Розділ 1551 — Знищити все

Це був перший випадок, коли група побачила, що таке сталося зі звіром. Після того, як вони розправилися з ним, тіло Дракона розпалося на тисячі світлових частинок і почало повільно зникати. Людям на місці події, які бували у світі Фамільярів, це нагадало те, що вони вже бачили там.

Після нетривалого очікування від Дракона нічого не залишилося, а світлові частинки зникли прямо в них на очах. Усі на мить завмерли в кратері, нічого не кажучи. Вони були виснажені й витратили всю свою енергію та МС-клітини.

Те саме було і з Сілом. Він не стримувався, використовуючи зібрані МС-клітини, бо знав, що не може поставитися до цієї битви легковажно, оскільки його передбачення показало, що сталося б, якби він хоч трохи завагався. Єдиними, хто залишився на ногах через те, що не надто виснажився, були Лоґан і Лінда, які прибули разом із Борденом.

Усі почали вибиратися з кратера, і, діставшись краю, сіли обличчям до Вежі. Вони хотіли запитати про Бордена, дізнатися, чи все з ним тепер добре. Зрештою, він став п'ятишипим.

Тепер у них в союзниках був той тип Далкі, з яким їм колись було найважче протистояти. Але вони знали, що зараз не час святкувати, бо їх турбувало щось інше.

"Це... недобре, так?" - запитала Лінда. "Ти казав, що ми мали захопити Дракона, доповісти Сему, перш ніж розправитися з ним. Хіба немає шансу, що він тепер об'єднається з іншим у Тіньовому просторі й усе зіпсує!"

Ось чому всі вони хвилювалися, бо певною мірою знали, що, швидше за все, саме це і станеться.

"Вибачте," - зрештою сказав Сіл. "Я не міг стриматися. Я бачив, що Дракон знайшов би спосіб витягнути чорний меч зі своєї шиї. Потім він би зцілився. У мене закінчилися б МС-клітини, і ми б ніколи не перемогли цю потвору... вона вбила б нас усіх. Простіше кажучи, якби я не виклався на повну і не вбив його, ми б усі зараз були мертві".

Хоча Ворден не знав, як далеко вперед міг бачити Сіл, судячи з усього сказаного, це було досить далеко, але тепер, коли Сіл вичерпав свої МС-клітини, він був майже безсилий.

"Можливо, нам не варто надто хвилюватися," - сказав Лоґан, дивлячись на кратер, де щойно відбулася битва. "Хоча ми не можемо бути впевнені, у мене є теорія. Коли Вампіри раніше мали справу з Драконом Звіра демонського рівня, він зазвичай розщеплювався на дві частини, коли був у ослабленому стані або при смерті.

"Це схоже на інстинкт виживання більше, ніж на будь-що інше. Звісно, два дракони можуть краще битися, але тоді чому б не залишатися у двох окремих формах увесь час? Я вірю, як я вже казав, це для виживання. Одна половина продовжує битися, поки інша тікає.

"Тепер, чому він втік? Відповідь така: навіть якщо ви вб'єте одну половину, вона не відразу возз'єднається з іншою. Йому потрібен час. Я вважаю, саме тому ми знайшли одну половину Дракона на Землі, яка намагалася забратися якнайдалі, щоб вижити, або, як сказав Квін, його привабила енергія Таблетки, і він намагався зцілити себе.

"У будь-якому разі, я хочу сказати, що, на мою думку, Квін не в безпосередній небезпеці".

Група була готова вирушати, але перед цим Лоґан на всяк випадок перевірив, чи немає інших ознак Далкі або вампірських клонів.

"Отже, ти тепер п'ятишипий?" - запитав Ворден.

"Так," - Борден показав свою спину. "І я здогадуюсь, це означає, що я більше не можу їздити на твоєму плечі. Тепер, коли я такий же великий, як ти".

"І ти не збираєшся вбити нас усіх, правда?" - вигукнув Пітер, переконуючись, що це найважливіша частина. "Якщо так, то я щойно втратив свого власного п'ятишипого Далкі. Ми завжди можемо воскресити тебе з мертвих".

Почувши це, інші не були впевнені, жартує Пітер чи ні. Судячи з його виразу обличчя, це було не схоже на жарт.

"Що ж, я радий, що все пройшло добре, і в тебе тепер є власне тіло. У тебе також має бути особлива риса, як і в інших. Можливо, ти зможеш дуже допомогти в цій війні," - посміхнувся Ворден.

"Я думаю, він може допомогти вже зараз," - сказав Лоґан, обертаючись і знімаючи щось зі спини. Усі побачили, що це був портативний телепорт, як тільки він його встановив.

"Я намагався зв'язатися з Семом, але він не відповідає. Це трохи хвилює мене, можливо, у поселенні зараз відбувається щось серйозне. Хто знає, що сталося, поки ми були тут.

"Але перед тим, як ми підемо, нам потрібно знищити всю лабораторію; ми повинні переконатися, що вони не зможуть використовувати жодну з цих машин. Ми близькі до завершення цієї війни... але якщо ми не закінчимо її зараз, ми повинні переконатися, що у них не буде жодного шансу повернутися після цього".

Лоґан і Борден повернулися в лабораторію. Там була кімната, наповнена енергією Звіра демонського рівня, а також безліч кристалів, які вони могли використати. Завдяки його силам і знанням їм було досить легко зробити так, щоб лабораторія вибухнула.

"Ого... то ти справді можеш це зробити?" - з подивом запитав Борден.

"Не тільки це... ми збираємося знищити всю планету бази Далкі... Бордене, було дещо, про що я не сказав іншим... і це стосується тебе..." - Лоґан зробив паузу, поки вони двоє йшли всередину лабораторії.

"Я знаю... тривалість мого життя... вона все ще коротка, так? У мене все ще залишилося лише кілька років життя, як і в інших Далкі. Тобі не потрібно нічого казати, я бачу, і знищення лабораторії, повне вбивство Звіра демонського рівня замість того, щоб шукати спосіб вилікувати мене, - це правильний вибір. Я просто хочу насолодитися рештою часу зі своїми братами.

"Я щиро дякую тобі від усього серця за те, що ти дозволив мені знову боротися пліч-о-пліч з ними".

Лоґан відчував провину, але був радий, що Борден зрозумів. Проте, можливо, якби вони змогли знайти когось достатньо сильного, щоб здолати Дракона демонського рівня без втрат серед невинних, у Лоґана був би час знайти спосіб продовжити життя Бордена.

Але він вважав, що Дракон, з яким вони билися сьогодні, мав близько чверті своєї звичайної сили, і був упевнений, що битися зі справжнім було б кошмаром. Дійшовши до лабораторії, Лоґан почав встановлювати бомби, використовуючи пристрої навколо.

Ідея полягала в тому, щоб влаштувати досить потужний вибух, який сягнув би глибоко всередину, до самого ядра. Це було легше зробити, оскільки планета спочатку була штучною. Лоґан бачив менш щільні ділянки, і йому було легко створити отвір у центрі.

Як тільки він встановив бомби, настав час повертатися. Лоґан бачив, як усі чекають біля телепорта, все ще слабкі та втомлені.

"Ми не знаємо, як виглядає Вампірське поселення," - сказав Лоґан. "Ми справді не знаємо... і я знаю, що ви всі слабкі та втомлені... але це останній етап. Це остання атакуюча сила Далкі, а потім залишився тільки Ґрем".

Хоча Лоґан вимовив ці слова, він залишив своє велике відкриття при собі. Зараз їм не потрібно було знати, на що вони можуть натрапити, опинившись на іншому боці.

Після того, як Лоґан натиснув кілька кнопок на своїй дивній біомеханічній руці, глушник телепорта було вимкнено, і він також активував бомби. Одночасно група почала стрибати через телепорт, прямуючи назад до Вампірського поселення, щоб побачити, у якому воно стані.