Розділ 1580 — Пошук усіх

Тисяча шістнадцять років. Це число постійно повторювалося в голові Квіна. По-перше, він сам стільки навіть не прожив, а тут раптом минуло стільки років. Спочатку Квін хвилювався через те, що минуло десять років. Що сталося з усіма загрозами, які все ще залишалися, але тисяча років… це все здавалося таким нереальним.

Дивлячись на Пітера, він хотів щось сказати; він не розумів, як можна не відчувати плину часу. Чому квартира, в яку їх помістили, за цей час ніяк не змінилася? Її не перебудовували, нічого не змінювали, та й ніхто сюди не заходив.

Ситуація була вкрай спантеличливою для Квіна, але найбільше він хвилювався за інших.

"Мої друзі… всі, хто бився пліч-о-пліч зі мною, що з ними, чи живі вони?" - подумав Квін.

Якщо подумати, більшість із них стали підкласами Вампірів - Сем, Лейла, Денніс і так далі. Однак, навіть будучи Вампірами, їхній час не був безмежним, якщо тільки вони не були першородними, але жевріла крихта надії. Зрештою, були такі Вампіри, як Брайс, які залишалися сильними і змогли прожити довге життя.

Розмірковуючи про Вампірів і спираючись на те, що він знав, багато що, здавалося, було пов’язано з волею. Якщо в людини є воля жити далі, її тіло буде продовжувати існувати, слідуючи цій волі. Брайс мав непохитну волю продовжувати боротьбу.

"Але чи була б у них причина залишатися, як у Брайса? Що, якби все було вирішено? Вони, мабуть, думали, що я ніколи не прокинуся, або мене навіть не було там, коли вони приходили провідати мене, не знаючи, куди я подівся. Чи живі вони досі?"

До того ж, у Квіна були друзі, які не були Вампірами. Сіл і Лоґан були Людьми. У кращому випадку люди живуть близько ста двадцяти років, але тисяча? Якщо тільки не сталося якогось прогресу, про який він не знав, це було малоймовірно.

Вордан і Ратен були звірами, і до того ж сильними, здатними жити тисячі років; однак вони просто позичали тіла звірів, а ще був Оуен, один із Великої четвірки, який вижив і боровся з Далкі з усіх сил.

Квін, очевидно, перебував на одній із планет сім’ї Ґрейлаш. Квін із радістю сказав би йому хоч щось.

"І це буде випробуванням для всіх вас", - сказав екзаменатор.

Здавалося, поки Квін був занурений у свої думки, екзаменатор пояснив усі правила і те, що потрібно зробити. Дивлячись на Пітера, здавалося, що він теж був у Заціпенінні. У Пітера все ще була жива на той час родина, батьки, які піклувалися про нього. І все ж він вирішив пожертвувати часом із ними, щоб доглядати за Квіном.

"Пітере… я просто хотів сказати, що ти справді хороший друг", - усміхнувся Квін.

"Ти кажеш це лише тому, що тепер я твій єдиний друг? Квіне, тисяча клятих років!" - відповів Пітер.

Потім вони обоє подивилися на Мінні, яка, здавалося, не зрозуміла нинішнього скрутного становища. Квін казав, що вони шукатимуть її матір, але з огляду на те, скільки часу минуло, шансів на це було небагато, якщо тільки хтось не перетворив її матір на вампіра.

"Це моя провина, я взяв Мінні з собою… Я буду доглядати за нею… але чи означає це, що мені доведеться її вдочерити? Чи стану я її батьком?" - подумав Квін.

Раптом кімнатою пролунав гучний гуркіт, що відволікло Квіна від думок. Зараз усі учасники мали залишатися за статуєю, спостерігаючи, як одна з груп бере участь у іспиті. Учасники використовували здібності, зброю та багато іншого, протистоячи чомусь схожому на людиноподібних роботів.

Роботи були розміром з людину, з чоловічою фігурою. Це нагадало Квіну маленьких Мехів з його часів, тільки ці були набагато швидшими та спритнішими, і здавалося, що вони завдавали добрячих ударів. Вони також могли випускати енергетичні залпи з долонь.

Водночас він помітив Звірячий кристал, що живив робота в центрі грудей.

"Хоча технології в містах не надто покращилися, гадаю, за останні тисячу років вони все ж таки дещо вдосконалили..."

Якщо подумати, його Система повільно поверталася до життя. Навіть зараз вона була вже на 6 відсотках. Можливо, до кінця дня він поверне своє тіло, але було ще дещо, що він розблокував і хотів використати.

[Огляд]

[Бойовий робот А.І.]

[Поточний клас кристала: Середній]

"Ось воно що, значить, клас кристала визначає силу цих роботів. Це трохи нагадує горгулью, яку я колись створив. Отже, вони хочуть, щоб конкурсанти були здатні принаймні перемагати середніх звірів, га? Це вища планка порівняно з минулим".

Тієї ж миті Квін помітив дещо ще в самому низу, і це було саме те, що він сподівався побачити.

[Творець: Логан Ґрін]

На обличчі Квіна з’явилася широка посмішка, коли він це побачив. При використанні Навички Огляду інформація про деякі предмети могла розповісти про їхніх творців. Річ у тім, що там було написано не просто випадкове ім’я з прізвищем Ґрін наприкінці, на роботі було чітко вказано, що це Логан Ґрін. Або Лоґан був досі живий і здоровий, винаходячи нові речі, або він створив цю технологію, коли був живий, і нею користуються донині.

"Я радий… що зміг хоч якось побачити твоє ім’я. Якщо Сім'я Ґрін ще існує, варто відвідати їх. Вони можуть знати більше про те, що сталося, ніж будь-хто інший", - подумав Квін.

Зрештою іспит закінчився, і покликали іншу групу. Побачивши, як виходить Джессіка, стало зрозуміло, що це їхня черга. Звісно, оскільки вони вже привернули багато уваги, чимало учасників чекали на їхній виступ.

"Немає про що хвилюватися. Я можу легко впоратися з середніми звірами навіть на 6 відсотках", - подумав Квін.

Випробування почалося, коли вони вийшли на арену. І з дверей, що вишикувалися вздовж стіни, вийшло п’ять роботів А.І. Квін знову помітив, що всі вони були середнього рівня.

"Просто тримайся поруч, добре, Мінні? Ми з Пітером зможемо тебе захистити".

На подив, першою вперед кинулася Люсія. Вона відокремилася від групи, можливо, щоб довести свою цінність у цьому бою. У наступну мить вона схопила спис звіра і кинулася вперед.

Робот був досить далеко, але це не мало значення. Її спис почав світитися блакитною блискавкою, і за секунду з наконечника вирвався розряд, влучивши в робота. Його тіло почало здригатися, що дозволило їй підійти ближче і швидко завдати ударів - по руках, голові та життєво важливих частинах.

Перший робот був переможений. Озирнувшись навколо, Квін хотів побачити, як справи у Джессіки. Саме тоді Квін побачив дещо знайоме. Вона бігла швидко і прямо повз робота; при цьому світло в кімнаті відобразило нитку червоного кольору на тлі світла навколо неї.

Наступної миті голова робота А.І. покотилася по підлозі.

"Здібність тринадцятої сім’ї? Але вона сказала, що належить до корпусу Вампірів, а не до тринадцятої сім’ї? Чому вона має цю силу?" - подумав Квін.

Вони обоє обернулися і побачили, що останні три роботи прямують до Квіна та інших. Однак, бачачи це, Квін не поворухнувся, бо не було потреби. Пітер підстрибнув у повітря і вдарив одного з них збоку по голові.

Його відразу відкинуло, і тіло врізалося в двох інших, знищивши всіх трьох одним ударом. Глядачі, що спостерігали, втратили дар мови. Вони ніколи раніше не бачили на власні очі, щоб хтось демонстрував таку силу.

Водночас чоловік, якого Пітер ледь не зачепив раніше, тепер втягнув голову в плечі - усвідомлюючи, що один удар міг його вбити.

"Бачу, це для вас надто просто! Подивимося, чи зможете ви отримати вищий рейтинг!" - сказав екзаменатор, коли відчинилися нові двері і на Арену почали виходити нові роботи. Тепер їх було вдвічі більше: десять загалом.

Квін не збирався демонструвати свої здібності. Йому не потрібно було ставати Мандрівником. Це було йому не потрібно і не приносило жодної користі, окрім допомоги Джессіці, тому він дозволив дівчатам сяяти, і вони це зробили.

Однак під час бою один із роботів вистрілив у Люсію, влучивши прямо в передпліччя. Від удару шкіра розсіклася, і вона трохи закривавіла. Кров капнула на підлогу, і наступної секунди Квін побачив, як хтось пробіг повз нього.

"Мінні! Я забув, що вона новий вампір; вона вперше відчула запах крові!"

Квін не знав, що сталося в ту мить, але коли він хотів простягнути руку до Мінні, він щось відчув. Наче він міг відчути червону енергію всередині Мінні. Енергію, яка змушувала її так діяти. Вона була дикою.

Простягнувши руку, Квін спробував контролювати цю енергію. Він відчував її так, ніби вона була його власною, пронизуючи його тіло, і в наступну секунду кроки Мінні почали сповільнюватися.

"Га… чому я тут?" - пробурмотіла сама до себе Мінні.

"Що я щойно зробив? Я щойно позбавив її спраги крові?" - подумав Квін.

"Ти не пам’ятаєш, що показувала тобі система?" - запитав Рей. "Ти не просто вампір; ти небесний вампір. Квіне, ти тепер практично бог, близький до того, щоб стати богом Вампірів. Робити щось подібне для тебе - дитяча забавка".

Якщо подумати, то якщо це правда, то що зможе зробити Квін, коли його тіло знову стане найсильнішим.

З цієї відстані Квін підняв невелику кількість крові, що була на підлозі. Один із роботів переслідував Мінні. Хоча його тіло не було в повній формі, його Контроль крові був таким же вправним, як і завжди.

Наступної секунди Квін жбурнув її прямо в одного з роботів, пробивши йому груди, через що він упав, не встигнувши навіть наблизитися до Мінні. Атака була надто тонкою, щоб людське око могло її помітити.

"Це зробила та маленька дівчинка?"

"Думаю, так; у неї, мабуть, якась сильна здібність?"

Хоча глядачі не помітили того, що сталося в цей короткий момент, Джессіка це побачила.

"Хтось, хто може так керувати кров’ю. Я ніколи в житті такого не бачила. Вампір такого рівня. Певно, це хтось, про кого я мала б чути раніше", - подумала вона.

Випробування мало продовжитися, але саме в той момент, коли екзаменатор збирався оголосити про завершення, побачивши достатньо, вони почули гучний удар збоку. У кімнату ввалився дим, накривши всіх. Це явно був вибух, і зробив це не екзаменатор.

Звук долинав з протилежного боку від того, де зібралися учасники. Коли дим розвіявся, Квін побачив п’ять постатей - чоловіків і жінок, одягнених у темно-червону уніформу з чорною підкладкою та озброєних різноманітною зброєю.

"Чорт забирай! З такою кількістю вампірів, що тут зібралися, ми мали знати, що вони прийдуть".

"Але чому саме тут, на планеті Грейлаш?" - говорили інші учасники, чудово розуміючи, ким були ці загарбники.

Дивлячись на них, Квін помітив одну характерну рису. Це були їхні жовті очі, що світилися.

"Дампіри! Вони знайшли мене..." - сказала Джессіка, її голос тремтів.