Розділ 156 — Починається

Після тестування свого нового костюма, Квін спробував використовувати свої здібності тіні та здібності крові, щоб перевірити, чи працюють вони так само нормально, як завжди. Все здавалося таким же хорошим і сильним, як зазвичай. Крім того, здавалося, що це зовсім не сповільнює його рухи, оскільки матеріал був дуже гнучким.

Він був дуже задоволений костюмом і кінцевим результатом, йому просто не вистачало слів, щоб віддячити Логану за те, що він його зробив. Він поклав його назад у свою тіньову безодню і вирішив вирушити до лікарні.

На щастя для нього, він зміг увійти до лікарні без проблем. Він міг ходити так, ніби був звичайним громадянином, який прямував до певної палати, але, гуляючи, Квін помітив, що в лікарні є те, чого не було в школі.

Майже в кожному кутку кімнати був круглий об'єкт із миготливим червоним світлом. Це були камери. Школам не дозволяли встановлювати камери, оскільки ті, хто першими володіли цією здатністю, боялися, що їхню здатність можуть скопіювати або їхні техніки вкрадуть.

Проте, це не стосувалося міста. Студенти не збиралися практикувати свої навички в лікарні, тож не було жодної причини, чому там не можна було встановити камери. Це було серйозною проблемою. Якщо Квін або інші спробують щось взяти, їх зафіксують на камеру.

І він не міг використовувати костюм, інакше, коли він покаже себе, всі зрозуміють, що це він. Був варіант використання плаща тіней. Хоча це робило його невидимим, цього не можна було сказати про об'єкти, яких він або інші торкалися.

Камера зафіксує фігуру, що плаває, і повідомить про це, що призведе до чергового розслідування. Все ж, це був варіант, але зараз здавалося, що план Вордена виглядає найкращим.

Не маючи більше на що дивитися, Квін вирішив повернутися, хоча, роблячи це, він не міг не помітити всі ті мішки з кров'ю навколо. "Уяви, якби знайти ту кімнату, це було б миттєве збільшення сили". Хоча зараз він не міг про це думати.

Можливо, якщо коли-небудь виникне надзвичайна ситуація, яка вимагатиме від нього стати сильнішим, незалежно від того, зловлять його чи ні, він повернеться сюди.

Тільки-но Квін виходив з лікарні, на його годиннику з'явилося голосове повідомлення, і в нього навіть не було можливості прослухати його чи ні, оскільки воно відразу почало відтворюватися.

"Квін Тален, вам потрібно негайно з'явитися в кабінет генерала Нейтана. Якщо вас не буде тут протягом наступних 30 хвилин, ми відправимо охорону, щоб негайно супроводити вас сюди".

Повідомлення закінчилося, і Квін не міг не нервувати. Чи дізналися вони про те, що він вампір? Або, можливо, Пітера знайшли і він його здав?!

Хоч у нього були всі ці думки, врешті-решт у нього не було іншого вибору, окрім як підкоритися, втекти з військової бази було неможливо.

Намагаючись якнайшвидше повернутися до школи, Квін нарешті встиг. Він зупинився перед кабінетом Нейтана і постукав, перш ніж увійти.

"Заходьте," - сказав Нейтан.

Коли Квін увійшов у двері, він побачив Нейтана, який стояв там з Гейлі і Фей у кімнаті. Але не це його турбувало.

Найбільше його турбувала жінка, яка сиділа за столом навпроти, бо він бачив її колись давно. Це була людина, чиї здібності могли визначити, чи бреше хтось, чи ні.

"Будь ласка, Квін, сідай," - сказав Нейтан.

****

Поки Квін був у кабінеті Нейтана, інші троє все ще були в кімнаті разом.

"Я піду на деякий час, мені потрібно дещо зробити, про всяк випадок, якщо ми нічого не придумаємо," - сказав Ворден.

"Не міг би ти сказати мені, що це за запасний план?" - запитала Лейла.

"Повір мені, навіть якби ти знала, це було б неможливо для тебе, і я не думаю, що ти б хотіла це робити?"

"Чому б тобі не спробувати?" - сказала вона із самовдоволеною усмішкою на обличчі.

Ворден тоді попрямував до дверей, щоб вийти з кімнати, де стояла Лейла, і, проходячи повз, прошепотів їй на вухо план.

Почувши плани Вордена, її очі широко розплющилися, а обличчя витягнулося. В ту мить вся її думка про Вордена змінилася, зрештою, те, що він сказав, було правдою. Якби вона була на його місці, вона не була впевнена, чи змогла б зробити те саме.

Після того, як Ворден пішов, щоб переконатися, що його запасний план готовий на випадок, якщо все інше провалиться, Пітер і Лейла залишилися в кімнаті наодинці. Вони не були особливо близькими, але проблема полягала в тому, що трапилося минулого разу, коли вони розмовляли.

Лейла вилаяла Пітера і навіть назвала його розчаруванням, але вона побачила його в іншому світлі з тих пір, як він пожертвував собою заради Квіна.

Коли вони обоє незграбно сиділи в тиші, Лейла почала трохи сумувати за цим божевільним хлопцем. Принаймні, він вмів започаткувати розмову.

Минув деякий час, і вони обоє почали займатися звичними справами. Лейла дістала книжку і почала читати, а Пітер лежав і думав про те, як сильно він змінився.

Весь біль, якого він зазнав від Ерла, зник ось так, в одну мить. Пітер зміг позбутися його, і він не відчував провини за те, що вбив його, а навпаки, відчував, що зробив щось хороше. Якщо Квін мав цю силу весь цей час, чому він нічого не робив?

'Він її змарнував,' - подумав Пітер.

Поки вони продовжували займатися кожен своїм, почувся гуркіт. Від цього Лейла миттєво зіскочила з ліжка, на якому сиділа, і кинулася до дверей. "Пітере..." Вона насторожено подивилася на нього, "Ти ж не зголоднів, правда?"

Пітер хотів збрехати, хотів сказати їй, що все гаразд, що нічого не відбувається. Але сила крові Квіна глибоко протікала в його жилах, і він відчув, що зобов'язаний дотримати свого слова, даного Квіну, і сказати їм, якщо він відчує певний голод.

"Я думаю, що починається," - зізнався Пітер.