Розділ 158 — Привіт, Квін

Щойно Ворден увійшов до кімнати та побачив Квіна та інших, він щосили намагався збагнути, що відбувається. Судячи з того, що тут був голова першокурсників, генерал Нейтан, це свідчило про серйозність ситуації. Проте, Ворден не міг зрозуміти зв'язку між ним і Квіном? Як він дійшов висновку, що вони двоє замішані в чомусь.

Якби хтось помітив їх, коли вони тікали з Пітером, було б логічніше викликати Лейлу та Пітера, а не Квіна. Єдине, що вони робили разом, це вирушили на планету з червоним порталом.

Невідомо для них обох, але річ, яка поєднала їх, – це сліди від укусів. Занадто великий збіг – бачити сліди від укусів на кількох студентах, а також один на планеті з червоним порталом. Єдиний зв'язок між усіма ними – Квін. Але вони сумнівалися, що це міг бути він, тому зараз їхній підозрюваний номер один – це особа, яка була з Квіном під час цих подій.

"Будь ласка, сідайте", – ввічливо сказав Нейтан.

Одне було зрозуміло напевно, Ворден був радий, що в кімнаті був Нейтан, а не Дюк. Після того, як він дізнався про все, що Дюк зробив, щоб з невідомої причини позбутися його, Ворден був би спокушений напасти на нього прямо там і тоді.

Ворден сів у крісло навпроти дівчини, і поки він сидів, він кидав поодинокі погляди на Квіна. Він бачив, що у Квіна на обличчі був стурбований вираз, а це означало, що станеться щось, що їм не сподобається.

"Ми тут лише для того, щоб задати тобі кілька питань, Вордене, все просто, правда?" - сказав Нейтан з усмішкою. Зазвичай Ворден досить добре розбирався в людях, але з якоїсь причини Нейтан з цією усмішкою лякав його. Тому що йому було майже неможливо сказати, чи була вона щирою, чи ні. "Але я попереджаю тебе, відповідай правдиво, бо наша красуня тут може сказати, коли ти брешеш, а коли говориш правду".

Раптом, Ворден зрозумів, чому Квін так нервував і чому мав такий занепокоєний вигляд. Вони явно розпитували Вордена про якусь подію, чи вони дізналися, хто він такий, і просто хотіли, щоб він це підтвердив, чи це якось пов'язано з Пітером. Проблема була в тому, що сам Ворден не знав, скільки інформації Квін розкрив.

Потім жінка простягнула руку, щоб Ворден доторкнувся до неї. Коли вони торкнулися руками, Ворден скопіював здібності жінки, але він не зовсім розумів, як це працює, і зараз він не міг це з'ясувати. Якби міг, можливо, він би знайшов спосіб використати це проти неї.

"Чи маєте ви якесь відношення до смерті студента на ім'я Ерл Гемптон?" - запитала вона. Ворден не відповів одразу, бо намагався обміркувати.

Почувши це ім'я, Ворден нарешті зрозумів, чому його викликали. Він не знав, чому Квіна попросили прийти сюди і що Квін сказав, але найкраще зараз - збрехати і не попастися. Все, що міг Ворден - це сподіватися, що Квін зробив те саме.

Вчителі припустилися однієї помилки перед тим, як допитувати Вордена, а саме розповіли йому про здібності жінки, що сиділа перед ним. Якщо її здібність працювала подібно до детекторів брехні минулого, то поки людина, яка відповідає, вірить у власну відповідь, або якщо вона справді не знає події, це все одно буде розцінюватися як правда. Хоча Ворден був там, того ж не можна було сказати про Сіла.

Він не міг покладатися на Ратена, тому що Ратен часто підтримував Вордена, коли той сидів у кріслі, спостерігав за всім, що він робив, критикував його, а також давав поради. Але з Сілом було інакше. Сіл проводив більшу частину часу, сплячи в кімнаті або просто сидячи в задній частині, дивлячись у порожнечу.

Це був єдиний варіант, який у нього був, і він сподівався, що це спрацює. Він заплющив очі і покинув крісло. Зробивши це, він підійшов до Сіла, який лежав у позі ембріона, розгойдуючись вперед і назад, як він зазвичай робив.

"Сіле, тут якась леді хоче задати тобі кілька питань", - сказав Ворден. "Все, що тобі потрібно зробити, це відповісти на них, і тоді ми зможемо піти пограти".

"Грати?" - відповів Сіл, дивлячись на Вордена.

"Ага, Квін теж у кімнаті, і йому поставили те саме питання. Тож мені потрібно, щоб ти зробив усе можливе, щоб зараз відповісти за мене. Гаразд?"

Щоразу, коли Ворден говорив до Сіла, він використовував повільний, терплячий голос, як мати, коли розмовляє зі своєю дитиною. Це тому, що розум Сіла був досить дитячим. Одне невірне слово могло спровокувати істерику, зазвичай батьки були сильніші за своїх дітей, і якщо це траплялося, вони могли їх контролювати. Але в цьому випадку Сіл був сильнішим за Ратена і Вордена, тому вони завжди повинні були обережно розмовляти з Сілом.

"Добре, а потім Квін і я можемо пограти разом, правда?" - запитав Сіл.

"Так, але можливо, тільки трохи, гаразд?" - відповів Ворден.

Сіл сидів, ніби розмірковував над цим.

Тим часом зовні, за межами розуму Вордена.

"Якщо ти не відповіси, Ворден, ми повинні сприйняти твоє мовчання як зізнання в тому, що ти якось причетний", - сказав Нейтан.

Саме тоді, коли Ворден вже збирався здатися і повернутися в крісло, Сіл відповів.

"Домовились", - сказав Сіл з усмішкою на обличчі.

Сіл встав і з усмішкою на обличчі побіг до крісла.

Знову опинившись зовні, Сіл радісно посміхався, роздивляючись людей навкруги. Помітивши Квіна, він почав махати йому рукою. Квіну ці дії здалися дивними, особливо в такій складній ситуації, як зараз, адже така поведінка не була схожа на звичну поведінку Вордена.

Все ж, Квін вирішив помахати у відповідь, що викликало ще більшу посмішку на обличчі Сіла .

"У тебе є до мене питання?" – сказав Сіла , вказуючи на себе.

Навіть жінку трохи збентежила така зміна в поведінці, але вона вирішила наполягти. Вона повторила питання і запитала знову.

"Ні, мене там не було," – відповів Сіл . "Я навіть не знаю, хто такий цей Ерл, єдина людина, яку я знаю, це Квін." – сказав Сіл , вказуючи в бік Квіна.

Жінка продовжувала ставити питання, які сформулював Нейтан, а Сіл продовжував відповідати наївним, дитячим тоном. "Він говорить правду, жодного разу ніхто з них не збрехав."

Нейтан тоді поправив окуляри на обличчі, це була його звичка, коли він нервував. "Можливо, у нас і справді бродить звір школою." Нейтан поглянув на них обох, внутрішнє чуття підказувало йому, що щось не так. Але це неможливо, здатність дівчини чітко вказувала, що вони шукають не там.

"Ви двоє поки залишайтеся тут." сказав Нейтан. "Ми вас тут потримаємо деякий час і підтягнемо людей, які були поблизу місця злочину, щоб дізнатися, чи хтось вас там бачив."

"Гм, але ж ми вже відповіли на ваші запитання." поскаржився Квін.

"Слухай, якщо ви не винні, то вам нема чого хвилюватися, чи не так?" відповів Нейтан. "Все, що я прошу, це побути тут трохи довше."

З цим більшість сержантів вийшли з кімнати, щоб спробувати зібрати більше інформації. У кімнаті залишилися тільки вони з Фей і дівчиною. Тепер, коли їх більше не допитували, вони могли вільно сісти на диван і відпочити разом. Зараз Фей була зайнятою переглядом якихось документів з дівчиною, а двоє хлопців сиділи поруч.

Але роблячи це, Сіл не міг стримати усмішку, дивлячись на Квіна.

"Емм, Вордене, з тобою все гаразд?" - спитав Квін.

Тоді Сіл повернув голову ліворуч і праворуч, щоб перевірити, чи хтось є поблизу, перш ніж прикласти руку до рота й прошепотіти: "О, я не Ворден, мене звати Сіл".