Розділ 1565 — Червоне небо

Процес еволюції, що відбувався зараз, був подібний до тортур, і в багатьох відношеннях. По-перше, рівень фізичного болю, який відчував Квін, був неймовірним. Поглинаючи енергію Кристала Гнізда, вампір відчував, що його тіло ось-ось вибухне, перебуваючи за крок від загибелі.

Тим не менш, Квін інстинктивно знав, що все це відбувається для того, щоб виштовхнути його тіло на наступний етап. Кожна частина його тіла, клітини, м'язові волокна, структура кісток і так далі, розривалися і перелаштовувалися в більш оптимальний спосіб. Усе це було розібрано і відбудовано з нуля... тільки для того, щоб бути розібраним знову, і процес починався спочатку.

І все ж це було не найгіршим. Ні, поки вампір змушений був терпіти цей передсмертний стан, він був змушений спостерігати, як лідер Далкі сіє хаос серед його людей. Квін відчував себе безпорадним, спостерігаючи за тим, як Ґрем влаштував різанину.

Потім, «спостерігаючи» за всім, що відбувається... Квін побачив, що Нейт був убитий.

Квін зміцнював свою рішучість, ледь маючи змогу простягнути руку в тому напрямку, де щойно обірвалося життя його друга. Він хотів дістатися до нього, навіть якби йому довелося повзти по землі, сподіваючись якось врятувати його.

На жаль, його Система була непридатною в цей момент, повністю зосереджена на тому, щоб він еволюціонував, тому він навіть не міг нікого покликати на допомогу. У Квіна не було жодного плану, його інстинкти просто кричали йому, що він повинен вбити цього ящера, чого б це не коштувало!!!

«Ти, клятий нікчемний Фамільяр, вилазь, чорт забирай, і зроби хоч щось корисне!!! Ти ніколи не слухаєш, коли ти мені справді потрібен! Якщо ти не збираєшся мені допомагати зараз, то забирайся з мого клятого тіла!» — вилаявся Квін на Кістяний Кіготь. Фамільяр часто з’являвся, коли він злився, але тепер, коли його негативні почуття досягли піку, він мовчав. Вампір, що еволюціонував, не думав, що зможе щось вдіяти проти Далкі, але він міг би виграти їм трохи часу, навіть якщо лише на секунду.

« ARGHHHH !» — прохрипів Квін крізь біль. Навіть у такому стані він якимось чином зумів розплакатися. Якби він міг бачити себе, то помітив би, що це були криваві сльози, які швидко зникли, оскільки його еволюція тривала.

У той же час Сем, який весь цей час залишався поруч із Квіном і наглядав за ним, упав на коліна. Як той, хто перетворив його, молодий чоловік відчув це сильніше за будь-кого іншого, коли його життя згасло.

«Він... Нейт... Квін... чи Нейт... щойно... ні... ні...» — Сем навіть не міг говорити нормально, не в змозі прийняти те, що щойно сталося з його дорогим другом.

Попри те, що він був талановитим користувачем високого рівня, він тримався поруч із Семом і допомагав йому, незалежно від того, в які халепи той потрапляв. Вони ніколи не мали бути парою за звичайних обставин, але таким був Нейт. Людина, в якій не було жодної поганої риси.

«Я мав сказати йому повернутися... Я мав сказати йому повернутися з нами!» — Сем стиснув кулаки від гніву та відчаю.

Для Квіна це теж була важка втрата. Нейт був поруч майже на початку шляху Квіна. Хтось, з ким він випадково зустрівся під час VR -гри. Особлива людина, яка просто хотіла вдосконалити себе заради забави.

І все ж, з часом вони стали хорошими друзями, тими, на кого Квін міг покластися і хто ніколи його не підводив. Не просячи нічого натомість, він навчив багатьох людей у Фракції Проклятих, заслуживши їхню повагу. Найгірше було те, що Квін відчував: якби Нейт ніколи не зустрів його... то, можливо, він би сьогодні не помер...

Єдина причина, чому він приєднався до Фракції Проклятих, була через Квіна.

На жаль, лідер Фракції Проклятих навіть не мав багато часу, щоб оплакати одну людину, як лідер Далкі забрав ще одну жертву. Мона була наступною, хто впав. Хоча вона не була однією з перших членів Фракції Проклятих, колишній лідер Великої четвірки не раз допомагала людству.

У певному сенсі вона здавалася найбезкорисливішою людиною, яку Квін коли-небудь зустрічав. З цієї причини він віддав їй Амулет демонічного рівня. Здавалося, він ідеально підходить до її власної здатності. Вампір навіть не просив його повернути, але Мона сама пообіцяла йому, що добре доглядатиме за ним і поверне.

Тепер у неї не буде такої можливості. Вдалині, коли її тіло впало на землю, впав і Амулет... він ніколи не очікував отримати його назад у такий спосіб.

Квін завжди знав, що в цій війні неможливо уникнути жертв. Тим не менш, ніщо не могло підготувати до втрати життя тих, хто був близьким, і якби нічого не сталося, він би втратив їх усіх. Ніхто з них не міг зрівнятися з Ґремом, який був навіть сильнішим зараз, ніж тоді, коли Квін зіткнувся з ним.

Бачачи, до чого все йде, Квін зумів трохи вхопитися за землю і підтягнув верхню частину тіла.

«Квіне, що ти робиш? Просто зосередься на тому, щоб пройти через це!» — зміг сказати Сем, витираючи обличчя рукавом.

« S … A … M !» — випалив Квін, і з його рота почала виливатися купа крові. Вона продовжувала фонтанувати калюжами крові. Те, що таке виходить, навіть для Вампіра-лорда, було явно небезпечно. Якби це була звичайна людина, вона, можливо, вже була б мертва.

«Кро... в...» — зміг сказати Квін. «Кров!»

Це було єдине слово, яке вирвалося, тоді як червона рідина, якої він, здавалося, прагнув, продовжувала стікати з його рота. Було зрозуміло, що Квін не може говорити й висловити все. Торкнувшись свого боку, Сем почав лити кров із Фляги, намагаючись спрямувати її до рота лідера, але сталося щось дивне.

Коли він спробував налити її, вона почала зависати в повітрі навколо Короля вампірів. Вона просто залишалася на місці, не опускаючись і не падаючи на землю. Сем тоді помітив, що те саме відбувається і з кров'ю, яка була на підлозі.

«Ще... ще...» — зміг прохрипіти Квін під тиском.

«Тобі потрібно більше крові? Ти збираєшся вбити того клятого Ґрема, так?! Якщо це те, що тобі потрібно, я дістану тобі стільки крові, скільки потрібно!» — пообіцяв Сем і відразу взявся до роботи. «Я дістану тобі всю кров, включаючи власну, якщо це допоможе вбити Ґрема!»

Негайно тактик покликав тих, хто був на Проклятому кораблі, і наказав їм прибути на планету Фракції Проклятих з усіма запасами крові, які вони могли взяти. Це було недалеко, тому багато часу не займе. Оскільки Квін наказав йому збирати якомога більше видів крові, Сем і так це робив. Після цього Сем зв'язався з Мукою, який був на кораблі Рада.

«Мені байдуже, як ви це зробите, дістаньте стільки крові, скільки зможете, будь то кров вампіра, кров людини чи будь-яка інша!» — наказав Сем, і здавалося, що вони скоро виконають наказ. Питань не було, оскільки вони знали, що це важливо, якщо це відбувається в такий час.

Було ще одне місце, де було багато крові, яку вони могли дістати. Денніс та інші швидко пішли з Самантою на пошуки більшої кількості крові, яка була в замку. Усі швидко взялися до роботи.

На щастя, на багатьох вампірських кораблях також була велика кількість людської крові на Рада, щоб усі могли нею поласувати, якщо виникне потреба.

«Ми готові, ви хочете, щоб ми доставили кров вам?» — запитав Мука.

Дивлячись на Квіна і на те, що він не пив кров, було зрозуміло, що вона потрібна йому для чогось іншого. Його волосся почало рости, але шкіра ставала все щільнішою, подібно до того, як це буває, коли він перетворюється на Кровопивцю, але яка була причина?

Відповідь, здавалося, дивилася йому прямо в очі, оскільки кров піднімалася в повітря... у небо.

«Просто скиньте кров над замком!» — наказав Сем.

Хоч це і звучало дивно, зараз був не час ставити під сумнів накази. Дотримуючись його вказівок, вони зробили те, що їм сказали, і було видно, як кров падає, лише щоб знову піднятися. Здавалося, усе це збирається навколо місця, де був Квін. У той же час іншим навіть не потрібно було поспішати до замку і шукати кров, бо вона вже рухалася сама по собі.

Коли вона досягла точки над Квіном, вона почала розширюватися і утворила хмари над ними. Багряні хмари незабаром заповнили небо, перетворивши все поле битви на червоне. Потім Кривава броня, що була на тілі Квіна, почала руйнуватися. Вона злетіла в небо, те саме сталося з Кривавою рукавицею, залишивши його лише з його звичайною рукавицею, що висмоктує енергію.

Тепер, коли інші могли бачити його тіло, вони бачили, що всі вени Квіна випромінюють яскраво-червону енергію, занадто яскраву, щоб назвати її кров'ю. Можна було бачити, як вона світлішає, а потім трохи темніє під шкірою, коли Квін дихав.

Його волосся виросло до такої міри, що спускалося по спині аж до талії. Потім, зрештою, можна було побачити, як його спина звивається, поки з неї не вирвалися і ледь не вдарили Сема по обличчі два великі крила. Спочатку там були лише кістки, але простір між ними заповнювало яскраво-червоне сяйво, яке, здавалося, пробігало крізь тіло Квіна.

Нарешті, після всього цього часу, Квін зміг рухатися, підвівся з землі і встав. Його тіло виглядало так само, як і раніше, але обличчя виглядало трохи старшим. Обличчя молодої людини постарішало, надаючи йому вигляду дорослого чоловіка, якому за тридцять.

Ті самі мітки, що були на його спині, також проходили крізь його груди.

Еволюція Квіна була завершена, і він теж це знав.

[Вітаємо, ви успішно еволюціонували]

[Квест: 'Стати чимось більшим за Вампіра-лорда' виконано]

[Еволюція: Небесний Вампір-лорд]

[Новий титул: Володар крові]