік виднівся великий пагорб, що стояв, як величезна стіна.

"Що це? Це те саме місце?" - запитав Абдул.

"Коні далі не підуть. Це кордон їхньої землі," - сказав Овін. "З цього моменту нам потрібно бути обережними. Я справді не впевнений, як вони нас зустрінуть. Вони або обдарують нас подарунками, або втечуть, або нападуть на нас на місці."

Злізши з коней, група почала рухатися вглиб ворожої території.

Коли вони вже майже досягли вершини пагорба, Оуен сказав: "Я маю запитання. Ти - кіт, інший - кінь, а фамільяр Квіна… ну, назвемо його особливим. Мені цікаво… яку форму чи вигляд має цей?"

Іншим також було цікаво дізнатися відповідь, оскільки вони нарешті досягли вершини.

Але якраз тоді, коли Овін збирався відповісти, інші зупинилися і стояли з відкритими від подиву ротами, дивлячись на те, що було перед ними.