Розділ 1472 — Занадто сильні для цього світу

Всі на секунду зупинилися, щоб подивитися на те, що було перед ними, піднявшись на пагорб. Вони були приголомшені побаченим, бо все навколо було зруйноване та спустошене. Навіть зараз вони бачили, що дещо ще палало.

Було очевидно, що тут відбулася величезна битва, якщо не війна. Сказати, що ніхто з них раніше не бачив такого видовища, було б неправдою, але порівняно з мальовничими краєвидами, які вони щойно бачили на попередній території, можна було припустити, що це місце також було досить красивим. Але навіть воно не змогло врятуватися від спустошень війни.

Земля виглядала дещо обвугленою, але не від звичайного червоного полум’я, яке вони звикли бачити. Проте це полум'я випалювало землю і повільно зникало.

Усе, що було знищене, випускало дивний містичний туман, який піднімався до неба і далі. Це було ще одним нагадуванням про те, що цей світ та його процеси зовсім не схожі на їхні.

"Що тут сталося? Я маю на увазі, я знаю, що ви казали про війну між фамільярами, але де самі фамільяри?" - запитала Лейла, оскільки вони не бачили на землі жодних мертвих істот.

Здавалося, ніби все просто зникло.

"Коли фамільяри помирають у цьому світі, вони просто зникають, - пояснив Овін. - Їхня енергія потім забирається світом і перерозподіляється, як ви можете бачити."

Інші спочатку дивувалися, про що говорить Овін, але незабаром вони побачили, що як тільки полум'я згасало, земля швидко ставала такою, якою була раніше. Трава повільно росла, дерева з'являлися знову, і навіть те, що виглядало як дивне зруйноване каміння, тепер знову набувало своєї колишньої форми.

"Цей світ тендітний, і в ньому має бути постійний баланс. Цей світ живий так само, як і ми, фамільяри, тому його енергія така важлива для нас, - пояснив Овін. - Але йому знадобиться більше енергії для відновлення до попереднього стану, ніж та, яку він отримує від померлих, а це означає, що, можливо, незабаром відбудеться чистка."

"Чесно кажучи, війна у світі Фамільярів нікому не допомагає. Навіть якби король почав війну проти іншого, то після бою землі довелося б лікувати себе, витрачаючи більше енергії, ніж потрібно, і їм довелося б вбивати своїх, щоб не знищити світ. Те, що робить той товстун, не має жодного сенсу", - сказав Овін, явно роздратований.

Під час розмови хтось пильно дивився на інший бік і навіть пішов вперед, встромивши свій меч у землю.

"Я б порадив уникати цієї зони, - відповів Лео. - Схоже, зараз земля висмоктує енергію з усього, що знаходиться поблизу, вона голодна."

"Хіба тоді це не займе більше часу? - відповіла Санні. - Якщо нам доведеться шукати інший шлях, то енергія все одно витікатиме з нас, а оскільки ця земля відновлюється, вони не можуть бути далеко. Або, принаймні, ті, хто за це відповідальний, не можуть бути далеко."

"Стара права", - заявив Овін, хоча Санні явно не сподобалося це прізвисько. Вона схрестила руки, почувши ці слова, і навіть копнула землю, відправивши шматок далеко вбіг.

Побачивши це, Овін подивився на неї краєм ока і подумав, що йому краще припинити дражнити її, якщо він не хоче перетворитися на той камінь. "Якщо місце було таким, це означає, що вони близько. Можливо, відбулася атака, а потім вони повернулися на свою територію. Те, що Кінь ще не знає про це, означає лише те, що вони билися і залишили це місце нещодавно."

Група рушила вперед по землі. Тепер їм доводилося пересуватися пішки, тому їхня швидкість значно впала. Але як тільки вони ступили на землю, вони відчули, як енергія виходить з їхніх ніг. Це було дивне відчуття, ніби хтось тягнув їх зсередини, роблячи слабшими з кожною секундою.

Земля навіть навколо них продовжувала рости, відновлюючись. Здавалося, вони спостерігають за тим, як рослини та дерева ростуть у прискореній зйомці, але наживо.

Вони проростали, приносячи нове життя за лічені секунди.

Єдиною, на кого не впливало Висмоктування енергії , була Саманта, оскільки вона залишилася на великому Коні, тоді як усі інші йшли пішки. У неї навіть не було вибору сказати щось; велика постать уже підняла її та посадила на Коня. Не те щоб вона скаржилася на те, що їй не доводиться користуватися ногами. Вона просто думала, що до неї ставляться як до особливої, наче до якоїсь принцеси. Це трохи змушувало її хвилюватися про те, що інші можуть подумати про це, але ніхто не скаржився. Ну, майже ніхто.

"Знаєш, я починаю думати, що Саманті не потрібен Фамільяр. У неї є той великий хлопець, який її захищає, і в нього все одно є Кінь. У неї, по суті, вже є один. Ти не думаєш, що його слід віддати комусь із нас?" - сказав Абдул, посміхаючись, коли він вдарив Лейлу по плечу, думаючи, що вона погодиться з ним, але вона просто подивилася на нього у відповідь, згадуючи те, що він сказав раніше.

Група побачила попереду густі лісисті ділянки, а вдалині - дві великі гори. Це виглядало як нескінченна долина, оскільки дерева тяглися тунелем повз гори. Але перед тим, як вони увійшли до лісу, Кінь раптом зупинився. Він двічі тупнув копитом об землю, створюючи кільця зеленої аури, що розійшлися по землі. Це було схоже на два кола на воді, тільки води не було, і вони проходили крізь повітря.

Зелені кола пройшли крізь усіх і продовжували рухатися, доки нарешті не досягли лісових дерев, які злегка здригнулися.

"Вони тут!" - вигукнув Овін, вигинаючи спину і зістрибуючи з Лео. "Схоже, на нас не чекає теплий прийом, на який я розраховував!"

Коли кільце аури вдарилося об дерева, вони побачили, що на їхніх стовбурах щось почало з'являтися. Здавалося, ніби їхні тіла змінюються, і можна було побачити великий чорний колір, але він рухався. Нарешті, коли вони піднялися з землі, вони побачили дві великі голови; здавалося, це були дві гігантські змії. Їхні тіла були такими ж товстими, як самі дерева.

Вони були замасковані, але Кінь зумів побачити їх наскрізь. Змії широко відкрили пащі, демонструючи свої два великі довгі ікла, коли вони зіскочили з дерев на землю в їхній бік.

"Ви смієте вишкірювати на мене свої ікла! Ви знаєте, хто я!" - вигукнув Овін, підстрибуючи. Змія збиралася клацнути по маленькому коту, але той вдарив її по верхівці голови, перш ніж вона встигла поворухнутися. Змію вдарили об землю, і за кілька секунд її тіло почало перетворюватися на кулі енергії, подібні до тих, що група бачила навколо себе.

"Не соромтеся вбивати цих хлопців. Зрозуміло, що вони не знають свого місця, і, борючись проти нас, вони більше не дбають про світ!" - заявив Овін.

Саме тоді група помітила заворушення в деревах попереду. Усі вони глибоко вдихнули, дивлячись вперед, бо ворог мав не просто кілька змій, а цілу армію.

Тоді Квін повернувся до інших, що йшли попереду всіх.

"Все гаразд. Якщо ми не зможемо вибратися з цього, то яка у нас надія проти Далкі."

Коли Квін повернув голову в їхній бік, інша велика змія, що залишилася біля дерева, кинулася прямо на нього з широко роззявленою пащею. Інші вже давно не бачили, як воює справжній Квін, і тепер вони мали змогу побачити, на що він здатний з перших вуст. Раптом змія впала на підлогу, знепритомнівши, ще навіть не діставшись до нього.

Вони нічого не побачили, бо вона перетворилася на частинки, як і інші.

Коли вони дивилися на Квіна, здавалося, що вони дивляться на бога, того, до кого ці нікчемні істоти навіть доторкнутися не можуть.