Розділ 1500 — Це наш Король?

Знадобилося кілька годин, щоб вони нарешті дісталися планети, і, чесно кажучи, Квін був досить задоволений цим фактом з багатьох причин. Він почувався дуже некомфортно серед усіх Вампірів. Щоразу, коли він проходив повз, вони кидали на нього косі погляди.

Водночас інші поступалися йому дорогою або виходили з кімнати, коли він заходив. Не те щоб Квін був балакучим, але було зрозуміло, що вони ставляться до нього інакше, і річ у тім, що він знав: це не тому, що вони були грубими, а навпаки.

"Мабуть, так воно і є - бути Королем? Я щасливий, що всі у Фракції Проклятих добре до мене ставляться, і, на подив, я щасливий, що він теж тут", - сказав Квін, дивлячись на Джеска.

Корабель приземлявся, і Квін чекав на вихід біля задньої частини корабля, де мала опуститися рампа. Поруч із ним був Джеск, який здавався єдиною людиною, з якою він міг поговорити.

'Стривай, я щойно усвідомив: чи не замінив я голоси у своїй голові Джеском?' - Квін почав згадувати, як усі ставилися до нього на кораблі. Квін часто розмовляв із горилою, коли мав проблеми, але горила лише іноді хрюкала у відповідь.

"Здається, я божеволію від усіх цих голосів минулого у своїй голові, га, Джеску?" - запитав Квін вголос, знову дивлячись на горилу. Він навіть не усвідомлював, як цей коментар змушує інших Вампірів дивитися на нього, починаючи хвилюватися за нього.

Вийшовши з корабля, Квін побачив, що повітря на цій планеті не зовсім приємне. Все навколо здавалося вкритим легким зеленим смогом, а від планети тхнуло мокрим брудом. Саме тоді Квін помітив, що корабель приземлився на те, що виглядало як один із небагатьох клаптиків суші.

Вдивляючись удалечінь, він ледь міг побачити бодай якусь землю, і навіть його ноги зараз злегка грузли в м'якому бруді. Це тому, що майже вся планета була схожа на велике болото. Вона була вкрита водою, але та виглядала навіть бруднішою за ту, що на Землі, і складалося враження, що вода складається з густішої субстанції.

"Вибачте, що ми не змогли підвезти вас ближче", - вибачився Ронстен, побачивши вираз обличчя Квіна. "Як ви знаєте, звірі набагато частіше зустрічаються поблизу Кристала Гнізда, і ми не можемо ризикувати, що вони пошкодять корабель".

"Спочатку ми встановили телепорт і намагалися забрати кристал, але оскільки це виявилося занадто важко, ми відступили. Після повернення телепорт був знищений. Якби у нас було більше людей, ми могли б залишити когось охороняти телепорт, але з огляду на наші сили, розділити їх здавалося поганою ідеєю".

"Я розумію", - перебив його Квін. "Припускаю, що корабель теж не дуже добре проходить крізь воду".

Король вампірів спостерігав, як усі почали діяти. Віконт Норвік очолив групу з чотирьох вампірів, тоді як Віконт Ніан очолила групу з п'яти, а граф тримався досить близько до Квіна. Схоже, він дуже серйозно ставився до свого обов'язку захищати Короля.

Хоча вони розділилися на дві групи, вони були недалеко один від одного. Це було те, як їх навчили битися: прикривати спину один одного і так далі.

Коли Квін ступив на болотисту місцевість, вода дійшла йому трохи нижче колін, і він відчув, що субстанція була досить густою. Це трохи сповільнило рух його ніг, хоча Джеск справлявся з цим відносно легко.

Він навіть запропонував Квіну їхати на спині, але той відмовився, бо хотів звикнути до дивної води.

"Ах, дідько, невже нам знову доводиться це робити!" - поскаржився Мо, дивлячись ліворуч і праворуч. У цій місцевості було досить багато болотних дерев, на яких росли ліани. Іноді ліан було мало, що дозволяло їм бачити досить далеко вглиб суші, тоді як в інших місцях дерев із ліанами було забагато, через що їм було важко щось розгледіти.

"Та годі, невже так страшно битися проти самого себе? До того ж цього разу я її переможу!" - весело проголосила Джой, похитуючи кулаком. Інші Вампіри, що йшли позаду, визнали це досить милим.

Наступної секунди вони побачили, як ліани розсуваються, і те, що виглядало як суміш жаби та гігантського гіпопотама, пропливло повз. Тіло в нього було великим, а щоки на обличчі роздулися.

"Звірі, приготуватися до атаки!" - вигукнув Норвік.

Квіна заздалегідь попередили, що чим ближче вони підходитимуть до кристала, тим більше звірів зустрічатимуть, тому він був упевнений, що це не останній.

"Ваша Величносте, дозвольте нам розібратися з цим, щоб ви могли зберегти свої сили для..." - перш ніж Ронстен встиг закінчити речення, язик обмотався навколо його обличчя, поки він був відволіканий. Використовуючи руки, він зміг відірвати його, але звірів було багато, і здавалося, нікому не було часу турбуватися про іншого.

Незабаром інша жаба спробувала вистрілити язиком у бік Квіна, але перш ніж той досяг його голови, Джеск викинув одну зі своїх рук, щоб перехопити язик, змусивши його обмотатися навколо передпліччя. Іншою рукою він схопився за язик і потягнув його вперед, змушуючи товсте тіло істоти злетіти в повітря, а наступної секунди він вдарив його кулаком, від чого вода бризнула вгору.

"Зі мною все буде гаразд, зосередьтеся на собі", - порадив Квін, починаючи спостерігати за всіма навколо. Він хотів побачити їхню силу з багатьох причин. Зараз вони просто вели його до місця, але якщо вони не могли впоратися самі, то, можливо, для Квіна було б безпечніше помістити їх у свій Тіньовий простір і поки що залишити в спокої.

Звірі були рівня Імператора, але їх було багато. Бачачи, що всі, здавалося, добре справляються самі, Квін захотів дещо перевірити, і незабаром побіг до двох гіпо-жаб, що були перед ним.

Хоча вони мали масивні тіла, якимось чином вони могли занурюватися в землю, навіть якщо вона була не такою глибокою, і при цьому він помітив, що вони рухалися досить швидко. Дехто з інших не надто звертав увагу на свій власний бій, натомість обравши спостереження за діями свого Короля.

Жаби почали свою атаку, вискакуючи, як кроти з води, і вистрілювали своїми язиками. Тут Квін уникав їх, але ледь-ледь. Він робив це постійно, жодного разу не отримавши удару.

Потім, після того, як минув деякий час, він підбіг до одного зі звірів, той широко роззявив рота і спробував вкусити Квіна. Попри свої габарити, звір був швидким, і його щелепи клацнули, вкусивши вампіра за руку.

На ньому була рукавиця, і звір не зміг пробити її навіть своїми сильними щелепами.

'Тепер, коли я знаю вашу силу, давайте перевіримо дещо', - подумав Квін, поклавши свою іншу рукавицю на жабу. Потім він почав поглинати енергію.

Після цього Квін підійшов до іншої жаби, яка атакувала його, і віддав їй енергію, яку щойно зібрав, так само як він зробив це з Джеском, коли боровся з сірою горилою. Потім він дозволив язику вдарити себе.

Інші, хто спостерігав за цим, були здивовані. Вони не мали жодного уявлення, що робить Квін. Він усе ще перевіряв межі своєї рукавиці та те, скільки енергії він може їм дати, а скільки забрати. Який ефект це матиме зрештою.

Він мав намір перевірити можливості свого вдосконаленого спорядження, але ті, хто спостерігав, бачили лише те, як хтось отримує удари від низькорівневих звірів, не в змозі зрозуміти його дій.

"Це справді була запозичена сила?" - запитав Мо вголос.

"Ні, він не використовував жодної зі своїх кров'яних здібностей, це має бути якесь тренування!" - заперечив Рік, відсікаючи обличчя іншій жабі.

"Так, але він усе одно відстій!" - вигукнула Джой, ухиляючись від іншої жаби.

Зрештою, всіх звірів було переможено, і врешті-решт, з якоїсь причини, саме Джеск убив двох жаб, з якими бився Квін.

Це сталося тому, що після свого маленького тесту Квін віддав залишки енергії Джеску, оскільки вона йому більше не була потрібна. Йому було цікаво дізнатися, чи зможе він допомогти своєму новому другові еволюціонувати знову, постійно підживлюючи його енергією. Звичайно, він пам'ятав, що не варто перестаратися, він сам краще за будь-кого знав, що може зробити з тілом дисбаланс сил.

Інші ж почали думати, що чутки справді правдиві. Навіть Віконти та Граф були стурбовані. Продовжуючи свій шлях, Квін помітив, що цього разу поруч із ним був не лише Граф, а й два Віконти.

"У мене є питання: чи можуть двійники копіювати здібності?" - подумав Квін, не знаючи, що відбувається.

Навколишня місцевість стала чистою, майже Войд дерев. Вони просто йшли дивним мулом, коли почувся сплеск. Дуже гучний сплеск.

Сама вода піднялася, і здавалося, ніби вона формується в щось. Ронстен одразу став перед Квіном, а за кілька секунд копія Квіна з'явилася перед ним, перегороджуючи їм шлях.

"Здається, я зараз дізнаюся", - посміхнувся Квін.