Розділ 1604 — Яка твоя мета?

На відміну від Грязьової маски , яку Пітер робив за допомогою своєї Зброї душі , маскування, що походило від його здатності, не зникало від ударів. Однак йому доводилося використовувати свої здібності МС-клітин , щоб підтримувати свій попередній вигляд, і саме це він зараз і робив.

Кілька членів банди "Бегемотів" вибігли назовні, щоб перевірити свого товариша, і вже за кілька секунд голосно оплакували його долю.

"Він мертвий!"

Увесь ресторан повернувся, щоб подивитися на Пітера. Дехто всередині бачив його плакат, інші ж гадки не мали, хто він такий, але були впевнені в одному: ця людина сильна. Здатність убити когось із групи Мандрівників рангу Triple A одним ударом була чимось нечуваним. Більше того, вони навіть не помітили, як він зрушив з місця біля стіни. І наостанок - дивні цілющі сили, що дозволили йому загоїтися навіть після перелому кісток.

"Чорт забирай, якби я звертав увагу на оточення, я б навіть не дозволив тому молоту влучити в мене, а тепер ще й поранився", - подумав Пітер. "Мені дійсно варто продовжувати практикувати Ци , як радив Квін, це допомогло б захистити себе і своє тіло від розчавлення, а тепер вона дивиться на мене так".

Повернувши голову до Люсії, він подумав, що вона, мабуть, злякалася через його аномальну швидкість загоєння. Багато людей лякалися, коли бачили це, проте вона лише стояла з роззявленим ротом.

"Хоча я не знаю всіх їхніх членів, "Бегемоти" не дозволили б будь-кому приєднатися до своєї групи… а він зміг убити одного з них одним ударом!" - подумала Люсія. "Ні, я не повинна дивуватися. Я маю звикнути до того, що подорожую не зі звичайною людиною. Якщо "Нейт" - Оригінал , чи означає це, що він теж з тієї епохи? Але я його не впізнаю…"

"Як ти смієш убивати Родейро?!!" - інший великий кремезний чоловік наставив зброю на Пітера. Схоже, група "Бегемотів" складалася з великих, масивних людей, які переважно використовували габаритну зброю. Тут були гігантські сокири, молоти, дворучні мечі та багато іншого.

"Ви троє офіційно стали ворогами наших "Бегемотів"! Ми планували вистежити більшість із вас живими, але тепер можете про це забути! Кожен, хто бажає допомогти нам, отримає частку винагороди. Решта - геть!" - оголосив чоловік.

Почувши це, кілька людей у ресторані швидко покинули приміщення, боячись вплутатися в бійку. Проте були й інші групи Мандрівників , зацікавлені у винагороді за їхні голови, і з підтримкою потужної фракції вони не боялися, навіть побачивши, що вчинив Пітер.

У закладі було десятеро "Бегемотів", але разом з іншими групами їхня кількість сягнула близько тридцяти. Як тільки площа звільнилася, великий чоловік на ім’я Еду витягнув гігантську сокиру і махнув нею в бік Люсії, яка була найближче.

Вони були на досить великій відстані, тому вона навіть не думала, що удар дістане її. І все ж таки, про всяк випадок, вона витягла свій спис, щоб спробувати захиститися, і була готова битися за своє життя. Саме тоді сокира почала збільшуватися в розмірах, стаючи гігантською, майже перекриваючи половину ресторану. Схоже, здатність чоловіка дозволяла йому робити зброю більшою, і вона зрозуміла, що вона стала не просто великою - судячи з вітру навколо, вага зброї також збільшилася.

"Все, що я можу зробити, - це заблокувати цей удар своїм Ци !" - подумала вона, готуючи спис і відводячи його вбік. Однак, перш ніж гігантська сокира влучила в неї, вона зупинилася, і інші побачили, що відповідальний за це чоловік тримає пальцями гостре лезо сокири.

"Не хвилюйся, мені сказали захищати тебе і Мінні, тож поки ти зі мною, я подбаю про те, щоб ніхто не зміг зачепити й волосинки на твоїй голові", - заявив Пітер.

Дивлячись на його кінчики пальців, Люсія побачила, що вони вкриті дивним жовтим сяйвом.

"Це Ци … але чому я його бачу? Я ніколи не бачила Ци у такій твердій формі! Скільки ж у нього сили, щоб зупинити таку велику зброю?"

Це було не все: наступної секунди, міцно стиснувши, Віхт зламав лезо сокири, швидко схопив його обома руками, поки інші наближалися до нього, і вирвав з рук Еду. Сокира зменшувалася з кожною секундою, але перш ніж вона повернулася до свого звичайного розміру, Пітер махнув нею так сильно і швидко, як тільки міг.

Руків’я вдарило як членів "Бегемотів", так і інших людей у ресторані. Незалежно від того, яку здатність чи активну броню вони намагалися використати для захисту, їх збило з ніг, і вони пробили стіни ресторану, вилетівши на інший бік вулиці.

"Хе-хе, дядько Пітер такий сильний!" - вигукнула Мінні від захвату, спостерігаючи за цим.

""Сильний" - це занадто м’яко сказано. У нього аномальна регенерація, дивне Ци і нелюдська сила. Будь-яка з цих якостей зробила б його потужним бійцем, а в нього є всі три. Цей хлопець міг би бути однією з найсильніших людей у світі, і він тут, поруч зі мною" - пробурмотіла Люсія про себе. – "Як могло статися, що світ не пам’ятає когось на кшталт нього?"

Ті, хто був на другому поверсі й готувався до нападу, раптом передумали. Проте, коли Пітер вийшов перед будівлею, Люсія швидко пішла слідом за ним разом із Мінні, і вони зробили лише кілька кроків, як вона зупинилася.

"Що це все таке? Невже кожен на Марсі знає, де ми?" - запанікувала вона.

Люсія не була впевнена щодо точної кількості, але була впевнена, що їх сотні - Мандрівники всюди. Це були не лише члени групи "Бегемотів", там були й інші відомі групи Мандрівників , що стояли на дахах, виходили з інших будівель і шикувалися вздовж вулиці.

Перш ніж інші встигли щось зробити чи сказати, Пітер підбіг прямо до першого чоловіка і вдарив його коліном в обличчя, розтрощивши череп і вбивши миттєво. Потім Віхт відпустив його, змусивши впасти на підлогу.

"Якщо ви плануєте стати на моєму шляху, коли я захищаю цих двох, мені байдуже, скількох з вас доведеться вбити" - заявив Пітер, опускаючись на коліна біля розтрощеного обличчя чоловіка і кладучи на нього руку.

"Прокидайся!" - крикнув Віхт , і наступної миті чоловік, який був явно мертвий, почав підніматися знову, повністю ігноруючи той факт, що його череп щойно був розтрощений.

"Убити їх!" - закричав хтось, і здавалося, що всі готові атакувати Пітера та інших, не переймаючись тим, що це місто може бути зруйноване в процесі.

--

Усередині печери, де були Квін та інші, здавалося, одного з Вампірів повідомили про те, що відбувається в місті. Квін чув це чітко, як і всі інші. Кілька фракцій увійшли в місто в пошуках винагороди, і їм було байдуже до місцевих мешканців.

"Ти знаєш цих людей?" - запитав вампір.

"Так" - відповів Квін. – "Я не надто хвилююся за них, але турбуюся про проблеми чи бійку, яку це може спричинити. Це може призвести до кровопролиття."

Інші думали, що Квін перебільшує, або, можливо, не знає, які саме фракції прибули в це місце.

"Це високорівневі фракції, Ганно. Якщо ми вплутаємося в порятунок цих Вампірів , є великий шанс, що нашу групу знищать. Ми повинні дотримуватися місії" - застеріг чоловік поруч із червоною вампіркою.

"І яка саме це місія?" - перебила Джессіка. – "Шукати Червоне серце ? Я думала, ви казали, що ваша мета - перетворювати людей на Вампірів . Ну то чому б вам не врятувати їх від цих нападників? Чому б вам насправді не допомогти людям? Якби ви показали їм свою силу і те, на що здатні, я впевнена, що це був би хороший спосіб переконати людей стати Вампірами , як ви вважаєте?"

Після цих слів Джессіка трохи замовкла, гадаючи, чи не зайшла надто далеко, але незабаром побачила посмішку на обличчі Ганни.

"Нова дівчина має рацію. Фракцій ставатиме все більше. Ми повинні врятувати тих, кого зможемо, від бійки і перенести її кудись в інше місце. Ми зробимо все можливе, щоб допомогти вашим друзям, поки не стало надто пізно" - заявила Ганна.

Потім вона дістала щось із кишені, передала Джессіці і підійшла до Квіна, давши йому такий самий предмет.

"Будь ласка, одягніть це. Ми обов’язково дамо їм знати, що саме Червоні вампіри їх врятували. Ця маска незабаром стане символом для всіх там, ззовні."

Дивлячись на неї, Квін відчув, що повертається у свої старі часи, коли схопив її і надів на обличчя.