Розділ 1538 — Сила чорного меча

Досі все, що намагалася зробити Лейла, було недостатньо, щоб впоратися з її супротивником. Вона була в розгубленості, і тепер, коли шість рук Далкі наближалися до неї, Гання подумала, що, можливо, саме так усе й закінчиться.

"Якщо я помру тут зараз... після того, як послабила всіх, у них не буде шансу захопити це місце... Я не просто підведу всіх, а зроблю ще гірше для інших..."

Дивлячись на Сема і відчуваючи тривогу людей позаду неї, Лейла відчайдушно шукала вихід із цієї жахливої ситуації. На жаль, не було ні раптового припливу сили, ні зростання емоцій, які допомогли б їй подолати це.

Однак заклик до відступу, здавалося, відгукнувся в комусь, або, можливо, правильніше було б сказати - у чомусь.

"Дозволь мені взяти керування на себе!" - вигукнув голос, і чорний меч у її руці затремтів ще сильніше. Лейла зрозуміла, звідки походить голос у її голові. Питання полягало в тому, чи варто їй довіритися цьому чи піддатися дивній силі, яку вона почула вперше.

Однак, зрештою, який у неї був інший вибір? Лейла відчувала дивну енергію, що виходила від самого меча. Вона не була впевнена, що означає "взяти керування", але могла сказати, що зброя хоче, щоб вона припинила чинити опір.

Вона дозволила Ци, що оточувала її тіло, розсіятися, і в той же час Гелен відчула, як енергія, що висмоктувала сили, зникла. Натомість дивна енергія почала підніматися вгору по руці Лейли і циркулювати по всьому її тілу.

Поки все це відбувалося, дивні голоси почали лунати в голові Гання. Лейла чула крики, від яких холола душа, звуки плачу, що свідчили про біль, якому немає рівних. Їй не знадобилося багато часу, щоб почати шкодувати про своє рішення, але принаймні меч не збрехав їй. Перебуваючи в цьому стані, тіло Гання рухалося саме по собі.

Коли вона знову розплющила очі, вона побачила себе за кілька футів від гуманоїдного Далкі, а на землі лежали чотири відрубані кінцівки, схожі на лози, з яких текла Грін кров. Схоже, що лози також були якимось чином пов'язані з тілом Далкі Гелен, оскільки Грін кров витекла і з нього.

"Щось не так", - зауважила Гелен, коли кров продовжувала капати з лоз і врешті-решт падала на землю, ніби вони більше не були живі. "Як ти раптом змогла прорізати мої тверді лусочки?! Чому вони не відростають? Що це за Керсед Меч?!"

Інші, хто спостерігав, особливо Вінсент, були готові втрутитися, щоб приєднатися до бою. Вінсенту було байдуже, яку ціну доведеться заплатити, він прожив довге життя, і його нинішнє тіло було лише клоном. Він не міг уявити, що відчує Квін, якби їм довелося сказати йому, що вони дозволили Лейлі померти... до того ж від рук Далкі-версії Гелен, поки всі вони просто стояли осторонь.

Однак, як тільки він почав рухатися, він побачив, як меч рухається ідеальним колом, і коли він влучив у дивні лози Далкі, він розрізав їх одну за одною.

"Що це за меч? Це ще одна Зброя демонічного рівня?" - запитав Денніс, і це було питання, яке крутилося в голові кожного, хто спостерігав за тим самим боєм. Хоча Лейла цього не помітила, була ще одна деталь меча, яка проявилася під час атаки.

На коротку мить спалахнув дивний символ крилатого кажана. Інші могли лише припустити, що це якийсь тип активної навички, яку використав меч, дозволивши Лейлі зробити таке. Навіть зараз дивний символ на руків'ї продовжував пульсувати світлом.

"Ні, цього не може бути. Той чорний меч був подарунком від Лонгблейда, але той хлопець сказав, що насправді не знає, звідки він взявся", - відповів Лоґан на запитання. Він знав лише те, що меч може поглинати енергію, але тепер, коли він побачив, як той демонструє таку силу, Лоґан прагнув Оглянути зброю детально.

Хоча багато хто в натовпі був радий, що Лейла нарешті змогла щось зробити, ті, хто був близький до неї, хвилювалися, оскільки вона продовжувала здригатися. Без їхнього відома її голова вибухала від криків і зойків того, що вона могла описати лише як "проклятих". Вони не припинялися в голові Лейли.

"Невеликий недолік за використання мене, але якщо ти хочеш виграти цей бій, то тобі доведеться витерпіти стільки", - пролунав голос усередині неї.

Її Легс продовжували рухатися, але Лейла не була тією, хто наказував їм це робити. Дивна енергія, що оселилася в її тілі, тепер керувала ним. Вона відчувала, що контролює ситуацію, але водночас і ні, ніби хтось віддавав їй накази, що робити, залишаючи їй мало вибору, окрім як підкоритися.

У цей момент, побачивши це, Далкі Гелен тупнула ногою по землі. Вся територія почала гуркотіти, перш ніж близько тридцяти дивних рук Далкі, схожих на лози, вирвалися назовні і почали рухатися в повітрі.

"Я так і думав", - насупився Вінсент, побачивши це. "Вона весь цей час стримувалася. Цікаво, якби ми продовжували йти до фортеці, чи були б ми всі зараз мертві".

"Ти можеш мати рацію в цій оцінці, але чи не викликає це іншого запитання?" - відповів Лоґан. "Навіщо Далкі робити таке? Вона сказала, що хоче мінімізувати втрати... Але тоді чому вона хотіла розважитися цим боєм? Хіба вона не повинна була просто піти і закінчити з нею?"

Руки-лози почали атакувати, всі спрямовуючись до Лейли, але тримаючи чорний меч у руці обережно, Гання виглядала так, ніби вона була готова до того, що має статися. Першу лозу було розрізано зверху, і, обертаючи меч, вона розірвала іншу.

Відстрибнувши в потрібний момент, Лейла уникнула ще одного удару і стрибнула, обертаючись назад, використовуючи свій меч, щоб вдарити ще три лози, які налетіли одночасно. Як тільки вона приземлилася на землю, вона почала бігти вперед, розрізала одну з лоз прямо посередині і продовжила шлях.

Відкривши рот, вона випустила полум'я всюди, охоплюючи територію. Інші могли лише бачити Тінь, що продовжувала битися, а незабаром після цього і дим, через що було важко побачити, де інші.

"Минуло так багато часу відтоді, як мені дозволили вийти, а в тебе таке чудове тіло, воно універсальне у своїх навичках і силі!" - похвалив її меч, лише щоб поскаржитися наступної секунди. "З усіма цими передумовами... чому ти така слабка? Чому ти вагаєшся, щоб розрубати її? Чому ти не використала свої сили на повну?"

Стрибнувши крізь полум'я, вперше з її рота вилетіла чорна куля. Вона вилетіла значно швидше, ніж будь-яка інша до цього. Більше того, поспіль було випущено ще п'ять. Кожного разу, коли вона влучала в Далкі Гелен, це вивільняло ланцюг тіней, що прикріплювали її до землі, приковуючи її.

Тим не менш, Гелен змогла рухатися крізь усе це, проте кулі Тіні продовжували летіти, і як швидко вона їх ламала, так швидко з рота Лейли вивільнялося ще більше, стримуючи гуманоїдного Далкі все сильніше.

"Тобі не слід було недооцінювати мене. Я меч, який може розрізати будь-що, і я меч, який не може зламатися. Ти мала б перемогти лише зі мною. Поки ти можеш утримувати свою ціль нерухомою, все, що тобі потрібно робити, це різати її, і ти завжди виграватимеш", - прошепотів меч Лейлі.

Вона відчувала, що робить меч, використовуючи силу її підкласів, щоб споживати негативні емоції зсередини та навколо, для створення постійного потоку Духовних ланцюгів, які тримали її супротивника заблокованим.

Лейла думала, що оскільки Далкі Гелен все одно могла їх розірвати, ця тактика буде марною. Навіть якщо вона вдарить Гелен, меч не проткне її шкіру, але меч щойно повністю спростував її припущення.

Стоячи прямо перед Далкі Гелен, меч простромив груди Далкі, прокручуючись на місці. У той же час сила зупинилася, і крики зникли з її голови. Тепер все, що вона могла бачити, це гуманоїдний Далкі, що дивиться на неї. Чорний колір в її очах зникав, роблячи її ще більш схожою на людину.

"Що ж... Лейло... схоже... тобі вдалося перемогти... цього разу. Сподіваюся... ти нарешті зізналася... Квіну... і сподіваюся... у нього все добре... навіть після того... що сталося зі... мною", - важко промовила Гелен. Зараз не відчувалося, що Лейла вбиває Далкі-версію Гелен. Слухаючи, як вона так говорить, здавалося, що це справжня Гелен.

"Залежно від того, коли і як процес клонування було зроблено під час вилучення. Далкі може мати всі спогади оригіналу", - пояснив Лоґан. "Я бачив деякі випадки цього під час бою... але я не був впевнений. Я думаю... цей Далкі, мабуть, отримав спогади Гелен дуже давно. Щось, що було поза очікуваннями Ґрема".

"Ти нарешті... виросла... і стала... справді сильною... саме такою... як я знала... ти станеш", - продовжувала Далкі Гелен, поки кров все ще витікала з її рота.

Сльози котилися по обличчю Лейли, коли вона похитала головою.

"Ні... це була не я", - зізналася Лейла, сльози котилися по її обличчю. "Я-я... залишила тебе там... я мала залишитися і допомогти тобі битися... Я-я не та людина, за яку ти мене приймаєш".

Що змушувало Лейлу почуватися ще виннішою, так це той факт, що не її власна сила перемогла Гелен. Вкотре вона програла, навіть із використанням своєї Зброї душі.

"Не будь... дурною", - сказала Гелен, витираючи сльозу з обличчя іншої, коли вона відступила назад, виштовхуючи чорний меч зі свого тіла. "Як і обіцяла... я... позбудуся... всіх... Далкі тут".

Повернувшись, Гелен подивилася на базу і ще раз тупнула по землі. Кілька структур, схожих на лози, оточили базу, і наступної секунди гуманоїдний Далкі стрибнув у бік фортеці.

"НІІІ!" - знову закричала Лейла, але перш ніж вона змогла зробити бодай крок, вона впала на землю.