Розділ 1579 — Легендарний герой

Звісно, слова, що злетіли з вуст Мінні, безумовно привернули увагу всіх присутніх у кімнаті. Там уже зібралося близько п'ятдесяти осіб, і дівчинка зовсім не тихо зробила своє зауваження. Це сталося в найгірший момент, коли всі учасники були напружені й мовчали.

Інші дивилися на неї, гадаючи, чому вона взагалі опинилася в такому місці, але незабаром зрозуміли, що, можливо, це тому, що вона не зовсім людина.

Особливість перснів полягала в тому, що хоча вони й подавали сигнал, коли поруч був вампір, коли їх було багато, неможливо було визначити, хто є вампіром, а хто ні. Вони могли просто отримати такий показник, наблизившись до інших. Подібні дії навряд чи можна було назвати непомітними.

Один із групи, той, що стояв найближче до Квіна, нахилився вперед і придивився до його обличчя.

"Вони зовсім не схожі", - заявив чоловік. Ще кілька людей перевірили, чи правду каже маленька дівчинка. Хоча ніхто з них не сподівався щось побачити - зрештою, Герой у такому місці? До того ж було багато причин, чому вони вважали це неможливим. І все ж ніхто з них не бачив жодної схожості з людиною чи статуєю.

Квін подивився на статую: її обличчя, безперечно, було його, проте це був його вигляд до того, як він став небесним вампіром. Кожна еволюція трохи змінювала його тіло, проте не настільки, щоб він став зовсім іншою людиною.

Ні, причина, чому люди не могли його впізнати, полягала в тому, що Квін зараз використовував Зброю душі Пітера. Спеціальну Грязьову маску , яка надавала йому вигляду Чакі.

"Мала, я розумію, що ти намагаєшся сказати", - промовив екзаменатор, стиснувши кулак і приклавши його до серця. - "Ти бачиш свого батька як Героя, правильно, зовсім як того, що в цій статуї".

Квін був радий, що тут знайшлася розсудлива людина, яка придумала ідеальне виправдання. Хоча він не проти був відкритися згодом, зараз він волів би дізнатися більше про цей новий світ. Якби минуло справді тисячоліття, він міг лише уявити, який хаос міг би виникнути, якби хтось заявив, що він - це він, навіть якби вони мали однаковий вигляд.

"Ні", - похитала головою Мінні. - "Я не це мала на увазі!"

Квін швидко підійшов до дівчинки й прошепотів:

"Мінні, поки що нам треба тримати це в таємниці".

Трохи зрозумівши ситуацію, вона посміхнулася і просто кивнула. Екзаменатор, здавалося, був готовий дещо пояснити, але перш ніж він встиг це зробити, виникло ще одне відволікання, яке не припинялося.

"Ха-ха-ха!" Пітер лежав на підлозі, перекочуючись, бо не міг зупинити сміх. - "Вони продовжують думати, що ти тато… і ця статуя. Я збожеволів? Чи мені це знову сниться?"

Для Пітера було дивно знати когось стільки років, бути близьким до такої людини, а потім раптово побачити її статую. Уява про те, що відчуває його найстаріший друг, зробила ситуацію ще смішнішою для Віхта.

"Гей, припини сміятися!" - вигукнув хтось із натовпу. - "Це неповага до Героя!"

"Так, це справді грубо, і я не розумію, що тут смішного?" - прокоментувала інша жінка.

Зібравшись із силами, Пітер підвівся з підлоги й глибоко вдихнув. Він не сміявся так відтоді, як став Віхтом. Хоча він помітив, що з часом його емоції повертаються до нього все більше.

Можливо, плин часу теж допоміг у цьому.

"Герой? Якщо я правильно пам'ятаю, він був вампіром, ні? Як на мене, нікого з них тут бути не повинно. Не можу повірити, що ця проклята планета так сильно йому поклоняється", - пирхнув великий чоловік. Він був без рукавів, а на спині мав досить великий меч.

"Якщо тобі це не подобається, то забирайся з планети. Ніхто не змушує тебе бути тут", - відповіли інші, розвертаючись і починаючи сварити чоловіка. Більшості, здавалося, не подобалося, як він говорить.

Побачене трохи спантеличило Квіна. Чоловік не соромився висловлювати свою неприязнь до Вампірів. Здавалося, багато людей на планеті не люблять Вампірів, проте вони були явно розлючені, коли той відпускав грубі коментарі про нього.

"Ви справді вірите, що Далкі були такою великою загрозою в ті часи?" - продовжував великий чоловік. - "Він відкрив нам світ Вампірів. Далкі навіть не дісталися Землі. Я впевнений, що було багато тих, хто міг би битися проти Далкі. Усе в підручниках історії просто сильно перебільшено. Вони були просто слабкими й не могли захистити себе, вони заслужили те, що з ними сталося".

Раптом порив вітру пронісся повз обличчя багатьох екзаменаторів, декого навіть трохи відштовхнуло, і наступної секунди чоловік без рукавів відчув, що його схопили за сорочку.

"Пітере!" - вигукнув Квін, щоб зупинити Віхта.

Чоловік навіть не бачив, як Пітер рухається, інші теж не бачили, і тепер його кулак був за кілька дюймів від обличчя людини. Він зупинився лише тоді, коли покликали на ім'я.

"Ти хоч уявляєш, скільки життів було втрачено в тій битві? Ти справді думаєш, що можеш навіть уявити, скільки жертв довелося принести в боротьбі проти Далкі?! Ти що, народився шматком лайна?!" - вигукнув Пітер.

"Все гаразд", - сказав Квін, стискаючи власний кулак. Почувши, як Пітер нагадав йому про ціну, яку вони заплатили, небесний вампір серйозно хотів також вдарити цього чоловіка.

"Але це не гаразд", - раптом подала голос Джессіка. - "Все саме так, як сказав цей чоловік. Якби не Квін Тален, Герой людства і Вампірів, то нікого з нас сьогодні тут не було б. І це правильно, пам'ятайте, що він був вампіром, людиною, яка стала вампіром і віддала своє життя, щоб ми всі могли жити. Навіть цей покидьок прямо тут".

Потім вона нахилилася, торкнулася руки Пітера і прошепотіла йому на вухо:

"Просто відпусти його, він не вартий того, і ми не зможемо пройти тест".

Почувши це, Пітер відпустив його і пішов назад туди, де був Квін.

"Хто ж створив цього Віхта таким сильним? Я навіть не зміг його побачити. Хто всі ці дивні люди? Але принаймні вони, здається, дбають… дбають про минуле", - подумала Джессіка.

Лукай просто кивнула головою на знак згоди. Тримаючись осторонь, на відміну від декого, кого вона знала, вона розуміла, що більше нічого сказати, і не хотіла, щоб увага була прикута до неї. Цього було достатньо - бути людиною, яка проходить тест разом з іншими.

Через цю невелику сварку Квін все ж таки з'ясував одну річ. А саме те, що всі вірили, ніби він помер. Хоча він просто занурився у Вічний сон , для світу вони втратили свого Героя того дня.

Це змусило його почуватися трохи дивно, усвідомлюючи, що світ так думає.

"Питання в тому… чи краще, що люди вірять, ніби Квін Тален помер? Можливо, світ став кращим місцем. Якщо це так, то Квін Тален не повинен повертатися… і, можливо, я зможу насолодитися своїм життям", - посміхнувся про себе Квін.

[3% системи синхронізовано]

[Деякі функції Системи тепер онлайн]

[Навичка Огляду доступна]

"3%? Схоже, воно рухається трохи швидше, і я вже відчуваю, що моє тіло стало легшим", - подумав Квін, вважаючи появу сповіщення системи трохи іронічною. Можливо, у цьому світі його сили не були потрібні. З усім уже було розібрано.

Очистивши горло, екзаменатор спробував ігнорувати все, що сталося досі, і повернути все у звичне русло.

"Тест незабаром розпочнеться", - сказав екзаменатор бадьорим голосом. - "Однак перед цим, як завжди, у нас є статуя тут, поруч зі мною, щоб представити нашого Героя Квіна Талена.

Як було сказано деякими з вас раніше. Без нього планети, на яких ми живемо, люди, яких ви бачите на вулиці, і Вампіри та люди, що стоять поруч із вами, сьогодні не існували б. Однак світ все ще під загрозою, і планети, на яких ми живемо, досі містять звірів.

Звірів, які дають нам дуже особливі кристали, що використовуються для живлення наших повсякденних речей. Як ви можете бачити на статуї поруч зі мною, навіть наш Герой, Квін Тален, бився, використовуючи броню звіра і спеціально розроблені рукавиці, щоб відбиватися від жорстоких Далкі! Світ широкий і неосяжний, і в міру продовження наших досліджень може настати день, коли ми зіткнемося з власними проблемами, або, можливо, навіть з іншими істотами, схожими на нас.

Важливо, щоб ми оснастили себе найкращим спорядженням".

Слухати, як чоловік говорить про нього самого, змушувало небесного вампіра трохи здригатися всередині. Його проймав дрож. Він ніколи не бився заради слави чи речей на кшталт цього. Чесно кажучи, він хотів піти з кімнати.

"Ось чому наші ролі Мандрівників важливі!" - сказав екзаменатор. - "Тож нехай іспит розпочнеться, і я бажаю вам усім удачі на вашому шляху до того, щоб стати Мандрівниками. Можливо, колись ви зможете стати такими ж великими, як Квін, який переміг Далкі, 1016 років тому".

Остання фраза змусила Квіна нашорошити вуха, а навколишній шум був заглушений.

"Тисяча… і …шістнадцять років?!" - Квін подивився на Пітера, і в обох був жах на обличчях.

Їхнє найгірше припущення, здавалося, підтвердилося.