Розділ 161 — Правий бік?

Квін і Ворден почали повертатися до своєї кімнати в гуртожитку, намагаючись не йти занадто швидко. Вони не хотіли потрапити в ситуацію, коли студент побачить їх, що біжать коридорами, це приверне увагу і змусить їх виглядати підозріло.

Але поки вони йшли коридорами, в їхніх головах крутилося кілька думок. Квін більше не відчував зв'язку між собою і Пітером, а Ворден картав себе за те, що не переконався, що з Пітером і Лейлою все гаразд. Він просто ніколи не думав, що Пітер так швидко зголодніє, він же тільки вчора з'їв Ерла.

Нарешті вони дісталися до кімнати, і коли відчинили двері, перше, що побачили, було розбите вікно і уламки скла по всій підлозі.

"Хм, а де Лейла?" - запитав Квін. "Ти ж не думаєш, що Пітер вже...з'їв її, чи не так?

Але якщо це так, Квін отримав би повідомлення від системи, і до того ж в кімнаті не було видно крові.

Саме тоді вони почули тихесенький звук схлипування з одного з кутів. Коли вони повернули голови, щоб побачити, звідки лунає звук, вони побачили Лейлу, згорнуту в клубочок, яка ридала в кутку.

"О." - сказав Квін з полегшеним зітханням. "Ти ще жива."

Лейла підвела погляд і помітила, що вони повернулися вдвох.

"Де ви були!" - сказала Лейла сердитим тоном. "Не можу повірити, що ви покинули мене на самоті, ви ж знаєте, я недостатньо сильна, щоб впоратися з чимось подібним."

Було очевидно, що Лейла була неабияк шокована. Квін зробив усе можливе, щоб заспокоїти її. Він подивився на неї, яка ридала, і не знав, що робити в такій ситуації, він ніколи раніше не стикався з дівчиною, яка плаче.

Раптом у нього в голові сплив спогад, про який він майже забув. Коли Квіну було лише три роки, він загубився від матері в супермаркеті. На той час це місце здавалося йому зовсім іншим світом. Він почувався самотнім і наляканим, а коли його мама нарешті знайшла його, вона міцно обійняла його, і всі погані почуття зникли.

У цей момент Квін міцно обійняв Лейлу. "Все гаразд, не хвилюйся, Лейло, вибач за все це. Це все моя вина, я повинен був бути розумнішим," - сказав Квін.

Хоча Лейла була налякана, вона очікувала, що Квін зробить щось подібне. Обійми здалися приємними й теплими та нагадали їй про її сім'ю. Але що дійсно зробило все ще кращим, так це вираз обличчя Вордена.

З якоїсь причини, коли Ворден побачив це, на його обличчі з'явився вираз занепокоєння. Лейла подумала, що, можливо, це ревнощі, бо вона зближується з Квіном. Але насправді Ворден хвилювався за Сіл. На щастя, Сіл тихо спа в у темній кімнаті й не побачив цієї сцени.

Обійми тривали досить довго, і Лейлі навіть здалося, що це стає незручним. Це тому, що Квін не знав, скільки часу потрібно обіймати людину.

"Квіне, зі мною все гаразд. Ти можеш відпустити," - сказала Лейла, витираючи рештки сліз з обличчя.

"Лейло, ти повинна розповісти нам, що сталося, де Пітер?" - запитав Ворден.

Лейла згадала події, які відбулися, поки їх двоє не було, сказавши, що це сталося не так вже й давно, пройшло близько 15 хвилин. Це збіглося з тим, коли Квін відчув, що зв'язок між ними двома втрачено.

"Якщо він зовні, я мушу піти його знайти, поки у нас не виникло чергової ситуації, як з Ерлом," - сказав Квін.

"Це погано", - сказав Ворден. "Особливо, якщо вони вже нас підозрюють, ми не можемо зараз мати справу з такою ситуацією".

Потім Квін почав готуватися до виходу з кімнати. "Ви двоє залишайтеся тут, якщо буде зовсім зле, я зможу використати свій навик тіні, щоб сховатися. Крім того, навіть якщо хтось мене побачить, вони не знатимуть, хто я".

"Стій!" - вигукнув Ворден. "Я йду з тобою. Якщо Пітер такий, як каже Лейла, то я тобі знадоблюся. Нам просто доведеться втілювати план Б".

Квіну це не подобалося, йому це зовсім не подобалося. Що б не сталося, він не хотів втілювати план Б за жодних обставин, але зараз, який у них вибір?

"Гаразд, ходімо." Сказав Квін. "Лейло, можливо, тобі краще повернутися до своєї кімнати. І ще, приготуй трохи крові для мене, вона може знадобитися, коли я повернуся."

Лейла кивнула, і вони вдвох пішли вниз.

"Квіне, іноді мені здається, що ти занадто добрий для цього світу," подумала Лейла. Прибравши розбиті уламки скла, Лейла вирішила піти до своєї кімнати в гуртожитку.

Вона кілька разів постукала, перш ніж увійти, розмірковуючи, чи вже повернулася Ерін, чи ні. Відповіді не було, і коли вона зайшла до кімнати, Ерін ніде не було видно.

З-під свого ліжка вона витягла маленьку скриню з цифровим замком. Ввівши код авторизації, скриня відкрилася, і вона дістала звідти об'єкт у формі кулі. Потім вона принесла кулю до дверей кімнати, щоб чути, чи хтось не заходить, і швидко сховати її назад.

Натискання на верхню частину кулі змусило її засвітитися, і вона почекала кілька секунд, поки світло згасало і знову спалахувало.

"Привіт, агенте 84, у вас є ще один звіт?" Промовив жіночий голос з кулі зв'язку.

"Так, Мем. Я хочу повідомити вам оновлення щодо звіту, який я вам дала раніше. Виявилося, що те, що я вважала корисним для нашої справи, насправді виявилося не таким вже й корисним для нас. Я надішлю вам повні деталі пізніше."

"Шкода це чути." - пролунав жіночий голос з кулі. "Сподіваюся, ви зможете насолодитися часом, що залишився у школі, і продовжите виконання початкової місії. Також, ще одне. Містер Трудім незабаром відвідає базу. Ми не знаємо, яких кандидатів буде обрано цього разу, але не хвилюйтеся занадто, якщо вас оберуть."

"Зрозуміло." - відповіла Лейла.

"Нехай Чистота буде з вами." - сказала жінка.

"Нехай Чистота буде з вами." - відповіла Лейла так, ніби її змусили це сказати.

"Квіне, я сподіваюся, що роблю правильну річ не тільки заради себе, а й заради всіх." - подумала вона.

****

Щойно Квін та Ворден пройшли повз шкільні ворота, вони могли вільно поспішати та бігати, тепер, коли вони були подалі від очей солдатів та охорони. Вони щойно вийшли на стежку, і здавалося, що тут нікого немає, можливо, тому що наближалася комендантська година.

"Ворден: Я піду вперед, думаю, я вловив запах Пітера", - сказав Квін.

"Запах Пітера? Ти що, пес?" - саркастично відповів Ворден.

Але вже наступної секунди тінь накрила тіло Квіна, і невдовзі її замінила чорна постать, з маскою на обличчі та обладнанням звіра на руках і ногах. Він кинувся в ніч, помчавши в ліс.