Розділ 151 — Ще один

Стоячи на самоті у відділі фентезі бібліотеки, була Ерін і дивний хлопець, відомий як Фекс. Ерін все ще тримала в руці вампірську історію кохання, і її обличчя почервоніло, бо вона не могла повірити, що хтось спіймав її за читанням такої брудної книги.

'Як вони могли описувати такі інтимні сцени таким дивним чином? Хоча, хлопець переді мною, здавалося, мав деяке уявлення про те, що це за книга. Чи може бути, що хлопець цікавиться тим самим?' - подумала вона.

Швидко сподіваючись уникнути подальшого збентеження, Ерін поклала книжку назад на місце і почала йти до хлопця.

Побачивши, що вона йде до нього, Фекс почав облизувати губи. "Яка апетитна особа", – подумав Фекс. "Схоже, що більшість людських розумів у цій школі досить слабкі".

Ерін продовжувала йти вперед, опустивши голову, і коли вона нарешті підійшла досить близько, вона зупинилася.

Фекс почав посміхатися.

"А чому б тобі не підняти голову, щоб я міг ще раз подивитися на твоє гарненьке обличчя?"

Ерін підняла голову, але миттю кинулася вперед, і в її правій руці почав формуватися крижаний меч. Використовуючи передпліччя, вона притиснула Фекса до стіни біля його шиї. Область почала замерзати, і тепер крижаний меч був націлений прямо на його горло.

"Якщо ти комусь розповіси про те, що бачив сьогодні, ти труп, зрозумів?"

"Що з цією дівчиною, як можна просто так напасти на когось?" – вигукнув Фекс.

Ерін продовжила повільно заморожувати обидві його руки до стіни, а також переконалась, що він не зможе відповісти.

Поступово, крига з передпліччя Ерін почала розповсюджуватися і заморожувати шию Фекса.

"Слухай, я не хочу створювати ніяких проблем," - сказав він.

Ерін уважно подивилася на нього, помічаючи всі риси його обличчя. "Добре, я запам'ятаю тебе, і якщо хтось дізнається про те, що ти сьогодні бачив, я повернуся за тобою," - сказала Ерін, забираючи крижаний меч. Потім вона почала йти, залишаючи Фекса в цій скрутній ситуації, примороженим до стіни, з льодом, що все ще сковував його тіло.

"Почекай!" - крикнув він, - "Ти ж збираєшся мене відпустити?"

Ерін продовжила йти до центру бібліотеки. Не обертаючись, вона сказала: "Це просто маленьке нагадування про те, що може статися, якщо ти не будеш слухати".

Зрештою, Ерін покинула бібліотеку. Інші люди, що були поруч, підійшли подивитися, що за метушня в кінці проходу, цікавлячись, що відбувається. Однак, все, що вони побачили, це самотнього хлопця, приліпленого до стіни.

Дехто сміявся і хихикав, оскільки це був не перший раз, коли вони бачили щось подібне. Зрештою, дехто з найсміливіших хлопців серед першокурсників намагався зізнатися Ерін у своєму "коханні".

Але вона ненавиділа, коли люди марнували її час. Вони завжди просили зустрітися в тихому або таємному місці, і Ерін завжди думала, що це з важливої для неї справи, але щоразу було одне й те ж. Вони зізнавалися у "коханні" до Ерін і запрошували її на побачення, на що вона, як правило, відповідала тим, що приклеювала цих, на їхню власну думку, зацікавлених у ній до стіни.

Вона часто залишала їх там замерзлими, поки лід не розтане. Вона робила це як попередження для інших залицяльників у майбутньому. Поступово люди почали розуміти натяк і перестали підходити до неї, тож минуло чимало часу з тих пір, як інші студенти бачили щось подібне.

Після того, як трохи похихотіли, більшість студентів продовжили займатися своїми справами, повернувшись до читання книг або балачок у бібліотеці.

Потім, поки ніхто не дивився, Фекс використав свою силу і вирвав обидві руки з льоду. Потім він використав руки, щоб розколоти лід навколо шиї.

"Схоже, хтось таки зміг встояти перед моїми чарами?" – сказав Фекс. "Ну, це тільки розпалює моє бажання добитися її. Я запам'ятаю тебе, крижана дівчинко. Можливо, це місце не таке вже й погане, зрештою.

*****

Початковий план Фекса полягав у тому, щоб подорожувати та досліджувати людський світ. Відчути все те, про що йому розповідав дідусь, але його плани швидко зупинилися, як тільки його спіймали. Коли він прокинувся, то опинився перед генералом Нейтаном.

Йому пояснили, що сталося і чому його привезли туди – як він став підозрюваним в ухиленні від призову. Однак Нейтан сказав, що якщо він зв’яжеться зі своїми опікунами, повідомить їх і покаже доказ свого віку, вони його відпустять.

Але для Фекса це не було варіантом. Він набагато більше боявся свого батька та інших, ніж людей. Якби його знайшли зараз, він не міг уявити ті жахливі речі, які зробив би з ним батько. Крім того, це був його єдиний шанс відчути, яке життя на смак, будучи людиною.

Коли Фекс подумав, що все йде добре, Нейтан поставив питання, на яке йому було важко відповісти.

"Що ж, оскільки ти стверджуєш, що у тебе більше немає батьків чи когось такого, є лише одна річ, яку я хочу, щоб ти зробив. Заповни цю форму для мене, і ми якнайшвидше розпочнемо твої уроки", - сказав Нейтан.

Перед обличчям Фекса з'явився цифровий дисплей з маленькою цифровою клавіатурою. Він запитував основні дані, такі як ім'я та дата народження. Для обох цих пунктів Фекс не використовував свою справжню інформацію, але потім з'явилося ще одне питання, яке змусило його зупинитися.

Воно запитувало, який тип здібностей він має. Щодо цього питання у нього був план.

Після перевірки деталей і побачивши здібності Фекса, більше не було ніякої роботи, яку потрібно було зробити. Перед тим, як піти, Фексу дали наручний годинник. На дисплеї пристрою відображалося число 1.

Побачивши це, Нейтан більше не виявляв до нього жодного інтересу. Він залишить роботу з розвідки Дюку, щоб спокусити його книгами здібностей вищого рівня. Метод, який використовував Дюк, не дуже подобався Нейтану, але він знав, що база має виконати квоту.

Не знаючи, що робити, і майже нікого не знаючи на базі, Фекс вирішив піти до бібліотеки, щоб дізнатися про поточні події. Хоча, увійшовши до бібліотеки, він швидко відволікся, йому було цікаво, що люди Землі думали про вампірів. Він цікавився, чи мають вони взагалі якусь нову інформацію про них.

Це привело його до першої реальної зустрічі з іншою студенткою, Ерін, а решта історії змусила його прилипнути до стіни.

Переглянувши кілька книг про вампірів, він швидко зрозумів, що більшість із них - просто нісенітниця. Вони не дізналися багато про те, як вампіри насправді діють, а це означало, що Фекс повинен бути ще обережнішим, щоб не розкрити їхні секрети.

Коли Фекс виходив з бібліотеки, він не знав, що робити, і вирішив, що просто піде до своєї кімнати в гуртожитку. Коли він йшов коридором до сходів, повз нього пробіг студент. Коли цей студент пробігав повз нього, він вловив носом запах, і знайомий запах зафіксувався в його свідомості.

Йому знадобився деякий час, щоб зрозуміти, що це за запах, але коли він упізнав його, то усвідомив, що він йому дуже знайомий, це був запах іншого вампіра. Однак, він усвідомив це занадто пізно, коли він повернув голову, студент, який пробіг повз, вже зник.

"Оце так цікаво, цікаво, до якої сім'ї він належить. Що він взагалі робить на цій базі?" – подумав Фекс