Розділ 1573 — Повернення легенди

Перед ним був безкінечний чорний простір, наповнений цілковитою темрявою і нічим іншим. Здавалося, ніби людина спить, але водночас це було не так. Не було ні снів, ні звуків, ні шуму, нічого. І все, що можна було побачити — це безкінечний чорний простір.

Оскільки жодні думки не могли виникнути, неможливо було навіть відчути плин часу. Це означало, що навіть сама людина не мала жодного уявлення про те, що сталося або що її тіло робить зараз. Це було те відчуття, чи точніше, неіснуюче відчуття, яке вона переживала. Скільки часу це тривало — не було жодного розуміння. І після невідомої кількості часу вони нарешті почули голос.

"Ти... ти..."

Він почув це, але чий це був голос? У цей момент, у своєму поточному стані, він навіть не міг отримати доступ до власних спогадів.

"Тобі... тобі потрібно..."

"Так... я маю зробити що? Приготувати сніданок? Зібратися до школи? Зробити домашнє завдання? Що ти намагаєшся мені сказати?"

"Тобі потрібно прокинутися!" — вигукнув голос, відлунюючи в його голові.

"Квін, прокинься!" — знову закричав голос.

"Квін?" Почувши власне ім'я, щось усередині нього сколихнулося, і раптом темрява, в якій він перебував, почала зменшуватися і зникати. Натомість яскраве біле світло почало сяяти в його свідомості, і разом із ним перед очима Квіна промайнули образи.

"Все... повертається до мене", — відчув Квін.

Усі ці спалахи образів були всім, через що Квін пройшов до цього часу, і спогади поверталися до нього з кожною деталлю. Спогади з дитинства, спогади про те, як певна особа постукала в двері Квіна, оголосивши, що його батьки загинули.

Спогади залили його голову. Все поверталося: як змінилося його життя, як воно почалося, коли він вперше прибув до військової школи — перетворення на вампіра з тієї книги, знайомство з Ворденом, перша зустріч із Фексом, іншим вампіром.

Шкільний турнір, викрадення Фекса, порятунок Фекса, повернення у світ під час громадянської війни, численні битви, які він провів, союзники, яких він знайшов на своєму шляху, і союзники, яких Квін також втратив, порятунок Вордена з Острова Клинків і його ледь помітне повернення з порога смерті.

Не один раз, а багато разів. Заснування того, що зараз відомо як Фракція Проклятих, становлення частиною Великої четвірки. Потім порятунок Вампірського поселення від нового короля Сінді, втрата близьких союзників через нього знову.

Початок атаки Далкі, становлення Королем вампірів і, нарешті, битва проти Ґрема.

Виконавши Квест і ставши чимось більшим, ніж вампір, він зміг перемогти Ґрема.

"Я зробив багато; я зробив багато за цей час", — подумав Квін. "Мабуть, я тепер мертвий; мабуть, я нарешті можу відпочити".

"Гей, ідіоте! Ти мене не чув? Ти мусиш прокинутися!" — знову закричав голос у його голові. Це змусило Квіна здригнутися і прокинутися; його очі розплющилися, і перше, що він побачив, було запітніле скло перед собою.

Важко дихаючи, Квін відчував, як калатає його серце — те, чого давно не траплялося. Відтоді, як він став вампіром, його серцебиття зазвичай було повільним, а тепер усе його тіло починало повільно рухатися. Відчуття поколювання, коли кров почала бігти по венах, і, зрештою, екран Фамільяра, що спалахнув перед ним.

[Система перезавантажується]

[Вітаємо, вам надано Небесну вампірську систему]

"Небесна вампірська система?" — прочитав Квін, дивуючись, що це взагалі означає. Він міг здогадатися, виходячи зі своєї еволюції, що ці дві речі пов'язані, але це ще не було цілком зрозуміло. Тим не менш, бачити подібне повідомлення системи було схоже на той перший раз, коли Квін став вампіром.

Єдина різниця полягала в тому, що минулого разу він знепритомнів, перш ніж зміг почути все повідомлення.

[Ваша Система успішно оновлена відповідно до поточного користувача]

[Помилка: Тіло користувача ще не повністю функціональне]

[Синхронізація розпочнеться, коли стан тіла Користувача покращиться]

[Поточний статус синхронізації: 1 відсоток]

Квін був із системою достатньо довго, щоб зрозуміти значення повідомлень перед собою. Судячи з того, що він пам'ятав, він міг лише припустити, що його тіло перебувало у стані сну. Навіть зараз Квін відчував, що його тіло досить слабке.

Однак, коли кров почала текти по тілу, воно повільно поверталося до свого нормального стану, і не просто як звичайний вампір, а в його небесній вампірській формі. Він відчував, що його сила ніяк не зменшилася, якщо вірити цифрам системи.

Так само, як і у випадку з лордами вампірів та еволюціями до цієї, це була постійна зміна. Йому просто потрібно було, щоб тіло прокинулося, а потім система синхронізувала б його тіло та сили, дозволяючи йому використовувати свою силу за власним бажанням.

"Я просто сподіваюся, що мені не знадобиться стільки ж часу, щоб повернутися до нормального стану, скільки знадобилося, щоб поглинути той клятий Кристал Гнізда".

Зрештою, відчувши, що фігура в контейнері жива, скляні двері відсунулися, дозволяючи Квіну вперше побачити інший краєвид.

Перше, що побачив Квін, було велике скляне вікно, що відкривало яскраво-блакитне небо. Білі хмари, а на землі — незліченні будівлі всюди, прикрашені величезними рекламними щитами.

"Це... Земля?" — здивувався Квін. Коли він зробив крок, його тіло було, безумовно, слабшим, ніж він думав, але все одно, маючи 1 відсоток своєї справжньої сили, він був сильнішим, ніж будь-коли як людина; тому для нього не було проблемою ходити.

Подивившись за спину, Квін впізнав дивний контейнерний пристрій. Це була одна зі спеціальних похоронних гробниць, розроблених для того, щоб лідери могли спочивати з миром.

"То я був у якомусь вічному сні? Це те, що сталося?" — сказав Квін. "Але тоді чому я в якомусь випадковому багатоквартирному будинку і знову на Землі, а не у Вампірському поселенні?"

"ААА!" — раптом закричав голос збоку; негайно повернувши голову, Квін побачив знайоме обличчя. "...Пітер?"

"Квін... ти нарешті вийшов із цієї штуки... якого біса! Але ти ж спав; це справді ти!" — Пітер не міг не вигукнути.

Пітер не міг перестати витріщатися на Квіна з ніг до голови, що було дивно для останнього, адже Квіну здавалося, що минуло зовсім мало часу з моменту битви проти Ґрема. Судячи з реакції Пітера, який постійно щипав себе за різні частини тіла, щоб перевірити, чи він уві сні, здавалося, що Квін перебував у стані сну дуже довго.

Квін також помітив, що його власне тіло все ще досить сильно змінилося. По-перше, червоні мітки, схожі на вени, все ще були розкидані по його грудях і руках. У них було дуже, дуже слабке сяйво, але цього було достатньо, щоб довести, що його тіло відрізняється від інших.

Його волосся все ще було довгим і доходило до талії. З іншого боку, Пітер виглядав так само, як Квін пам'ятав його — бліда шкіра, лиса голова, підклас нежиті.

Наразі Квін не міг отримати доступ до своєї Системи, і, здавалося, поки система синхронізувалася з його тілом, він не зможе нею користуватися. Він сподівався знайти якусь інформацію завдяки їй, але зараз єдиною людиною, на яку він міг покластися, був Пітер.

"Отже, скажи мені, Пітере... що зі мною сталося?" — нарешті запитав Квін.

Пітер почав пояснювати моменти після того, як Квін переміг Ґрема. Вони пройшли через те, через що пройшли, і було прийнято рішення занурити його у вічний сон, а також використано Кристал Гнізда.

"Розумію, але, мабуть, нагрудник, який зробив Лоґан..." Квін зняв його, оскільки було зрозуміло, що він більше не працює, і кинув на підлогу, оголивши свої груди. "Він зламаний, тому вони не знатимуть, що я прокинувся. У будь-якому разі, я розумію, чому вони занурили мене у вічний сон, але чому ми тут, у цій квартирі?"

"І чи ми на Землі? Що сталося з Вампірським поселенням та іншими, і як довго я там був? Ти казав, що це може зайняти десять років або, можливо, більше. Минуло десять років?"

Після того, як він поставив усі ці запитання, Квін чекав, щоб почути, на яке з них Пітер відповість першим, але все, що він отримав у відповідь, було знизання плечима.

"Я не знаю... Я весь цей час був тут із тобою. Я навіть не знаю, де ми зараз", — відповів Пітер.

Почувши це, Квін підняв брову. Як це взагалі можливо?