Розділ 1601 — Червоні вампіри

Червоні вампіри. Квін знав про них небагато зі своїх розмов з іншими. Вони були однією з трьох груп вампірів, що існували в нинішній час, і однією з причин, чому вампіри викликали таку ненависть у людей.

Казали, що ці вампіри відомі нападами на людей - або щоб перетворити їх, або щоб убити. Квін не знав, чи були ці вампіри відгалуженням Тринадцяти сімей, які вірили, що вампіри - вища раса порівняно з людьми і повинні ними правити, чи вони були частиною групи Лаксмуса. Можливо, навіть сумішшю обох.

Однак, побачивши символ, який Квін раніше помічав на кількох предметах та інших речах, він замислився.

"Цей символ схожий на той, що був у Лаксмуса, так? Це мітка? Чи саме так Лаксмус зміг отримати додаткову силу? Було очевидно, що того дня він перетворився на щось більше, ніж вампір… і я пам’ятаю, що його слова були дивними".

"Або ця мітка - це те, що ці Червоні вампіри просто обрали для своїх тіл, або вона могла бути Позначеною. Це означає, що вона має тісніший зв'язок із небесною істотою. Якщо це так, можливо, за цими Червоними вампірами стоїть щось значно більше. Це може бути просто бог, який обманює їх усіх фальшивою метою, щоб самому стати сильнішим у процесі".

"Звучить досить правдоподібно", - відповів Рей. - "Питання в тому, наскільки сильним став цей ймовірний бог за той час, поки ти спав? Пам’ятай, ти щойно став небесною істотою і перебуваєш лише на першому рівні. Якщо ти не хочеш створити послідовників і змусити їх дотримуватися твоїх умов, єдиний інший шлях - це..."

"Вбити відданих послідовників іншого бога і поглинути їхню енергію".

Дивлячись на вампіра перед собою, Квін міг сказати це за аурою навколо її тіла. Вона щиро не сприймала їх як загрозу і навіть вірила, що вони - її союзники. Це могло бути лише через нагороду. Яка ще причина призначати таку велику винагороду за чиюсь голову, якщо вони не були частиною Червоних вампірів?

Тоді постало інше питання. Чи не повинна вона щось зробити, щоб підтвердити особу Квіна, якщо він був червоним вампіром? Чи мав Квін тепер показати їй свій символ, щоб довести, що вони належать до однієї групи, чи це щось, що мають лише високопоставлені члени?

"Що мене турбує більше, так це те, що робить червоний вампір у цьому місці? Вони планують напад на це селище? Якщо так… у моїх інтересах зупинити їх. Можливо, це буде так само просто, як дозволити їм відвести мене до свого лідера, щоб я міг зупинити його і покласти край цій метушні з червоними вампірами".

Зрештою, Квін вирішив відповісти варіантом, який найкраще підходив до його ситуації.

"Ми не Червоні вампіри", - відповів Квін. - "Принаймні ще ні, але ми хочемо ними стати. У нас була невелика сутичка на одній із планет Ґрейлаш, і відтоді ми в бігах. Ми щойно дізналися про великі нагороди, і, схоже, ми перейшли дорогу комусь, кому не варто було".

Квін подумав, що це виправдання або гра мають бути достатньо переконливими та розмитими, щоб задовольнити їхні запитання.

Вампірка оглянула групу з ніг до голови, і була лише одна річ, яка не зовсім вписувалася в їхню групу, - це Люсія. Від неї чітко тхнуло людиною, але з якоїсь причини за її голову також була призначена нагорода.

"Розумію; якщо те, що ти кажеш, правда, то приєднуйся до нас... хоча не всі ви можете приєднатися, але так, ми завжди шукаємо тих, хто радий приєднатися до нашої справи, але є й ті, хто хоче намагатися завадити нам. Вас забагато, щоб представляти всіх одразу. Якщо все піде добре, я обіцяю, що Червоні вампіри зроблять усе можливе, щоб захистити вас; ми завжди дбаємо про своїх. Саме в цьому і полягає суть бути частиною Червоних вампірів", - відповіла жінка.

Дивлячись на інших, Квін розмірковував, який вибір перед ним найкращий. Кого він міг взяти з собою і як їм розділити групу на короткий час, поки вони будуть осторонь. Після того, як він дізнається більше про Червоних вампірів та їхні плани, він знову возз’єднається з ними.

"Джессіко", - сказав Квін. - "Чому б тобі не піти зі мною? Пітере, переконайся, що Мінні та Люсія в безпеці за будь-яку ціну. Я довіряю тобі".

Через нагороду за їхні голови він трохи хвилювався, але чомусь відчував, що Джессіка, інший вампір, яка більше знала про ситуацію, буде кращим варіантом у цьому випадку, ніж Пітер.

Проте йому потрібен був хтось достатньо сильний, щоб захистити інших, якщо з ними щось трапиться. Мінні також кілька разів ледь не викрила його, тому брати її з собою було не найкращою ідеєю.

"Дуже добре, йдіть за мною, ви двоє, і ми зможемо представитися та поговорити по дорозі".

Коли дві групи розділилися, здавалося, що в Мінні ось-ось потечуть сльози. Вона прив’язалася до Квіна і сприймала Пітера як дядька. Пітер кинув погляд, ніби кажучи, що Квін не повинен хвилюватися. Але, звісно, він хвилювався за них.

Під час прогулянки вони дізналися кілька речей. Вампірку, за якою вони зараз йшли, звали Ганна. Вона пояснила, що перебуває в цьому місті вже деякий час, і не лише вона, а й кілька інших були з ними.

Вони роками жили тут серед людей. Це змусило Квіна замислитися, чи не зникали певні люди. Можливо, ці Червоні вампіри працювали таємно, поступово усуваючи їх. Все ж таки, це було не те, про що можна було запитати прямо.

Зрештою, Ганна зайшла в одну з крамниць і дістала мантії такого ж дизайну, як у тих, хто був на вулиці, за винятком одного: у них були ще й каптури.

"Найкраще замаскуватися тепер, коли ви в розшуку. Не можу дочекатися, щоб почути, що ви, хлопці, накоїли, щоб отримати таку велику нагороду за голову", - посміхнулася Ганна.

Вони взяли мантії, накрилися ними і пішли за Ганною. Чесно кажучи, вона мало говорила про Червоних вампірів і лише розповідала, яке чудове це місто, що трохи спантеличило Квіна, але він вирішив не поспішати і діяти крок за кроком.

"Скільки вас там?" - запитав Квін.

"У цьому місті нас усього п'ятеро, але скоро прибудуть ще, тож вам пощастило", - відповіла вона.

Хоча спочатку Квін мав на увазі загалом усіх Червоних вампірів, думаючи, що отримає якусь цифру. Поселення вампірів ніколи не були великими за чисельністю, але тепер вони могли бути в зовсім іншому стані, без жодних обмежень щодо їхньої популяції.

Зрештою, вони троє прийшли до місця, що виглядало як вхід у печеру. Вони відійшли від людних частин міста, бачили вогні вдалині, і, здавалося, ніхто не йшов за ними.

Заходячи всередину, Квін почув звуки розмови, які невдовзі стихли. Їхні кроки були тихими, тому було очевидно, що вони наближаються.

"У мене гість, тож, будь ласка, поводьтеся як слід, ви, зграя", - сказала Ганна.

Завернувши в печері, вони побачили групу з чотирьох осіб. Усі вони були вампірами, як і казала Ганна, але не це було шокуючим. Для Квіна це було те, що було в них на обличчях.

"Ці… маски", - сказав Квін.

"О, схоже, ти вже чимало знаєш про Червоних вампірів. Ми одягаємо ці маски щоразу, коли проводимо зустріч між членами", - пояснила Ганна і невдовзі дістала маску з-під сорочки. Це була червона маска з двома великими іклами з боків - це була половина червоної маски Оні.

Мало того, вона виглядала ідентичною до тієї, яку Квін носив, коли бився в минулому.

"Ця маска нагадує нам про те, кому ми поклоняємося".

Почувши ці слова, Квін відчув, як його серце забилося швидше.

"Цього не може бути".

"Багато хто цього не знає, але великий Герой Квін Тален носив таку".

Тепер Квін справді почав чухати потилицю.