Розділ 1577 — Як тебе звати?

Знати, скільки часу минуло, було не обов'язково, принаймні він міг відкласти це на потім. Це були лише деякі з думок, що промайнули в голові Квіна, але, опинившись у такій ситуації, він почав думати, що, можливо, це все ж важливо.

Багато чого могло бути втрачено в історії та змінитися залежно від того, скільки часу минуло. По-перше, було очевидно, що вампір перед ним знає, що він також вампір, оскільки вони обидва відчули запах одне одного.

Однак Квін насправді не знав, як він пахне; різні ранги вампірів пахнуть трохи по-різному, і, чесно кажучи, нижчим рангам було важче розрізнити ці запахи. На додачу до всього, він припустив, що він перший у своєму роді, перший в історії вампір Клейсітал. Можливо, для людини перед ним він пахнув як підклас або звичайний слабкий вампір, тому вона й розмовляла з ним у такій манері. Попри все, було зрозуміло, що хоча вона знала, що він вампір, вона його не впізнала; можливо, серед вампірів була певна напруженість.

Зрештою, був великий шанс, що минуло понад тисячу років, судячи з дат, які він бачив, але, виходячи з технологій, які Квін помітив навколо себе, вони не здавалися надто просунутими для такого проміжку часу. Щось не сходилося.

"Це щось між сім'ями, якась нова група вампірів? Або, можливо, поки мене не було, Лаксмус міг створити власну групу вампірів?" - швидко подумав Квін.

Зрештою, йому довелося просто ризикнути.

"Я належу до Тринадцятої сім'ї", - відповів Квін.

Чому Квін обрав Тринадцяту сім'ю? Тому що Десята сім'я, до якої належав Квін, свого часу була їхнім Королем. Однак у Десятої сім'ї завжди, здавалося, були… проблеми. Знову ж таки, була велика ймовірність, що виникло щось нове.

"Фекс тоді був ще живий, і він був Королівським лицарем, тому я сумніваюся, що у Тринадцятої сім'ї були б проблеми".

Після відповіді вампір оглянула Квіна з ніг до голови. Її агресивна натура, здавалося, вщухла після почутої відповіді. Однак це виглядало як фасад, оскільки вона швидко підняла руку, ніби намагаючись вдарити Квіна прямо в обличчя.

"Чорт, її удар набагато швидший, ніж у тієї людини… одного відсотка моєї сили буде замало!" - подумав Квін, відхиляючись назад, але бачив, що кулак все одно влучить у нього.

Однак перш ніж це сталося, Пітер швидко клацнув рукою і міцно схопив вампіра за зап'ястя.

"Якого дідька ти, на твою думку, робиш?!" - вигукнув Пітер, сильніше стискаючи зап'ястя.

Було зрозуміло, що це завдає вампіру певного болю.

"Пітере, розслабся; я думаю, вона просто намагалася нас перевірити", - відповів Квін.

Коли той відпустив зап'ястя, вампір виглядала роздратованою, бо всі в кімнаті зупинилися, щоб подивитися на цю невелику суперечку.

"На що ви витріщилися? Тут немає бійки; займайтеся своїми справами!" - крикнула вампір у їхній бік.

Інші незабаром розійшлися і повернулися до своїх справ, а розлючена вампірка пішла геть і сіла на диван, розташований збоку. Квін подивився на Пітера і маленьку дівчинку. Оскільки вона не втекла і не сказала нічого іншого, Квін, мабуть, дав їй задовільну відповідь.

У будь-якому разі, Квін був упевнений, що зможе отримати від неї деякі відповіді. Тому він вирішив піти за нею разом з іншими.

"Містере, ця дівчина мене лякає", - сказала Мінні, смикаючи Квіна за край сорочки.

"Все добре; я не думаю, що вона погана людина", - сказав Квін, тримаючи Мінні за руку, і вони втрьох підійшли та сіли на сидіння навпроти неї. Вампір дивилася на них, схрестивши руки.

"Отже, ви скажете, чому ви весь цей час ходили за мною? Чи ви збираєтеся просто сидіти там і витріщатися на мене?" - запитала вампір.

"Мені трохи важко це пояснити", - нервово посміхнувся Квін. "Бачите, наші спогади були стерті. Ми не знаємо, чи це була здатність, чи щось інше, але коли ми прийшли до тями, ми були тут, і ми нічого не знаємо про це місце".

Це було найкраще пояснення, яке міг придумати Квін, що дозволило б йому поставити багато питань.

"Тоді як ви дізналися, що ви з Тринадцятої сім'ї?" - запитала вона.

"Є частини, які ми пам'ятаємо подекуди; наша пам'ять не зникла повністю", - відповів Квін. "Але такі речі, як те, на якій планеті ми знаходимося, скільки часу минуло, що сталося з іншими сім'ями й так далі... у нас у головах все трохи переплуталося".

Вампір розхрестила руки й продовжила уважно дивитися на Квіна. Це змусило Квіна хвилюватися, чи не впізнала вона його, чи, можливо, Пітера.

"Якщо хтось стер вам пам'ять, це, ймовірно, зробив вищий вампір. Вони, напевно, дали вам завдання, або ви зробили щось погане, щоб вам стерли пам'ять". Вампір потім глянула на дитину. "Або може бути навіть так, що ви троє бачили те, що хтось не хотів, щоб ви бачили. Можливо, це було простіше, ніж вбити вас, оскільки у вас є цей сильний Віхт".

"У будь-якому разі, я трохи розумію вашу ситуацію. Ви відчули іншого вампіра, тобто мене, і прийшли до мене за відповідями". Вона зітхнула.

На щастя, здавалося, що вампір повірила в маленьку брехню Квіна і тепер поставилася до них з розумінням.

"Боюся, я не можу вам сильно допомогти. Я не належу до тієї ж групи вампірів, що й ви, тому я гадки не маю, чому ви тут. Я була частиною Корпусу вампірів, тому маю мало зв'язків із сім'ями вампірів".

Тепер Квін був спантеличений; Корпус вампірів, сім'ї вампірів? Чи була між ними різниця? Чи існували тепер різні групи вампірів, як думав Квін.

"Вибачте, Корпус вампірів, що це?" - запитав Квін.

Він трохи хвилювався, що це питання зробить надто очевидним, що він нічого не знає про цей сучасний світ, але що ще він міг зробити? Він справді нічого не знав.

"Вау, скільки ж ваших спогадів вони видалили, що ви не знаєте про Корпус вампірів? Ніби ви жили в печері", - відповіла вона. "Якщо так, то у вас справді має бути багато питань".

Вона подивилася на Пітера, а потім глянула на стійку реєстрації, на того самого адміністратора.

"Отже, у мене є інформація, яка вам потрібна, так? Чесно кажучи, ви, мабуть, захочете, щоб я допомогла вам знайти когось після того, як я розповім вам усе". Вона почухала голову, ніби це було обтяжливо. "Слухайте, я буду рада відповісти на ваші запитання, але як щодо того, щоб ви спочатку зробили мені послугу?"

Чесно кажучи, Квін подумав, що це досить справедливо, оскільки вона допоможе їм, і він не думав, що знайде когось, хто володітиме такою ж кількістю інформації про всю ситуацію, як інший вампір.

"Якщо це те, що я можу зробити, я думаю, це справедливо", - відповів Квін.

"Мене звати Джессіка Кларк, колишній член Корпусу вампірів. Я знаю, що для вас це нічого не означає, але я на рівні Вампір-шляхтич, тож це принаймні має сказати вам про мою силу, якщо ви стільки пам'ятаєте", - пояснила Джессіка. "Зараз мені потрібна робота, а єдине, що я вмію - це битися, тому я вирішила стати Мандрівником. Я впевнена, ви підслухали нашу розмову, так?"

"Щоб пройти тест, мені потрібна команда з п'яти людей. Я досить сильна, щоб робити все сама; мені просто потрібно, щоб ви, хлопці, записалися на тест зі мною. Але схоже, ваш друг досить сильний, тому, якщо він також захоче допомогти, це теж буде непогано. Ви розумієте, про що я прошу?"

"Розумію", - відповів Квін. "Але з нами, якщо включити Мінні, це означає, що нас четверо. Я навіть не впевнений, що Мінні може пройти тест".

"Вона теж вампір, так? У них немає вікових обмежень для вампірів, тож це нормально, і я обіцяю, що не дозволю вашій доньці постраждати", - сказала Джессіка.

Дивлячись на Джессіку, він хотів її виправити; Мінні, безумовно, не була його донькою. Однак дівчинка подивилася на Квіна зі своєю маскою, її очі просто посміхалися, ніби вона не була проти.

"Все добре, тату!" - хіхікнула Мінні після цього.

"Що за…" - Квін не міг знайти слів.

"Це частина послуги; нам потрібна ще одна людина, щоб приєднатися до нас. Оскільки ми вампіри, це може бути трохи важко. Я розпитувала, але не можу нікого знайти, тому сподіваюся, що ваша удача трохи краща за мою. Може, використаєте це гарне обличчя, щоб заманити дівчат", - запропонувала Джессіка.

Подумавши про це, Квін вирішив, що, можливо, це його шанс дізнатися, про що говорила Джессіка, чому люди зараз не люблять вампірів, попри те, що вони в одному суспільстві.

"Домовилися", - погодився Квін.

"Чудово, я буду чекати тут, поки ви не знайдете нашого п'ятого учасника, і, до речі. Можливо, я зможу допомогти вам зв'язатися з вашою сім'єю; як вас звати?" - запитала Джессіка.

Подумавши, Квін не хотів використовувати своє справжнє ім'я. Принаймні, поки не дізнається ситуацію, але, можливо, ім'я стане способом дати іншим зрозуміти, що він їх шукає. Обираючи ім'я, Квін був трохи щасливий, але водночас відчував меланхолію.

"Моє ім'я… Нейт, Нейт Снелл", - відповів він.