Розділ 1552 — Останній материнський корабель Далкі

Лабораторія вибухнула, коли всі покинули її через телепорт, і вибух тривав, доки не досяг центрального ядра планети, де Далкі створили спеціальний пристрій, щоб утримувати всі різні території разом.

Крім того, він живився кристалами, і завдяки новому типу кристалів, які вони отримали, Лоґан зміг створити потужні вибухові апарати.

У наступну секунду ядро було знищене, але вибухи не припинялися, і різні території почали відколюватися одна від одної. Потужна сила змусила їх розлітатися в різні боки, поки вони повільно перетворювалися на ніщо в безкрайньому космосі.

Усі материнські кораблі Далкі, що були на планеті, зникли. А разом з ними зникли й усі материнські кораблі Далкі, які вирушили атакувати тих, хто був у сонячній системі планети звірів. Тепер залишилося лише кілька заблукалих кораблів Далкі та один материнський корабель Далкі, який прямував до Фракції Дейзі.

Після того, як Сем і лідери вампірів відокремилися від інших, щоб повернутися на Планету Дейзі, вони прибули лише для того, щоб стати свідками триваючої битви між Вампірами та Далкі.

Фінальна битва в цій війні була не між людьми та Далкі; натомість вона точилася між Вампірами та Далкі - це було протистояння творців проти їхніх творінь.

---

Перш ніж прибули інші, лицарі, які залишилися позаду, відповідали за свої відповідні сім'ї, але замість того, щоб замикатися у своїх замках, вони вивели сили за межі поселення.

Багато сил розташувалися на вершині стіни, і вони вже налаштували захисний механізм.

Що було трохи дивно, так це те, що Вампіри очікували, що вони атакують зверху. Що материнський корабель зависне і відправить сили, або, скоріше, це буде суміш космічної та наземної битви, але нічого подібного не сталося.

За кілька сотень метрів від поселення материнський корабель приземлився на лузі, розчавлюючи траву та квіти під собою. Армія Далкі почала спускатися з корабля, всі вони були тришиповими та чотиришиповими Далкі, чисельністю близько сотні, а потім з'явився один гуманоїдний Далкі, який виглядав як лідер цього загону Далкі.

На відміну від звітів, хоча гуманоїдний Далкі виглядав досить інакше порівняно з рештою, що зробило б його помітним, якби він мав особливу рису, цей, проте, виглядав як звичайний Далкі.

Він був такої ж висоти, як і інші, а його руки, Тейлз та інші риси також були ідентичні Далкі навколо нього. Тільки голова і тіло виглядали людськими, що дозволяло іншим легко відрізнити його від інших Далкі.

Жоден із Вампірів не впізнав, на основі якої людини був створений цей Далкі, але це не мало значення. Тепер стало зрозуміло, чому вони вирішили приземлитися на відстані. Далкі збирали свої сили, тому що вони, швидше за все, також отримали звіти.

Тепер Далкі не могли просто ввірватися і атакувати один за одним, як їм здавалося, що вони могли в минулому. Вони збиралися очолити атаку і разом напасти на Притулок.

"Лідери сказали, що скоро повернуться!" - крикнула Сільвер іншим Вампірам. Оскільки її брат був одним із Королівських лицарів, а сама вона була сильнішою за більшість лицарів, вона взяла на себе командування всіма силами.

"Однак, чи справді ми така група істот, якій потрібно покладатися на кількох обраних Вампірів? Вони атакують наш дім! Наш король попередив їх, щоб вони спробували захопити це місце, і він заявив, що це місце непереможне. Тож давайте доведемо, що його слова правдиві!"

Вампіри не нервували навіть без своїх лідерів. Натомість вони стояли впевнено, готові до бою. Не лише через власні сили, а й через саму стіну, яка була наповнена незліченними вежами та статуями зовні.

Дивлячись назовні, Сільвер побачила, як гуманоїдний Далкі підняв руку, і це був сигнал для початку. Далкі почали кидатися вперед у дещо тактичній позиції. Як гарматне м'ясо та щит групи, усі тришипові Далкі були попереду, а чотиришипові - одразу за ними.

Вони продовжували бігти, а Вампіри майже нічого не робили. Їхні сили крові не могли дістати так далеко. Однак це не означало, що вони планували просто стояти на місці, доки Далкі не увійдуть у їхній радіус дії.

"Що це таке?" - сказав один із Далкі, і вони всі це побачили. Вежі спереду, що оточували стіни, почали світитися і негайно почали стріляти в бік Далкі. Великий вибух енергії звіра, потужніший за будь-який постріл з корабля, з яким коли-небудь стикалися Далкі на полі бою. Він врізався в середину них.

Вибуху було недостатньо, щоб убити тришипових, але він явно впливав на них, оскільки вони були поранені, а деякі навіть кровоточили через спеку та силу. Вежі почали світитися знову, готуючись до чергового пострілу.

"Наступайте! Ми вже зайшли так далеко!" - крикнув гуманоїдний лідер Далкі.

"Чи справді Далкі такі дурні? Цікаво, чому ми взагалі так хвилювалися через них..." - подумала Сільвер, помітивши це.

Оскільки Далкі були дещо поранені та рухалися далі, статуї горгулій раптово почали звільнятися зі стіни і незабаром стрибнули, щоб врізатися в сили ворога.

З іншого боку, коли Далкі також опинилися в зоні досяжності, Вампіри почали використовувати свої сили крові і продовжували стріляти ними в Далкі, що наближалися, переконуючись, що ніхто з них не підійде занадто близько.

Тим не менш, ці Далкі були сильними, і їм вдалося прорватися, незважаючи на всю вогневу міць. Незабаром настав час для Сільвер, разом з її лицарями, також зробити свій хід. Вони стрибнули з вершини Вежі і приземлилися на поверхню, приєднавшись до сильного загону з близько трьохсот Вампірів, що вже билися на місці.

Вона побачила, як Далкі ледь не вдарив одного з Вампірів, але по дорозі вниз вона обмотала свою нитку навколо його руки, зупинивши його, а потім смикнула за неї, рухаючись вперед і встромивши меч Далкі в правий бік грудей.

Він не був мертвий, і їй було важко витягнути свій меч, але врешті-решт вона це зробила, і Грін кров Далкі хлинула назовні. Піднявши меч ближче до губ, вона невдовзі лизнула його, що, своєю чергою, ще більше збільшило її силу.

"Ми можемо виграти цю битву без наших лідерів... ми доведемо їм, що це те, з чим ми можемо впоратися без них", - вигукнула Сільвер.

Бій був важким, бо тришипові Далкі були майже такої ж сили або сильніші за лицарів, які у них зараз були. Якби не той факт, що їх було більше, ніж Далкі, що вони мали Вежу та горгулій для підтримки і, нарешті, що Грін кров Далкі додавала їм сил, вони, можливо, ганебно програли б битву.

Але в цей момент бій був дещо рівним і збалансованим. Вампіри втратили втричі більше сил, ніж Далкі, але оскільки кількість осіб з обох сторін мала величезну різницю, здавалося, що обидві сторони були рівними на полі бою.

Під час бою гуманоїдний Далкі мало що робив, окрім того, що час від часу повертав голову і дивився на материнський корабель, ніби чекав на щось або когось.

"Якщо нічого не зміниться... ми виграємо цю битву", - пробурмотів гуманоїдний Далкі собі під ніс.

Однак у той момент дещо змінилося. Повернувши голову, він став свідком того, як вампір стрибнув зі стіни, і якраз перед тим, як приземлитися, він раптово кинув трохи своєї крові, і вона негайно вибухнула, вразивши Далкі внизу.

Інший, падаючи зі стіни, загорнувся в плащ, блокуючи удар Далкі, а потім простромив його через груди, вбивши на місці. Потім ще один схопив одного червоною ниткою крові і жбурнув на інший бік.

"Це... лідери!" - усміхнулася Сільвер, щаслива бачити батька та інших. Не всі лідери були там. Дехто загинув у війні, і хоча дехто був на іншому полі бою, як Джейк та Вінсент. Але це був той імпульс, який був потрібен Вампірам, щоб схилити шальки терезів битви на свій бік.