Розділ 1567 — Давня битва

У величезному всесвіті існувало безліч сонячних систем. Проте, з якихось причин, людям та Вампірам було досить важко знайти будь-яку іншу расу, що мала б такий самий високий рівень інтелекту, як вони самі.

Насправді, майже кожна сонячна Система мала щось більше схоже на звірів, яких вони знаходили. З них лише ті вважалися розумними, хто мав більш людську подобу.

Це неодноразово викликало запитання: як саме зародилася людська раса? Як би там не було, дрейфуючи в космосі на власному космічному кораблі, вони опинилися в невідомій частині, але не настільки далеко, щоб не отримати сигнал, і зараз усі на кораблі спостерігали за поточною битвою, що от-от мала розпочатися.

"Цей Ґрем… Я ніколи не знав, що він такий могутній. Як тобі вдалося так довго тримати його під своїм контролем?" — запитав Трудрім.

"Раніше він не був таким, — відповів Джим. — Ґрем завжди був особливим, але, чесно кажучи, я навіть не знав про його здатність до трансформації. Схоже, один із файлів ДНК, який я мав під час створення Далкі , був не просто звичайною людською ДНК, а ДНК Перевертня.

Перевертні — це істоти, які ставали сильнішими залежно від того, що вони їли, а зазвичай це були вороги, з якими вони билися. Тепер я почуваюся дурнем; я думав, що це якийсь дивний фетиш, так само як і його любов до носіння людського одягу!"

Джим був неймовірно роздратований: він був тим, хто створив цих істот, а вони навіть не здавалися вдячними йому. До того ж, саме його ошукали. Якби він був у відповідній ситуації, Джим у цей момент спробував би сам позбутися Далкі .

'Або, можливо, я б поневолив їх і змусив Вампірів використовувати їх як джерело їжі вічно.'

"А той проклятий хлопець із Фракції Проклятих , на кого він перетворився? Якби я не знав краще, я б навіть не впізнав у ньому ту саму людину. Це те, що можуть робити всі Вампіри ?" — запитав Трудрім.

Поглянувши на екран, Джим усе ще був розлючений, але він виявляв великий інтерес до Квіна. Як той, хто жив довго, як той, хто вивчав оригінали, він бачив таке вперше.

"Я… я не маю жодного уявлення; з першого дня я не знав, що думати про цю людину, але я знаю одне: ким би він зараз не був, якщо він всемогутня істота, то це означає, що це коштувало великої ціни. Якщо моя здатність мене чогось і навчила, то це того, що в усього є своя ціна.

Якщо ти запитуєш мене, хто переможе, то битви між перевертнями та Вампірами мучили нас століттями. Зрештою, старі покоління визначили, що перевертні були занадто великою загрозою для Вампірів .

Вони зцілювалися краще за нас; вони були фізично здібнішими за нас. Вони навіть ставали сильнішими залежно від місяця та сонця. Здавалося, їхнім силам теж немає меж".

"Ого!" — перебив Трудрім. "Звучить так, ніби бути перевертнем має набагато більше переваг, ніж бути вампіром, але врешті-решт, ви тут, а їх немає, так?"

Джим на секунду замовк; здавалося, він вагався, чи відкривати правду Трудріму, чи ні.

"Різниця між перевертнями і нами, Вампірами , полягала в наших суспільствах і наших культурах, які згодом стали вирішальними факторами їхньої долі.

Але в будь-якому разі, те, на що ми зараз дивимося, — це не перевертень, а гібрид Далкі -Перевертня, який, я боюся, сильніший за будь-якого вампіра, що коли-небудь жив".

————

Краплі крові застигли в повітрі; кожну окрему краплю було чітко видно, вона просто висіла там нерухомо. Здавалося, час зупинився на секунду, але цього зовсім не сталося; усі все ще могли рухатися.

"Така кількість Контролю крові , чи можливо це взагалі для короля?" — запитав Джин.

"Ні… такий рівень Контролю крові нечуваний", — відповів Вінсент.

Вони вже бачили щось подібне раніше, але тільки на меншій території або в межах поселення; застиглий дощ, здавалося, поширився навіть далі, ніж вони могли бачити.

Ґрем кинувся вперед. Він не бив по повітрю, як робив це багато разів до того; ні, Ґрем знав, що йому доведеться використати повну силу своєї атаки. За мить він опинився перед Квіном.

Його смертоносний кіготь уже був спрямований в обличчя Квіна, але перш ніж він міг досягти його, перед Квіном зібралася кров, подібно до того, як використовувалася Тінь , і заблокувала атаку в лоб.

Тієї миті, коли кіготь Ґрема зіткнувся із загартованою кров'ю, енергія пройшла крізь Квіна і саму землю, розриваючи її та підкидаючи землю з обох боків від Квіна в повітря.

Наступної секунди після того, як кров зупинила атаку, вона повністю огорнула Ґрема, поглинувши його цілком. Квін підняв руку, керуючи хвилями крові, і з дощу почало формуватися більше крові, утворюючи кокон навколо Ґрема.

Вона підняла Ґрема і вдарила ним об землю. Але він швидко оговтався і почав рубати кров перед собою, проте його кігті нічого не могли вдіяти, оскільки проходили крізь неї, як крізь справжню кров. Розуміючи, що це нічого не дає, а тепер вона не в загартованій формі, Ґрем відскочив назад, подалі від Квіна.

Однак Квін негайно кинув невелику жменю крові в бік Ґрема, і коли вона влучила в його тіло, він відчув важкий удар. Кров хлинула з рота Ґрема, і навіть зелена кров почала рухатися, змішуючись із червоною.

Знову Квін кинув ще одну жменю крові; коли вона знову влучила в тіло Ґрема, всі почули гучний удар, ніби вибухнув снаряд танка. Було зрозуміло, що це не проста атака.

"Ти сказав, що ми з тобою однакові, Ґреме? Дозволь мені дещо сказати. Ти навіть не матимеш шансу вдарити мене за всю цю битву", — заявив Квін.

"Ти, можливо, і зможеш поранити мене, але чому б тоді не спробувати вбити мене?!" — закричав Ґрем, опустивши обидва кулаки в землю. Сила була настільки потужною, що утворився великий кратер діаметром майже два кілометри.

Камені розлетілися, і сила здалася настільки потужною, що вибух відчули навіть на іншому боці планети. Удар Ґрема пройшов крізь усе, але він не вплинув на Квіна, бо той уже був у повітрі. Він летів на своїх крилах, проте вони не махали. Здавалося, ніби він просто завис у повітрі.

"Знаєш, чому я зупинив краплі дощу, Ґреме? Тому що я не хотів вбити тебе занадто легко", — сказав Квін.

Тепер, однак, одна з крапель крові, що була заморожена на місці, почала рухатися. Вона була швидшою за кулю, і в ту мить, коли вона влучила в тіло Ґрема, знову пролунав гучний удар, схожий на танковий снаряд, і Ґрем був поранений, коли його нога ковзнула по підлозі через удар.

Проте незабаром усі краплі дощу почали рухатися і попрямували до Ґрема.

"Ааа!" — закричав Ґрем, розсікаючи повітря в спробі позбутися крапель, і він влучив у кілька, але їх було занадто багато. Удар за ударом лунав по всьому полю битви, коли краплі безперервно влучали в нього з усіх боків.

Струмок крові потік з його рота, органи були пошкоджені, і це також сильно пошкодило його тверду шкіру. Проте Квін помітив дещо: рани, які отримував Ґрем, також досить швидко самозцілювалися.

'Далкі стають сильнішими через битви, а тіло Перевертня має неймовірні здібності до зцілення. Для еволюції це тіло є ідеальною базою для Далкі ', — подумав Джим, спостерігаючи за відео.

Незабаром Квін почав надавати форму краплям крові, і тепер він сформував з них мечі. Загальна кількість крові в повітрі дозволила створити десятки тисяч кривавих мечів, і тепер усі вони були готові атакувати Ґрема.

Рухаючи рукою, Квін спрямував їх усі на Ґрема одночасно. Мечі були гострими, кров була міцною, і, як очікувалося, вони прошили наскрізь міцну луску і шкіру перевертня Ґрема. Як наслідок, вони пройшли крізь нього, вражаючи з усіх боків, але якимось чином Ґрем зміг зробити дві речі.

По-перше, він зміг уникнути меча, спрямованого в голову, навіть попри те, що його обличчя було порізане багато разів, а по-друге, зупинити меч від влучання в серце своїми твердими кігтями.

Що стосується крові, що стікала з його ран, вона текла і додавалася до кривавого меча Квіна.

Незабаром у руці Квіна сформувався справжній кривавий меч, схожий на той, що використовував Артур. Він був створений із загартованої крові, і оскільки Квін гартував кров, він мав таке саме червоне сяйво, як і те, що було в його венах та крилах.

"Думаєш, ти уникав їх навмисно?" — посміхнувся Квін. "Я зазвичай ніколи не хочу вбивати, хіба що мушу або заради власного життя, але тебе я хочу вбити власними руками".

Почувши це, Ґрем просто посміхнувся.

"Мабуть, ти мав рацію... Я не був на твоєму рівні... але тепер я на ньому".

З верхівки голови Ґрема почало щось з'являтися — шип, більшого за який не було. Вирвавшись назовні, усі криваві мечі в його тілі розлетлися і впали на землю, а рани на його тілі почали загоюватися на очах у всіх.

"Тобі слід було вбити мене, коли ти мав..."

Квін кинув меч зі своєї руки, і він пройшов прямо крізь груди Ґрема, змусивши його відлетіти в далечінь. Камера навіть не змогла зафіксувати, що сталося, а інші бачили лише те, як Квін кинув свій меч, і в наступну мить Ґрем зник.

"Ти все ще не на моєму рівні".