Розділ 1578 — Пам'ятний знак

Однією з причин, чому Квін погодився на прохання, замість того щоб сперечатися з Джессікою, було те, що він вважав це досить легким завданням. Той факт, що вона терпляче сиділа на своєму місці, означав, що вона певною мірою очікувала від нього виконання, а чи є краще місце для пошуку напарника, ніж центр Мандрівників, у якому вони зараз перебували.

"Тут має бути хтось, хто перебуває в такій самій ситуації, як Джессіка. Шукає команду". Слухаючи, Квін чув, як багато хто розмовляв про те, щоб пройти тест разом або знайти напарників.

Вони запитували одне одного про свої здібності, яку зброю використовували тощо. Багато хто в кімнаті, здавалося, проходив тест вперше, щоб стати мандрівником, і трохи нервував, і це дало Квіну зрозуміти, чому Джессіка була такою впевненою.

Оскільки багато хто в цій кімнаті ніколи раніше не проходив тест, вона, як вампір-аристократ, що проходить тест вперше, мала б перевершувати більшість присутніх.

"Чому б вам двом не почекати тут", - сказав Квін, подумавши, що, можливо, Пітер не найкраща кандидатура для того, щоб іти з ним. Відходячи, Джессіка не втрималася і кинула погляд, цікавлячись, як же впорається Квін.

"Знаєш, коли твій друг так легко погодився, я думала, у нього є план, але, мабуть, ні", - зауважила Джессіка.

Для Квіна спілкуватися з людьми було не найважчим, тому він вирішив підійти до інших, які, здавалося, теж шукали учасників.

"Гей, хлопці, я чув, ви шукаєте команду; нам потрібно лише ще один-" перш ніж Квін встиг закінчити слова, інші подивилися на нього і почали відходити.

Реакція людей одразу ж його трохи роздратувала. Минуло багато часу з того моменту, як з ним поводилися подібним чином. Подумавши, що, можливо, він просто натрапив на групу грубих людей, Квін підійшов до іншої групи, але знову отримав таку ж реакцію, як і від попередніх, коли вони відвернулися і почали йти геть, тільки цього разу він почув, як один із них кинув коментар.

"Забирайся з планети, ти, огидний вампір". Один із чоловіків пробурмотів собі під ніс.

Саме тоді в голові Квіна щось клацнуло. Чому люди зовні були такими неохочими відповідати на його запитання раніше? Навіть якщо це були дивні запитання. Водночас, чому в Джессіки виникли такі труднощі?

Це було не лише тому, що вона вампір; це було тому, що вони якимось чином знали, що вона вампір.

'Дві речі, які лякали людей у вампірах у минулому, - це Навичка Впливу і той факт, що вони могли ховатися серед інших людей. Гадаю, тоді вони вирішили ці проблеми, але цікаво, як саме', - подумав Квін.

Озирнувшись, він почав помічати, що кожна людина носить перстень. Рідко можна було побачити перстень звіра, який давав би характеристики, тому, крім модного аксесуара, мало хто носив їх у минулому. Проте в кімнаті кожен, здавалося, носив такий. Квін знав, що у вампірів є свої власні персні, тому було цілком імовірно, що хтось створив щось, здатне виявляти вампірів.

'Не знаю, радіти чи засмучуватися. Принаймні на вампірів не нападають, але їх дискримінують', - подумав Квін, озираючись на Джессіку, яка просто посміхнулася, даючи йому зрозуміти, що все буде не так легко, як він спочатку думав.

Все ж таки Квін не збирався здаватися. Озирнувшись, він невдовзі побачив іншу дівчину, вона була в білому вбранні, що закривало її тіло, а на спині мала списа. Побачивши, що до неї хтось наближається, Квін швидко рушив уперед і сів навпроти, перш ніж інші встигли дістатися до неї.

Побачивши, що Квін там, інші кілька секунд дивилися на персні на своїх руках, перш ніж роздратовано цмокнути й піти геть.

"Ти повинен мати гарне пояснення, чому вирішив відлякати тих людей від мене", - сказала жінка. Це була брюнетка з білявими пасмами та зеленими очима. Вона дивилася на Квіна з серйозним виразом обличчя.

"Ти перша людина, яка не просто встала і пішла", - відповів Квін. "Я думаю, ти знаєш, чому я тут, якщо я підійшов до тебе раніше за них".

Жінка зітхнула, подивившись туди, де була Джессіка, і озирнулася на всіх інших, перш ніж знову подивитися на самого Квіна - помітивши, що на ньому майже не було Звірячого спорядження .

"Слухай, я нічого не маю проти вашого роду", - відповіла жінка. "Ось чому я не вирішила відійти. Наш лідер попросив нас ставитися до вас з відкритими обіймами, і я виконаю його бажання. Однак об'єднання з тобою сильно вплине на результат тесту. Можливо, вони навіть просто провалять нас усіх. Я повинна дбати про себе, перш ніж дбати про когось іншого".

Почувши це, Квін посміхнувся, бо мав план. Все, що йому було потрібно, - це щоб хтось поговорив з ним, і він був упевнений, що досягне успіху; щодо того, чому він підійшов саме до цієї людини, була конкретна причина.

"Ти зі Сім'ї Грейлеш , правильно? Або принаймні з їхніх груп, судячи з одягу, який на тобі", - заявив Квін.

Почувши це, очі жінки раптом спалахнули, чого Квін не очікував.

"Як... ти це знаєш? Ти маєш інтерес до минулого Сім'ї Грейлеш ?"

"Ні, цей одяг - риса Сім'ї Грейлеш . Хай там як, я в гарних стосунках з тими, хто зі Сім'ї Грейлеш , тому я радий чути, що ти не маєш до них недовіри. У будь-якому разі, я впевнений, що ти можеш пройти тест більше ніж один раз, чи не так?"

"Все, про що я прошу, це щоб ти пройшла тест з нами один раз, і натомість ти зможеш отримати це". Він поклав на стіл кинджал королівського рівня. Через велику кількість людей з низьким рангом у кімнаті він міг сказати, що їхнє спорядження було в кращому разі просунутого рівня, включаючи ту, з якою він розмовляв.

Що стосується Квіна, то він мав незліченну кількість предметів високого рангу у своєму Вимірному Просторі з багатьох причин.

"Я знаю, що твоя зброя - спис, але ти завжди можеш продати кинджал і натомість купити собі кращий спис. Як я вже сказав, тобі просто потрібно пройти цей тест з нами; незалежно від того, пройдемо ми чи провалимо, ти можеш залишити зброю собі й робити з нею що завгодно".

Це була пропозиція, від якої було важко відмовитися, і Квін навіть бачив, як деякі інші, хто підслухав, були готові прийняти її. Все, що йому було потрібно, - це щоб його вислухали. Подобалися їм вампіри чи ні, це було лише до певної межі. У кожного була своя ціна.

Однак для жінки була ще одна причина, чому вона зацікавилася людиною перед собою, і вона хотіла дізнатися більше.

"Я згодна", - сказала жінка, підбираючи кинджал і кладучи його до себе. "Мене звати Люсія Сонг, і, як ти здогадався, я частина Групи Грейлеш . Мені було б цікаво дізнатися, які саме у вас стосунки з ними. Особливо враховуючи те, що ти знаєш наш традиційний одяг".

Почувши це, здавалося, що Квін виконав завдання досить легко. Вставши з місця, він вирішив відвести Люсію до інших, щоб вони могли познайомитися. Втім, йдучи, Квін подумав, що варто з'ясувати одну річ.

"Ти не проти сказати мені, на якій планеті ми зараз перебуваємо? Це Земля ?" - запитав Квін.

Люсія пирхнула, подумавши, що це жарт.

" Земля ? Для того, хто каже, що є другом Групи Грейлеш , але не знає, що ми на одній з їхніх планет, це дивне запитання. До того ж небагато хто вибрав би залишитися на Землі ; там занадто багато боїв".

'Бої?' Квін хотів поставити більше запитань, але якраз перед ним з'явилася Джессіка.

"Я не можу в це повірити... і ти зробив це так легко? Ти підкупив її, пообіцяв піти з нею на побачення чи щось таке?" - запитала Джессіка. "Неважливо, кого це хвилює? Ми нарешті можемо пройти тест!"

Підбігши, Джессіка пішла реєструвати всіх. Крім Квіна, решта використали свої справжні імена, і їм сказали, що їм не доведеться довго чекати на свою чергу, щоб увійти до тестової кімнати. Джессіка та Люсія обговорювали між собою свої здібності та сильні сторони.

Для тієї, хто казав, що може пройти тест самотужки, вона, здавалося, надто хвилювалася. Через це Квін не мав шансу вклинитися і поставити більше запитань про те, про що Люсія говорила раніше.

'Бої на Землі ? Чи йде на Землі війна, а на інших планетах ні?' - дивувався Квін.

"Добре, всі, хто бере участь у кваліфікаційному іспиті Мандрівників, будь ласка, пройдіть через ці двері. Там ми проінформуємо вас про ваш тест, і він незабаром розпочнеться".

Двері відчинилися, і всі почали заходити зі своїми групами. Вони увійшли до приміщення, що виглядало як велика тренувальна кімната, але прямо біля входу встановили щось величезне.

Інструктор, який також був екзаменатором, стояв перед ним, поки решта збиралися.

Проте, як тільки Квін увійшов, Пітер, Мінні та він сам були прикуті до великого об'єкта в кімнаті. Квін обережно зробив крок уперед, здивовано роззявивши рота.

"Я не можу... повірити", - сказав Квін, дивлячись угору.

"Що роблять ці ідіоти?" - насупилася Джессіка.

"Ха-ха! Ха-ха-ха!" Пітер не міг перестати сміятися, дивлячись на об'єкт, бо це був не просто старий об'єкт; це була чимала гігантська статуя. "Ха-ха! Ха-ха!" продовжував сміятися Пітер.

Настільки, що інші тепер дивилися на нього і зневажали. Причина, чому він сміявся, полягала в тому, що статуя була не просто якоюсь статуєю, а, безсумнівно, гігантською статуєю самого Квіна.

Це був образ того часу, коли він мав коротше волосся, рукавиці на обох руках, а Набір обладунків Синє ікло був на його тілі. Деталізація була досить добре виконана, чітко показуючи, що вони вклали в це багато зусиль.

[Легендарний Герой, який переміг Далкі й поклав край війні]

[Квін Тален]

'Це справді моя статуя'.

"Чому тут стоїть твоя статуя?!" - вказала Мінні й вигукнула так голосно, що інші почули.