Розділ 1518 — Проблеми мисливця на вампірів (Частина 1)

У межах Фракції Земленароджених почали ширитися чутки про те, що, можливо, незабаром їм доведеться вступити в бій. Усі знали, що рано чи пізно це станеться, але ті, хто перебував у Притулку, подалі від військових, були налякані. Звісно, це було зрозуміло, адже вони майже не мали засобів захисту.

Прогулюючись вулицями, Ерін прислухалася до навколишніх розмов. Це була навичка, яку вона часто використовувала, подорожуючи з Лео. Хоча Вампіри мали чудовий слух, весь цей шум водночас заважав зосередитися на чомусь одному, тому їй довелося навчитися цього вміння.

"Я чув, що в інших Притулках оголосили масовий набір. Фракція Земленароджених хоче, щоб усі, хто має хоч якусь корисну здібність, вирушали на лінію фронту."

"Я маю на увазі, що якщо військові та інші фракції не виграють цю війну, нам усе одно доведеться боротися за своє життя."

"Вони не виконують свою роботу. Нам варто просто вирушити на Землю або спробувати дістатися до іншої сонячної Системи, куди Далкі не зможуть дістатися. Це ж можливо, правда? Не знаю, як ви, а я все ще боюся Вампірів. Чув, вони напали на когось і випили всю кров тільки тому, що той якось не так на них подивився."

Як і очікувалося, Ерін могла почути лише новини про майбутню битву. Однак її здивувало те, що не було жодних новин про Квіна після того, як він зробив ту заяву на весь світ. З огляду на те, як Далкі поводилися в минулому, Дампір була впевнена, що вони відреагують, але поки що було тихо.

"Цікаво, чи Далкі щось планують. Усі надто налякані, щоб діяти, і просто чекають, але якщо ми будемо просто сидіти й чекати, поки наш ворог готується стати сильнішим і вдосконалюється, це буде нашою поразкою", - подумала Ерін, зробивши глибокий вдих.

Час від часу їй нагадували про те, що сталося іншого дня. Вона намагалася приборкати ці почуття… але зараз молодій жінці потрібно було знайти спосіб заробити гроші.

"Я чув, що новий Генерал Лонгблейд відправив у цей Притулок свою праву руку, Рафера Лайла. Я думав, це для нашого захисту, але чув, що цей хлопець шукає людей, готових вирушити з ними в експедицію на полювання!"

"Ну, нам у такі часи все одно потрібні кристали та спорядження, і хоча тут багато людей, які недостатньо сильні, щоб протистояти Далкі, ми все одно могли б трохи повоювати."

Це здавалося непоганим виходом із її фінансової ситуації. Водночас це був би хороший спосіб допомогти собі з особистими проблемами. Поки що лише дві речі дозволяли їй залишатися при здоровому глузді. Одна з них - медитація, але вона суттєво обмежувала час для тренувань. Інша - боротьба з істотами, які не були Вампірами.

Зібравши достатньо інформації, Ерін дізналася місце проведення набору в команди з полювання на звірів. Так само як Мандрівників ранжували й дозволяли їм шукати звірів, так само робили й тут.

Дампір незабаром прибула до внутрішнього двору великого маєтку, який використовували Рафер та інші високопоставлені офіцери під час свого перебування тут. Усі, хто хотів взяти участь, зібралися на відкритому майданчику, де проводилося випробування.

Тест був досить простим: їх просили битися проти одного з солдатів Земленароджених. Після короткого спарингу, залежно від результатів, їх розподіляли в різні групи.

Позаду солдатів були намальовані три кола, і кожному вказували, у яке коло стати.

"Наступний!" - вигукнув Рафер, тримаючи руки з боків. Він був досить великим і зайнятим чоловіком, проте майже весь час на його обличчі була посмішка. Він також серйозно ставився до своєї роботи й знав, коли треба бути добрим, а коли суворим до інших.

У середню секцію вийшов рудоволосий хлопець, який виглядав як підліток.

"Ха, це ж…" На мить Ерін була впевнена, що впізнала його.

Коли солдат кинувся в атаку, Берг розвернувся, уникаючи меча. Спочатку це виглядало повільно, але потім з одного з його ліктів вирвалося полум’я. Використовуючи силу свого вогню, він прискорив обертання свого тіла і вдарив солдата в скроню, поваливши того на підлогу.

Це був перший учасник, який зміг повністю перевершити солдатів серед усіх, хто брав участь до цього часу.

"Сила вогню? Хіба це не означає, що він із Сім'ї Саншилд? Мабуть, руде волосся тепер має сенс."

Після того, як вони побачили його в дії, почалося багато перешіптувань, і Ерін мала рацію. Берг був тим, хто також навчався в тій самій академії, що й вони. Він був улюбленцем і талановитим учнем, який піднявся на вершину. Колись давно Ерін вважала Берга своїм суперником. Проте їй знадобилося небагато часу, щоб зрозуміти: якщо вона хоче бути найкращою, їй варто хвилюватися про інших.

Дитяча мрія, яка здавалася такою далекою, хоча минуло лише кілька років…

"Третє коло!" - оголосив Рафер.

У третьому колі було найменше людей, загалом близько восьми. Потім середня секція, де було близько п'ятнадцяти людей, і, нарешті, останнє коло, де було найбільше людей - близько п'ятдесяти.

Було зрозуміло, що коло, у якому опинився Берг, вважалося найкращим.

"Наступний" - вигукнув Рафер, і нарешті настав час Ерін виходити.

Наразі Ерін мала великий меч за спиною не просто в спеціально виготовлених піхвах, вона ще й обгорнула його тканиною. Мало того, що було б дивно, якби хтось мав власну Зброю демонічного рівня, так вона ще й належала попередньому Верховному Командувачу Оскару, тож усі військові миттєво впізнали б її. Все ж, навіть за спиною, вона могла активувати її та отримати перевагу від додаткової сили, яку зазвичай дає Демонічний рівень.

Дивлячись на свого супротивника перед собою, солдат тримав у руках довгий меч. Ерін витягла свою катану Блейд. Вона привернула багато уваги завдяки своїй формі та червоному кольору. Можна було сказати, що вона досить високого рівня, от тільки вони не знали, що це зовсім не звіряча зброя.

Бій почався, чоловік кинувся вперед, і перше, що зробила Ерін - провела ногою по землі, кинувши трохи бруду йому в очі. У цей момент вона вдарила його в бік, але солдат встиг заблокувати удар.

Вона пішла в іншу атаку, яка була трохи швидшою, і влучила в захист плеча. Це продовжувалося, і солдат явно програвав, але врешті-решт він тупнув ногою, і перед Ерін піднялася колона, вдаривши її в живіт.

За секунду до того, як вона її дістала, дівчина відстрибнула назад і впала на спину.

"Користувач швидкості. Хоча твоя здібність не дуже велика, ти знала, у які місця атакувати. Ти заслужила місце в другому колі", - сказав солдат, подавши їй руку.

Це, звісно, і було планом Ерін від самого початку. Дампір не хотіла залишатися осторонь, хоча й вважала нерозумним потрапляти в перше коло. У неї все одно було передчуття, що щось не так.

Після того, як тестування було завершено, Рафер підійшов до першого кола, де був Берг та інші.

"Усі ви вирушите до іншого Притулку і будете готуватися!"

Вони перезирнулися з розгубленими поглядами. Навіщо їм йти до іншого Притулку, якщо це мав бути загін для полювання на звірів? Але інші швидко здогадалися.

"Ви розчаровуєте своїх співвітчизників. Маючи таку силу, ви вирішили приховати її та втекти до цього Притулку! Ви повинні бути на передовій і битися з цією силою."

Інші не могли з цим посперечатися, бо знали, що переховувалися. Можливо, сьогодні було навіть більше тих, хто вчинив так само, як Ерін, не показуючи свою повну силу, і здогадався, що намагається зробити армія ще до них.

На мить Рафер подивився в бік Берга.

"Ти, малий, скільки тобі років?"

"Дев'ятнадцять, сер", - відповів Берг.

" А ти, та, що в каптурі… виходь вперед" - попросив Рафер.

Було зрозуміло, що він звертається до Ерін, і її серце почало калатати. Ще ні, вона не була готова вирушати на лінію фронту. Тим паче, коли її помістять серед інших Вампірів.