Розділ 1566 — Володар крові

Дрони ледь справлялися з польотом у небі. Червоні хмари над ними були досить густими, тому вони перемістилися за Вампірське поселення, щоб чітко все зняти, і замість того, щоб зосередитися на Ґремі, всі камери тепер були спрямовані на Квіна.

Вони стали свідками його нової форми через об'єктиви, і в багатьох із них виникли схожі думки, коли вони побачили це.

"Це… не людина… Мені байдуже, що ви кажете. Це створіння — монстр".

"Це те, що стається після трансформації? Що це взагалі таке… невже так насправді виглядає вампір?"

"Це так… красиво… якщо я стану вампіром, я теж так виглядатиму?"

"Дивак, залиш свої фетиші в іншому місці".

Квіну не потрібна була система, щоб сказати йому, що його тіло еволюціонувало. Він відчував сильну енергію, що вирувала всередині, даруючи йому дивне відчуття, якого він ніколи раніше не відчував після багатьох своїх еволюцій.

Ця форма, у якій він зараз перебував, за своєю потужністю та силою була схожа на той момент, коли він на кілька митей позичив силу Рея.

Поки екран системи був відкритий, Квін швидко переглянув підказки, щоб побачити, чи є якісь помітні зміни. Першими двома пунктами були те, ким він став, і його титул. Проте з системою, здавалося, щось було не так.

Значення його характеристик, Контроль крові та всі його навички відображалися порожніми.

'Система не встигає за цим, чи справа в чомусь іншому?' — подумав Квін.

Навіть його поточний рівень не відображався, але було кілька речей, які все ще можна було побачити, включно з квестами системи, іншими титулами та тим, ким він зараз був.

[Небесний вампір-лорд]

'Небесні… хіба це не істоти з раю чи космосу? Істоти, що стоять вище за людство… невже я став…'

'Не забігай наперед, хлопче', — прогримів голос Рея в його вухах. — 'Ти не маєш жодного уявлення, на що здатний, ти також не знаєш, чи ця форма постійна, чи це просто так само, як тоді, коли я позичив тобі свою силу. Ті, хто перед тобою, потребують тебе'.

Підвівши очі, Квін побачив, що бій припинився, і Ґрем ні на кого більше не нападав, а просто продовжував дивитися в їхній бік. Чомусь, помітивши мертві тіла на землі, Квін не відчував гніву.

Енергія всередині нього зберігала спокій, але він все ще пам'ятав їх, пам'ятав час, проведений з ними, і все ще знав, що хоче зробити, навіть якщо гнів його покинув.

Зістрибнувши зі своєї позиції, Квін подолав величезну відстань між поселенням і полем битви. Це було принаймні за кілометр, і просто перед приземленням він змахнув червоними крилами, які щоразу залишали по собі частинки червоного пилу.

"Що… що це таке?" — Фекс не міг не пробурмотіти це і сподівався, що його сестра або Вінсент знають відповідь.

"Я… не маю гадки. Я ніколи раніше не бачив нічого подібного в жодній із книг", — відповіла Сільвер. "Навіть коли Лаксмус трансформувався, він більше був схожий на Кровопивцю, тоді як Квін здається більш людським, або навіть ангельським".

"Всі, залиште це мені. Заберіть тіла і повертайтеся до поселення", — наказав Квін.

Коли він заговорив, навіть тон голосу Квіна змінився: він став легким, плавним і справляв на всіх дивно заспокійливий Вплив. Спочатку інші не були впевнені, чи варто їм рухатися, бо не могли зрозуміти, чи це голос Квіна, чи когось іншого.

Ґрем перевершував усе, що вони могли собі уявити, навіть якщо Квін став сильнішим і еволюціонував. Ніхто не знав, чи вистачить нової сили Квіна, щоб зрівнятися з Ґремом. Першим, хто рушив і виконав наказ відступити, був Пітер.

Він вірив у Квіна, а тому завжди виконував накази останнього.

"Я знаю, що ти можеш перемогти цього клятого вовка, і він би навіть пальцем не зміг мене торкнутися, якби захотів", — вигукнув Пітер так, щоб інші почули.

Була ще одна причина, чому він був таким впевненим. У міру того, як Квін ставав сильнішим, зв'язок, який Пітер зазвичай відчував і який ріс разом із силою Квіна, ставав дедалі слабшим, але тепер він зник повністю.

Це було так, ніби Пітер більше не міг досягти рівня Квіна. Невдовзі після цього інші теж почали рухатися, і, як не дивно, Ґрем нічого не сказав і нічого не зробив, поки вони забирали загиблих і відходили.

Навіть Сільвер обережно використовувала свої нитки, не підходячи надто близько, щоб забрати тіло свого батька. Інші незабаром побігли назад до поселення і почали думати, що можна зробити для поранених.

"Ти відчуваєш це, так?" — врешті-решт заговорив Ґрем, коли всі вони пішли. "Тобі вдалося досягти нової сфери. Знаєш, я завжди шукав щось, що виходило б за межі п'ятишипого Далкі, і відтоді, як я отримав шостий шип, я дещо зрозумів".

"Я відрізнявся від решти своєї раси. Я відчував щось за межами моєї поточної сфери, але не зовсім знав, що це таке, а тепер я майже там; я відчуваю це. Ми з тобою схожі більше, ніж ти думаєш".

"Я став сильнішим і тепер дуже близький до того, щоб досягти цього: сфери богів. Сили керувати і руйнувати все, що я забажаю, і ти, знаєш, теж досяг тієї самої сфери, що й я, чи не так?"

Квін сприймав усе, що сказав Ґрем. Його очі блукали навколо, згадуючи битву, свідком якої він був раніше.

"Ми з тобою однакові? Тож ось чому ти продовжував нападати й завдавати шкоди людям та Вампірам? Тому що ти шукав щось за межами того, ким ти був? Ти робиш усе це лише тому, що можеш стати богом?"

"Ми з тобою абсолютно різні. Я став сильнішим, бо мусив; я ріс у силі, щоб захистити тих, хто мені дорогий, і змінити ставлення людей до слабких, а ти — ти вбиваєш тих, хто стоїть нижче за тебе, лише тому, що вони слабкі!"

"Якби ти просто намагався шукати Звіра демонського рівня або шукав спосіб продовжити своє життя, я міг би це зрозуміти, але те, що ти робиш зараз… Тож не треба мені розповідати цю нісенітницю про те, що це в твоїй природі. Борден теж один із вас, і він чудово ладнає з нами!"

"Тепер, знаючи, хто ти, я вважаю, що так само, як і у випадку з людьми, був хтось, хто контролював усе — контролював тебе з моменту твого створення — вкладаючи тобі в голову думку, що люди та Вампіри покинули тебе. Тобі вселили, що ти повинен позбутися цих двох рас… можливо, це був Джим, але він мертвий, Ґреме".

"Коли ти зайняв його місце, ти міг би змінити це, але чи зробив ти це? Ти навіть не дбав про тих, хто був частиною твоєї раси. Ні, ти вирішив продовжувати зосереджуватися на власній меті. Ти — існування, яке має бути знищене, незважаючи ні на що".

Поки Квін говорив, хмари над ними почали набувати темно-червоного кольору, а потім на планеті почав відбуватися найдивніший феномен. Пішов дощ, але не звичайний; це був дощ із червоних крапель крові.

Хмари виливали нескінченну кров на всю поверхню планети.

"Ти більше не можеш мене вбити. Ти тільки зараз досяг мого рівня; я близький до наступної стадії. Я можу сказати, що боротьба з тобою лише допоможе мені еволюціонувати в те, ким я хочу стати. Тож якщо ти хочеш це зробити, нехай буде так", — сказав Ґрем, широко відкривши рота і виючи прямо на Квіна.

Змахнувши крилами, Квін закрив своє тіло і заблокував вереск, що прямував до нього; те, що виглядало як енергія червоного кольору, злетіло з крил. Квін знову розправив крила і був абсолютно неушкодженим.

"Це лише сила мого крику!" — вигукнув Ґрем, ніби демонструючи свою силу.

"Ґреме, ти помиляєшся в одному… Я не намагаюся стати богом… прямо зараз… я вже є одним із них", — відповів Квін, коли його очі почали світитися червоним, і раптом Кривавий дощ сповільнився і завмер на місці — краплі просто зависли в повітрі.