Розділ 1521 — Літаючі кулі

"Годі, ти справді очікуєш, що ми в це повіримо?" - запитав Конан одразу після того, як Блісс розкрила інформацію. "Ми говоримо про Звіра демонського рівня , а я в житті її не бачив. Який у тебе взагалі ранг?"

Конан мав на увазі її ранг Мандрівника - кольорові жетони, які вони носили на шиї, щоб доводити іншим отриманий ранг.

"У мене немає рангу. Я була у військовій академії ще до того, як почалася громадянська війна", - чесно відповіла вона, вважаючи, що немає потреби доводити щось якомусь нікому. І все ж, що саме Блісс мала на увазі своєю заявою?

Чи було це видіння, яке вона справді бачила, чи вона просто хотіла накликати біду.

'Чи знає вона, що в мене є Зброя демонічного рівня ? Лише жменька людей має про це знати… Не можу уявити, щоб ця інформація просочилася. Однак, якщо вона знає, то я розумію, чому вона вважає, що з моєю присутністю є великий шанс здолати такого звіра. …але чи означає це, що вона справді бачить майбутнє?'

"Чорт забирай", - Конан відкинувся назад, почувши таку відповідь. "Ми всі помремо".

Хоча Конан, можливо, був єдиним, хто скаржився вголос, у глибині душі інші, хто вирушив у цю подорож, відчували те саме. З самого початку це звучало як загін самогубців, але вони принаймні сподівалися, що у військових є якась секретна зброя чи щось подібне. Як виявилося, вони, очевидно, вирішили довіритися божевільній жінці.

Лише за кілька секунд зовнішня частина транспортного засобу почала гуркотіти, і з лівого боку пролунав гучний звук. Було зрозуміло, що їх чимось вдарили.

"Гей, брате, це ти зробив?" - запитав Брук. "Ти що, принощиш нещастя? Тільки ти сказав, що ми всі помремо, як з’являються звірі?"

"Гей, зараз не час тикати пальцями! До того ж, чи не повинна була наша екстрасенс Блісс побачити це заздалегідь своїми силами?" Мандрівник відмовився брати на себе провину за цей збіг.

Поки вони сперечалися, Рафер почав діяти: він підійшов до панелі керування і натиснув кнопку, що відкривала транспортний засіб. Шини зупинилися, і з боків машина закріпилася в землі, висуваючи дивні пристрої з-під днища.

Після цього на всі боки розлетівся невеликий енергетичний вибух, наче Баббл навколо транспорту. Це був захисний захід, який дозволяв їм безпечно вийти і розібратися з проблемою.

Коли задня частина відкрилася, група вискочила назовні, щоб побачити, що відбувається.

Блісс була єдиною, хто вийшов спокійно, не збентежена тим, що щойно сталося.

Перше, що помітила група, ступивши на чорну, схожу на вугілля землю, - це спека. Вони відчували її ногами навіть крізь своє Звіряче спорядження . Це було схоже на ходьбу босоніж по піщаному пляжу під сонцем. Їм потрібно було рухатися, інакше біль став би нестерпним.

Це було пов'язано з типом планети, на якій вони опинилися. Два Укриття були розміщені на рівній чорній поверхні, і більша частина навколишнього простору була такою ж, але вся планета не була однорідною. Певні ділянки були заповнені розплавленою Лавою з надр землі.

Навіть зараз вдалині вони бачили гори, по схилах яких стікала Лава . У самій землі, хоч і не на поверхні, можна було побачити тріщини, з яких виривалися хвилі спеки та дрібні іскри.

Усі негайно почали рухатися через спеку, що пекла ноги, і незабаром вони побачили тих, хто на них напав.

"Це… це… кулі? Плаваюча пара куль?" - сказав Конан, і з якоїсь причини, піднімаючи арбалет, він вагався, чи варто в них стріляти. Звір виглядав як дві гігантські кулі, злиті разом і ширяючі в повітрі, і він відчув, що якби влучив у таку річ, то відчув би біль у певній ділянці свого тіла.

Незабаром, однак, вони повернулися до нього, і на кожній кулі стало помітно по одному великому очному яблуку.

"Ааа, це огидно!" - вигукнув Конан і негайно випустив стрілу зі свого арбалета, влучивши точно в око. На жаль, цього було недостатньо, щоб убити звіра. Наступної миті дивні щупальця, прикріплені навколо куль, у люті почали випускати в нього вогняні кулі.

Він зумів легко уникнути більшості з них, але незабаром інші атаки посипалися на нього з боку інших істот. Звірі оточили транспорт, і їх було близько тридцяти.

Конан перекочувався по землі, відстрілюючись від найближчих. Він довів, що його арбалет - могутня зброя. Хоча йому не вдавалося влучити кожному звіру в око, їх все одно відкидало на кілька футів назад, даючи йому час і дистанцію, щоб вистрілити в іншого.

Брук дістав два серпи і стрибав з боку в бік, не даючи жодному полум'ю торкнутися себе. Він намагався вдарити кулю знизу, але кулі просто оберталися разом із ударом, намагаючись мінімізувати шкоду. Тому Брук вирішив відрізати щупальця, які випускали вогняні кулі.

Нарешті, були інші троє. У Берга не було проблем: коли полум'я торкалося його тіла, воно майже не завдавало шкоди. Якщо він правильно розраховував час, то міг навіть відбити полум'я назад у звіра, завдаючи йому болю.

Була Блісс, яка навіть стояла на місці, і жоден вогонь не торкався її. Нарешті, була Ерін, яка не використовувала свій Демонічного рівня Блейд , хоча хизувалася своєю кривавою зброєю .

Дампір спочатку вдавала, що бореться з одним зі звірів, перш ніж розсікти його так швидко, що той не встиг зреагувати. Вона очікувала побачити кров, але всередині було щось інше. Нутрощі звіра світилися, і не просто світилися - енергія зростала з кожною секундою. Стався вибух.

Гуркіт був таким гучним, що зруйнував частину землі, на якій стояла Ерін, але коли дим розсіявся, вона виглядала неушкодженою. Використовуючи другу стадію Ци , якої вона навчилася, вона зуміла захистити себе від цієї вибухової атаки, але це, безперечно, була дивна річ.

І саме тоді всі вони побачили, що оскільки звірі не змогли вбити людей перед собою, пара куль, що ширяли, почала сильно трястися. Потім вони почали світитися, і здавалося, що всі двадцять з них вирішили самознищитися.

"Усі, зберіться навколо мене", - покликала Блісс.

Вона креслила велике коло своїм посохом на землі. Решта послухалися і зайшли всередину, включаючи Рафера, який спостерігав за тим, як добре справляються інші, переважно використовуючи звірячий щит, щоб зупинити полум'я.

Коли вони опинилися всередині, вибух за вибухом гримів один за одним, і ніхто нічого не бачив, але вони зрозуміли, що ніхто не відчуває болю. Посох Блісс світився, і вона створила бар'єр, який захистив їх усіх від атаки.

Тепер на місці не залишилося жодного звіра, і навіть транспортний засіб, на якому вони прибули, здавалося, був у порядку.

"Фух, було близько, мабуть, мені варто подякувати тобі", - сказав Конан, постійно підстрибуючи на місці, щоб переконатися, що його ноги не надто перегрілися. Брук і Рафер робили те саме, але про інших такого сказати було не можна.

Конан кинув на них погляд, дивуючись, чому вони не відчувають того самого. Берга він міг зрозуміти.

"Це активна здатність мого обладунку, я ж знала, в яке місце ми прямуємо", - пояснила Блісс, наче прочитавши його думки.

Оскільки вони були в безпеці, Ерін уже почала повертатися до транспорту, щоб рушити далі. У її випадку причина, чому вона почувалася добре, була Зброя демонічного рівня . Вона просто перебувала поруч із нею, і та випромінювала охолоджуючий ефект на її тіло. Це був ідеальний контраст для такого середовища.

Повернувшись у транспорт, Рафер прийняв рішення, що вони заночують тут. Військовий офіцер відвів транспорт у безпечніше місце… Подалі від розпечених ділянок землі, біля підніжжя гори, яка не вивергала Лаву .

Він запитав Блісс, чи це нормально, на що вона просто посміхнулася і кивнула. У транспорті були ліжка, розташовані одне над одним, як велике двоярусне ліжко. Ерін спала на нижньому ярусі, а на іншому боці була Блісс. Однак, перш ніж обидві жінки заснули, Дампір вирішила звернутися до Бога.

"Зрозуміло, що ти не звичайна", - сказала Ерін. "Я не розумію цього, але бачу, що ти особлива. У мене також є передчуття, що ти насправді не брешеш, тому я прошу тебе. Ні, я благаю тебе. Скажи мені, чи є спосіб зупинити майбутнє, яке ти бачила? Чи є спосіб зупинити те, що відбувається зі мною?"