Розділ 1505 — Ще один у списку

Поточний стрімкий наступ альянсу людей та вампірів був у самому розпалі проти Далкі. Поки що майже кожна планета та група досягали своїх цілей з легкістю, не зустрівши надто великих проблем. На жаль, оборонні сили Далкі все ж були достатньо сильними, щоб усі фракції зазнали втрат.

На цей момент Сем та його група щойно закінчили захоплення фортеці Далкі перед ними. Розправа з самим материнським кораблем Далкі все ще була складною справою, але з користувачами Тіні та наявністю кристала у кожної групи, з кожним з них все мало бути добре.

Єдиним занепокоєнням було те, що група, яка увійшла, мала бути достатньо сильною, щоб або відкрити корабель зсередини, дозволяючи іншим прийти та приєднатися до бою, або знищити систему, яка створювала щит Далкі.

Щодо своєї групи, він покладався на Лейлу, яка тримала спеціальний кристал зберігання, разом із Деннісом, який знав, як добре використовувати Тінь, і також міг виконувати Тіньову подорож. Однак, на відміну від версії Квіна, він міг взяти з собою лише кількох людей, оскільки його простір був малим. Це дозволило йому взяти із собою Вінсента, який був сильним лідером у багатьох сенсах.

Зараз Сем стояв у зруйнованій фортеці разом із рештою Фракції Проклятих та Вампірів, які брали участь у нападі. Він дивився вгору на материнський корабель, що був неподалік. Інші вже увійшли всередину, і вони просто чекали, поки ті почнуть діяти.

"Ти виглядаєш стурбованим", - прокоментував Лоґан, який стояв поруч із ним. Він не був повністю залучений у бій, як інші, але, знову ж таки, він і Сем були зайняті тим, що намагалися побачити ширшу картину війни та реагувати на будь-які раптові зміни.

"Я стурбований", - визнав Сем. "Ми зайшли далеко, але… все йде надто гладко, як на мій смак. Я планував стільки варіантів, але жоден з них ще не стався. Це ніби вони просто дозволяють нам відвойовувати наші планети одну за одною".

"Я б сприйняв це як добрий знак. Наша сила зросла, і я думаю, вони це знають", - відповів Лоґан. "Досі Далкі завжди діяли, виходячи з того, що вони є сильнішою расою, маючи потужніші сили, здатні здолати нас. Можливо, цього разу нам вдалося здолати їх".

Саме тоді Лоґан вивів голограму сонячної Системи, яка, здавалося, певною мірою підтверджувала те, що він казав. Біля кожної з планет у сонячній Системі звірів виднілися невеликі лічильники.

"Що це?" - зацікавлено запитав Сем.

"Деякий час тому я повернувся до лабораторії моїх батьків і використав знання, отримані від Річарда, щоб створити дещо інше. Після створення системи пошуку Звіра демонського рівня, я подумав про себе: якщо можна знайти тих звірів, чому я не можу створити щось, що допомогло б нам зчитувати енергію Далкі?

"Показник енергії одного Далкі з шипом відображається як одиниця. У мене недостатньо даних про двошипових або тришипових Далкі, але вони, безумовно, виробляли б більше енергії, ніж одношипові, видаючи показник більшого числа.

"Я використав свої кошти, щоб створити кораблі з автопілотом, які скидали б мої пристрої на планети. Я впевнений, що мине чимало часу, поки вони їх знайдуть, оскільки Далкі надто зайняті іншими справами. У будь-якому разі, хоча ми не можемо використовувати це зчитування енергії, щоб отримати точну кількість Далкі на одній планеті, це принаймні дозволить нам побачити, де знаходяться більшість їхніх сил".

Дивлячись на цифри, вони всі були досить схожими, ніби на кожній з них були розміщені рівні сили. Водночас багато планет звірів взагалі не подавали жодного сигналу.

"Вони планують просто захищатися?" - замислився Сем. "Схоже, вони розставили оборону на дев'яти різних планетах, що також дорівнює кількості груп атаки, які у нас є. Я сподівався, що твій маленький енергетичний радар засіче, де знаходиться Ґрем.

"Поки що все, що ми можемо зробити, - це дотримуватися плану. Найважливіше в цьому плані - продовжувати рух вперед. Якщо одна група залишиться позаду, ми не зможемо повернутися, щоб допомогти їм, інакше це дасть Далкі можливість", - пояснив Сем, озираючись на одну планету, яка ще не зрушила зі своєї позиції. Планету, на якій були Сач і Саманта.

Несподівано, хоча одна група, здавалося, рухалася повільно, було дві, які рухалися швидше за будь-яку іншу. Вони блискавично проносилися планета за планетою, повертаючи те, що колись належало їм.

---

Родейро була схожою на пустелю планетою, на якій цілодобово стояло темно-сіре небо. Її гравітація була приблизно в 1,5 раза сильнішою, ніж на Землі. Проте для Пітера, який стояв на вершині похилої скелі, дивлячись на фортецю Далкі, що була встановлена там, це не здавалося проблемою.

Він стояв, ходив і навіть бігав так, ніби все було гаразд, і те саме стосувалося вампірів під його командуванням. Лише люди з Фракції Проклятих все ще мали невеликі труднощі з адаптацією.

"Не хвилюйтеся, ви, хлопці, поки що відпочиньте!" - крикнув Пітер, озираючись на свою відносно велику армію з приблизно 10 000 осіб, але попереду були вампіри та один із лідерів вампірів, Джейк Маскат із шостої сім'ї, разом зі своєю близькою родиною.

"Він збирається зробити це знову", - посміхнувся Джейк, розуміючи значення слів свого командира. Пітер поділився своєю стратегією того, як він збирається допомогти їм перемогти, і спочатку Джейк вважав його трохи божевільним. Сил вампірів було лише кілька сотень.

Далкі були сильними, і вони це знали, але він був упевнений, що побачить те саме видовище, що й раніше.

"Всі, готуйтеся до переходу на наступну планету, робіть приготування!" - крикнув Пітер людям із групи, і вони незабаром взялися до роботи.

Саме тоді Пітер почав бігти крізь натовп, і при цьому за ним слідували двоє інших. Через деякий час Пітер почав бігти через рівнину твердої пустелі, як і інші, але вони були на великій відстані від Пітера та двох інших.

Готуючи кулак, Пітер кинувся вперед, перед своїми двома Меншими Віхтами, і миттєво пробив великі ворота у фортеці. Струсонувши все навколо. Фортеця злегка вм'ялася, коли ланцюги відтягнулися назад.

Побачивши це, Пітер вдарив ще раз і ще раз, кожного разу штовхаючи ворота крок за кроком. Далкі, побачивши це, вирішили зупинити його, зістрибнувши зі стін, але перш ніж вони встигли дістатися до нього, трьох з них розрізало навпіл, і їхні тіла впали на землю.

У той же час, з іншого боку, їх вдарили прямо в груди поштовхом долоні, і двоє відлетіли назад. З ними розправився безголовий Віхт. Цього разу він виглядав трохи інакше, оскільки мав на тілі броню.

Завдяки додатковим випробуванням Пітер дізнався більше про своїх Менших Віхтів, і він не знав, чи це було щось унікальне для нього, але тіло Гілстона все ще могло використовувати силу Звірячого спорядження. Його тіло було таким же сильним, як і раніше, і тепер було ще й це.

Однак під час свого завоювання Пітер виявив і дізнався дещо інше. Відкинувши обидва кулаки назад, навколо них почало з'являтися дивне сяйво, і, кинувши їх обох одночасно, сильніший удар, ніж раніше, підірвав двері.

Зірвавши їх із завіс і вдаривши Далкі, які стояли прямо за дверима. Пітер, який думав, що ніколи не вивчить таку річ, вивчив якусь форму Ци. Єдине, що було дивним - він міг покривати Ци лише свої кулаки, і це було досить помітно, коли він це робив. Це був дивний феномен, особливо для того, хто думав, що в нього її немає, але Нейт сказав йому просто змиритися з цим.

Проте в нього в рукаві був ще один козир, коли Пітер поклав руку на одного з Далкі, якого було вбито дверима.

"Прокидайся!" - крикнув Пітер, і тіло почало підніматися само по собі. Двошиповий Далкі, що був на землі. Далі Пітер поклав руку на іншого.

"Прокидайся!" І ще один Далкі піднявся, проте інші двоє все ще були Меншими Віхтами, що належали Пітеру.

Віхт тепер міг створювати більше Менших Віхтів, ніж раніше, і став сильною істотою, здатною зрівнятися з попередньою Великою четвіркою своїми силами та потужністю.

Коли великі двері впали, вампіри кинулися всередину, бо настав час їм почати свою різанину.

--

Друга група, яка також робила швидкий прогрес, не стала сюрпризом, оскільки це була Сім'я Блейд, і вони щойно приземлилися на першу планету звірів, що належала Далкі.

"Ми повинні бути обережними", - застеріг Ворден тих, хто був під його командуванням, махаючи своїми великими крилами на спині. "У мене передчуття, що далі буде нелегко".