Розділ 1511 — Поразка чи перемога?

Інші попрямували до великого кратера, утвореного ногою Однорога. У Притулку було багато кратерів, але цей, зокрема, був більшим за інші, що показувало, скільки сили було вкладено в атаку.

Вони сподівалися виявити належну повагу до Сача, гідно його поховавши, особливо тому, що він пожертвував собою і був Верховним Командувачем. Це було те, що інші по всьому світу хотіли б побачити.

На відміну від інших, хто був поглинутий Дуллаханом, мало б залишитися хоч щось, але коли вони дісталися кратера, то були спантеличені побаченим.

Ніхто з них не міг впізнати Сача. У центрі була червона пляма на підлозі з повністю розчавленими органами та кістками, і від нього нічого не залишилося. Це змусило їх усіх усвідомити реальність того, через що вони пройшли.

Саманта все ще стояла на колінах і ридала. Вона досі не могла повірити, що Сач пожертвував своїм життям заради неї.

"Чому... чому... я", - почала плакати Саманта.

"Ми нічого не можемо з цим вдіяти, але ми повинні принаймні перевірити, чи живий інший", - повідомила Мона, вже прямуючи туди, де був Оскар. З іншого боку, Лінда вирішила залишитися поруч із Самантою.

Хоча Фекс попрямував із Моною, він хотів залишитися із Самантою, сказати їй слова розради, але він не знав, що сказати в цей момент, і сам був засмучений. Він відчув, що, можливо, Лінда була б кращою кандидатурою, щоб втішити Саманту.

Зрештою, Мона і Фекс натрапили на Дуллахана. Його тіло врізалося у велику купу уламків. Те, що колись було будівлею, тепер було просто руїнами, на яких лежав Дуллахан.

"Він живий?" - запитав Фекс. У Оскара взагалі ніколи не було серцебиття, оскільки він був нежиттю, тому Фексу було важко визначити це, просто дивлячись на тіло. Обладунок на ньому був знищений, а тіло здавалося досить розчавленим.

Не так, як у Сача, але було важко повірити, що Дуллахан зможе знову ходити. Фекс зрештою побачив круглий предмет неподалік, озираючись навколо. Підбігши до нього, він підняв його з землі.

Це була голова Оскара, але вона більше не виглядала так, як колись: половина її була розчавлена, включаючи одну з очниць. Єдине, що залишилося неушкодженим, - це моторошна посмішка. Він пішов назад з головою в руці, повертаючись до Мони.

"Думаю... він теж... мертвий", - нарешті сказав Фекс. "Ми багато втратили... люди втратили Верховного Командувача, і тепер той, хто був достатньо сильним, щоб здолати Однорога, теж пішов. Хоча ми були..."

"Ми були достатніми", - відповіла Мона. "Усі ми брали участь у перемозі над Однорогом, і якби він продовжував жити... просто подивіться на цей Притулок, він повністю знищений. Одноріг ходив би від планети до планети, легко знищуючи Притулки. Можливо, навіть зупинивши прогрес людської раси порівняно з тим, який є зараз.

"І..." Мона стиснула кулак від гніву. "Можливо, краще, що його більше немає".

"Що ти маєш на увазі?!" - почули вони вигук позаду.

Обернувшись, двоє побачили, що Саманта і Лінда наздогнали їх. Очі першої були прикуті до голови, яку тримав Фекс. Вона підійшла до нього, і він негайно віддав її, коли вона вихопила її з його рук.

Саманта знову впала на коліна, притискаючи голову до грудей, а по її щоках котилися ще більше сліз. Вона вже багато плакала, коли одного разу втратила батька, і тепер вона знову проходила через те саме.

Але незабаром сльози смутку перетворилися на гнів.

Піднявши голову, вона втупилася в Мону, яка вимовила попередні слова.

"Що ти маєш на увазі? Що ти маєш на увазі, що краще, що він помер?! Не забувай, що саме завдяки йому ми перемогли Однорога!"

Фекс гадав, що робити. Єдине, чого вони зараз не хотіли, - це внутрішніх чвар, але він також не міг зрозуміти логіку слів Мони.

"По-перше, ми всі брали участь у перемозі над Однорогом. Сумніваюся, що якби хтось із нас не був тут сьогодні, він би легко перебив решту! І я не хочу цього казати, але хіба ти не бачиш, що він зробив?! Оскар прийшов сюди, і саме через нього всі в Притулку загинули, включаючи моїх людей, яких я сюди привела.

"Якщо ти ще не зрозуміла, Оскар використовує тіла мертвих, щоб застосовувати свої сили. Я розумію, що це було заради того, щоб здолати Однорога, але це не виправдовує того, що він зробив. І це не допомагає мені вгамувати гнів і відчути смуток за тими, кого я втратила!"

Чесно кажучи, Саманта насправді не замислювалася багато над тим, що зробив Оскар. Вона думала, що він просто біг у цьому напрямку, але тепер, озирнувшись навколо, вона побачила, що тіл взагалі немає. Куди зникли всі п'ятдесят тисяч трупів у Притулку?

"Мені шкода, але той чоловік не був повністю твоїм батьком. Я провела більше часу з новим Оскаром, принаймні більше, ніж ти. Так, частина його все ще була там, але більшою мірою він був монстром, створеним Річардом Ено, щоб допомогти нам виграти цю війну".

Решті знадобився час, щоб усвідомити ситуацію, і все було гірше, ніж вони думали. Сач, Верховний Командувач, був мертвий, найсильніша сила з Групи Земнонароджених була знищена, а Оскара більше не було, то що їм тепер робити?

"Без Верховного Командувача як функціонуватиме Група Земнонароджених?" - запитала Саманта.

"Тепер ти трохи більше думаєш тверезо", - кивнула Мона. "Зі смертю Сача хтось має взяти на себе його роль. Ця війна важлива. Все ще важко судити, перемога це чи поразка для нас, але ми повинні продовжувати план, і хтось має ними керувати.

"Саманта, Оскар і Сач, два минулі Верховні командувачі, ризикували своїм життям заради тебе. Вони обоє вважали тебе важливішою за себе. Ти повинна взяти на себе цю роль. Доповісти Сему про все, що сталося, планувати і вести Групу Земнонароджених далі. Нам потрібно виграти цю війну... ми вже занадто багато втратили".

Саманта обміркувала слова Мони. Вона не була такою сильною, як Мона, вона продовжувала зазнавати втрат одну за одною, але вона була не єдиною. Кожен зазнаватиме нових втрат, якщо ця війна триватиме.

"Ти... ти не повинна робити це сама", - сказав Фекс, стаючи на коліна поруч із нею і пропонуючи свою руку. "Я буду поруч, щоб допомогти тобі... Хоча я не такий, як Сач чи твій батько, я стоятиму поруч із тобою".

Кивнувши на це, Саманта нарешті встала і озирнулася на весь Притулок.

Настав час їм подати звіт.

Перед відходом Фекс повернув голову до великого тіла Далкі - Однорога. Його тіло все ще лежало в Притулку і зовсім не зменшилося в розмірах. Лінда, яка з'явилася поруч із ним, також дивилася на нього. У той же час Мона і Саманта готували звіт.

"Це страшно, правда?" - сказала Лінда. "Всі істоти з п'ятьма шипами такі сильні. Слайсер... Одноріг... і є ще один. Це змушує мене задуматися: якщо Одноріг був таким сильним і не був лідером... то наскільки сильнішим є Ґрем?"

"Ми не знаємо, чи Ґрем сильніший за Однорога, і іноді лідер не завжди найсильніший", - відповів Фекс. "Крім того, я думаю, що мати велике тіло тут перед нами, наповнене кров'ю Далкі з п'ятьма шипами, може принести нам усім велику користь".

Поки він дивився на труп, у нього в голові промайнула ідея.