Розділ 1506 — Повернення з того світу

Планета, про яку найбільше хвилювався Сем, переживала важкі часи, і на те була вагома причина: просто зараз вони зіткнулися з одним із найгрізніших для всього людства Далкі, одним із їхніх лідерів - Однорогом.

Кілька хвилин тому Сач, Саманта, Фекс та Лінда були налякані тим, із ким їм доведеться битися. Вони побоювалися, що їхніх сил не вистачить, щоб протистояти такому титану. Однак, щойно їхні тривоги почали брати гору, вдалині з'явився корабель, і з нього, наче падаючи, зіскочили три постаті, що прибули на підмогу.

Безголовий лицар, Оскар, Мона, а поруч із нею Далкі. З такою підтримкою інші відчули впевненість, і всі вони завмерли в очікуванні, хто ж зробить перший крок.

"Ха-ха, ну ж бо, я чув, тебе звати Одноріг, так? Що ж, після сьогоднішнього дня тобі доведеться перейменуватися на Безрогого!" - Фекс кинув виклик лідеру Далкі, усвідомлюючи, що його нитки націлені прямо на викривлений ріг, що стирчав на голові Далкі.

Одноріг не вважав їх загрозою чи чимось, про що варто турбуватися. Він був готовий просто розірвати нитки, але в той самий момент усі інші сприйняли це як сигнал до дії.

Мона кинулася вперед, виставивши свого Далкі попереду, а Сач оббіг збоку і стрибнув одночасно з Далкі, беручи Однорога в кліщі.

"Чи варто нам також втрутитися?" - замислилася Лінда.

"Ще ні. Здається, усі п'ятишипні Далкі мають особливу здібність, а ми досі не маємо уявлення, яка у нього. Найкращий момент для атаки - це коли супротивник намагається атакувати тебе!" - Саманта похитала головою, передчуваючи, що скоро щось станеться.

Побачивши, що інші рухаються, Одноріг проігнорував нитку, дозволивши їй обплести свою голову, водночас він вдарив Сача по нозі, відкинувши Верховного Командувача назад крізь Сноу, і в той самий час вдарив Далкі, зумівши зосередитися.

Сач швидко піднявся зі Сноу, його нога пульсувала від болю, і він трохи шкутильгав.

'Чорт, як боляче від одного удару, попри мою ауру крові та здатність до зміцнення. На щастя, цього разу нога не зламана. Має бути якийсь спосіб завдати йому шкоди!'

Однак інший Далкі, який атакував одночасно і був тришипним, був у жахливому стані. Права частина його тіла була відсутня, з нього стікала зелена кров. Здавалося, він уже при смерті, і єдина причина, чому він вижив, полягала в тому, що Фекс трохи відтягнув його вбік.

'Яке марнотратство', - зітхнула Мона, поклавши руку на Амулет демонічного рівня. Невдовзі Далкі впав на підлогу, а енергія перейшла до неї.

Вона також активувала своє спорядження звіра, знаючи, що скоро на них чекає бійка. Саманта, Фекс та Лінда не приєдналися після атаки в кліщі, вони все ще відчували, що є шанс знайти шпарину, але контратака Однорога була надто швидкою, щоб вони могли її помітити.

"Ми маємо наблизитися!" - сказала Лінда, просуваючись до Однорога, тоді як Мона з іншого боку кинулася в повну атаку.

"Якщо ви опинитеся в небезпеці, я спробую витягнути вас звідти своїми нитками. Звідси, ззаду, я бачу ситуацію трохи чіткіше, ніж ви двоє", - запропонував Фекс, кидаючи свої голки, що вп'ялися дівчатам у спини.

Агент 11 все ще залишався в таборі; вампір розумів, що навряд чи зможе багато зробити лідеру Далкі. Що стосується його кривавої зброї, на жаль, не було гарної цілі, щоб її використати.

Коли Мона пішла в атаку, вона діяла досить впевнено, відчуваючи себе сильнішою, ніж будь-коли раніше. Водночас вона стежила за тим, щоб правильно дихати. Одноріг розвернувся, викинувши ногу назад, щоб вдарити її, але вона вчасно відхилилася, уникаючи удару, і швидко скоротила дистанцію, вдаривши його хуком у груди.

У відповідь Одноріг спробував схопити її зубами, але, трохи змістившись і розвернувшись убік, вона швидко двічі вдарила лідера Далкі в бік. Удари не виглядали так, ніби завдали йому великої шкоди, але щоразу, коли Мона успішно влучала в Однорога, усі спостерігачі чули гучні звуки.

Вони всі знали, що кожен удар мав величезну силу, і всі були вражені тим, наскільки майстерною була Мона. Зараз, у ситуації життя і смерті, вона могла битися так спокійно та вправно.

"Ось це і є сила Великої четвірки", - посміхнувся Сач. "Ми повинні чекати слушного моменту".

Жінка продовжувала уникати ударів, але хоча Однорога нещадно гамселили, здавалося, він не втратив жодної краплі крові. Зрештою, Мона припустилася невеликої помилки, втративши рівновагу в Сноу і трохи послизнувшись.

Це була можливість, на яку чекав Одноріг, і його великий кулак попрямував до її голови. Мона ледве встигла підставити обидві руки над головою.

'Чорт… я схибила… удар п'ятишипного Далкі вб'є мене з одного разу!'

Однак перед тим, як кулак влучив у Мону, інші вжили заходів. Саманта та Лінда опинилися поруч із нею. З усієї сили вони спрямували свої кулаки на кулак Однорога, і в той самий момент у повітрі зверху, з коліном уперед, влучаючи в кулак, був Сач.

Хоча всі їхні сили вдарили одночасно, здавалося, цього все одно замало, але зіткнення двох сил дало Фексу достатньо часу, щоб також діяти. Проколовши її голкою, він витяг Мону з небезпеки.

Обидві дівчини відчули, що кістки в їхніх передпліччях розтрощені, включно з кістками на суглобах пальців, але вони все одно тиснули вперед, доки не відчули, як нитки відтягують їх геть.

Коли залишився лише Сач, сила Однорога, хоч і не така, як раніше, продовжувала тиснути. Вона відправила Верховного Командувача в політ, і той знову врізався в Сноу.

"Ви, дрібні мурахи, лише відтерміновуєте неминуче!" - холодно заявив Одноріг.

"Чому ви це зробили?" - запитала Мона, тепер, коли вона була в безпеці.

Вона побачила, що їхні руки та кістки в тілі загоюються, згадавши, що жоден із них більше не був людиною.

"Тобі не варто так сильно турбуватися про нас", - запевнила її Саманта. "Ми знаємо, що не такі сильні, як ти. Ти - один із наших найкращих шансів перемогти його. Тож ти продовжуй атакувати його, а ми, коли зможемо, захищатимемо тебе від ударів".

Водночас, бачачи, що Мона справді була їхнім найкращим шансом і єдиною людиною там, у Фекса виникла пропозиція, коли він витягнув чорну голку зі свого тіла.

"Це має дати тобі невеликий приріст сили. Не хвилюйся, я не намагатимусь контролювати тебе. Ти кращий боєць за мене, тож я не втручатимусь".

Швидко оговтавшись, Сач підвівся, його коліна тепер тремтіли.

"Ха-ха-ха, ти називаєш нас мурахами, але ми добряче псуємо тобі життя", - проголосив Сач.

Його здібність, як і його нове тіло вампіра, давали йому велику силу, і він бився набагато краще, ніж минулого разу.

"Як ще мені вас називати?" - запитав Одноріг, тупнувши ногою. "Подивіться на мене! Попри те, що ви всі об'єдналися у своїй жалюгідній спробі повалити мене, ви досі не завдали мені хоч якоїсь значущої шкоди. Скажіть, як, на вашу думку, ви можете вбити мене?"

Сач лише посміхнувся у відповідь.

"Ти правий… можливо, ми не зможемо… ось чому ми розраховуємо на нього".

Гострі кістки піднялися з землі, пронизуючи тверду луску Однорога, проходячи прямо крізь його ноги. Повернувши голову, він подивився назад і втупився в броньовану істоту, яка навіть не поворухнулася.

Потім, подивившись на мертвого Далкі, він побачив, що на тілі більше немає голови. Уперед крокував Оскар, тримаючи в руці кістяний меч.

"Аррргх!" - закричав Одноріг, рухаючись уперед і ламаючи кістки, що пронизали його. Частина їх все ще залишалася в нозі, але, розвернувшись, він тепер дивився на того, хто це з ним зробив, і побачив прямо перед своїми очима голову, схожу на Фамільяра, з дивною посмішкою.

"Що?! Як таке можливо? Хіба я не вбив тебе вже?" - вигукнув Одноріг у розгубленості, ще не встигнувши усвідомити, що його тіло не може рухатися.