Розділ 1608 — Відданий послідовник

Одразу після того, як вони почули, що деякі інші Мандрівники кажуть про нагороду, вони вирішили відступити. Червоні вампіри трималися за рани, які вже були нанесені на їхні тіла.

Було зрозуміло, що ці Мандрівники справді не були звичайною групою, оскільки самі Вампіри зовсім не були слабкими, просто недостатньо сильними, щоб протистояти такій групі.

"Гей, це правда, що нагороди скасували. Як це взагалі можливо!" - вигукнув один із мандрівників. Існував певний процес для встановлення нагород. Не можна було просто так вимагати їх призначення.

Однією з причин цього було те, що нагороду потрібно було внести в систему та перевірити. Після підтвердження її можна було оголосити. Простіше кажучи, нагороди в основному призначалися для злочинців, що переховуються. Проте Мандрівники не були дурними, і часом існували способи обійти це, дозволяючи виставляти нагороди через особисту неприязнь.

Однак, щоб нагороду було знято, або причетні особи мали бути спіймані, що явно не було випадком тут. Інакше половину виплати доводилося віддавати асоціації Мандрівників. Гроші йшли на покращення центру Мандрівників, медичних центрів тощо, але вони не діставалися жодному з мисливців за головами.

"Що це за нісенітниця! Люди з нашої фракції загинули!" - деякі з Мандрівників були розлючені й ще міцніше стиснули свою зброю.

У той час як інші почали розвертатися і йти геть, включаючи тих із Фракції Проточної води, які щойно прибули, вони підібрали своїх поранених і почали відходити.

"Що ви робите? Після того, як вони зробили це з вашими людьми, ви просто збираєтеся піти отак!" - вигукнув Мандрівник.

Один із членів тримав того, кому Квін відірвав руки. Квін бачив, як він зробив щось цікаве: він приклав зламані руки близько до тіла і активував Ці. Було видно, як клітини з'єднуються. Вони не загоїлися повністю, але це дещо зупинило кровотечу, з’єднавши шкіру місцями.

"Ти хочеш, щоб ми ризикували життям, коли на кону навіть немає нагороди? Це безглуздо", - сказав чоловік, розвертаючись разом із рештою групи. - "І, чесно кажучи, навіть якби нагорода все ще була, ми б робили те саме, що й зараз".

Ця остання фраза від однієї з провідних фракцій справді знайшла відгук у багатьох Мандрівників, і ті, хто відчував, що готові до помсти, вирішили, що для них краще здатися зараз, ніж ризикувати втратити більше, ніж вони вже втратили.

Більшість Мандрівників взагалі не належали до цього міста. Через свою професію вони часто подорожували різними містами на різних планетах. Частково саме звідси походить їхня назва, тому їм було байдуже, у якому стані вони залишили місто.

Лише кілька Мандрівників, які були місцевими і лише зрідка полювали заради доходу, пішли вибачитися перед іншими.

"Нам слід забиратися з цього місця. Хоча зараз вони можуть бути до нас прихильними, це триватиме недовго, та й до того ж, ми все одно не планували тут затримуватися", - заявила Ганна.

Інші погодилися, і незабаром вони всі рушили в дорогу, а Пітер пішов разом із Квіном та іншими. Щойно вони вибралися з гамірних будівель і вулиць міста, вони увійшли в ліс, який раніше вів до печери.

"Зачекайте!" - сказав один із Червоних вампірів, обертаючись. Почувши це, вся група зупинилася, думаючи, що щось могло статися. - "Я не проти, щоб інші йшли за нами до нашого табору, але вона людина!"

Вампір вказав на Люсію, яка прийшла разом з іншими.

"Інші бажають приєднатися до Червоних вампірів, гаразд, але людину треба перетворити, якщо ми хочемо їй довіряти".

Вампір почав робити крок до Люсії, і, виглядаючи знервованою, вона потягнулася до свого списа, але перш ніж вона встигла його схопити, чиїсь руки вже стиснули горло вампіра.

"Торкнешся її - і ти труп", - сказав Пітер, міцно стискаючи, щоб той зрозумів, у кого перевага в силі.

Побачивши, що одного з їхніх союзників поранили, до того ж незнайомці, вони вирішили атакувати його. Кожен почав підіймати криваву ауру у своєму тілі, готуючись до нападу на Пітера.

"СТОП!" - крикнув Квін.

Тіла всіх чотирьох застигли на місці. Вони не знали чому, доки не побачили, що новий вампір дивиться на них усіх палаючими червоними очима.

"Якщо ви наважитеся торкнутися його, я змушу вас усіх вбити себе!" - сказав Квін, даючи зрозуміти, чому він розлючений.

'Чи інші не можуть поворухнутися?' - подумала Ганна. 'З цими червоними очима, невже цей вампір справді використовує Навичку Впливу на них, і це працює. Це не те, що може зробити звичайний вампір. Я думала, що з цією людиною щось не так, але чи може він бути Вампіром-лордом? Тоді чому вони пахнуть як звичайні Вампіри?'

'Хоч би як там було, він стане великою підмогою в нашій меті'.

"Усі, заспокойтеся. На даний момент вона просто супроводжує нас", - пояснила Ганна. - "Ми прямуємо лише до району Корпусу вампірів, а не на базу Червоних вампірів, тож хвилюватися нема про що. Якщо наш новий друг хоче взяти її з собою, ми пояснимо йому правила, коли наші шляхи перетнуться, ми все владнаємо, але зараз найкраще буде, якщо ми співпрацюватимемо, зрештою, ми щойно вибралися зі складної ситуації".

Почувши це, Квін кивнув, і Пітер незабаром відпустив вампіра, якого тримав. Він повернувся до дівчат, залишаючись поруч із ними на випадок, якщо інші спробують зробити щось іще.

Після невеликої сварки група продовжилася рухатися до свого місця зустрічі, але у Вампірів, які намагалися атакувати Пітера, залишилася одна думка.

'Мені просто здається, чи його Навичка Впливу якимось чином придушила нашу криваву ауру? Ні, мабуть, мені здається. Це просто через те, що ми злякалися, але хто ж цей вампір?'

Зрештою, діставшись печери, всі Вампіри відпочивали; однак вони розділилися навіть усередині печери на дві групи - Джессіка зі своїми, з якими вона прийшла, і Ганна зі своєю групою.

Щоб розрядити напругу, Квін підійшов до іншої сторони. Потім він використав своє Ці, щоб видалити сліди в їхніх тілах, що дозволило їм зцілитися.

"Ти вмієш користуватися Ці?" - одразу впізнала Ганна.

"Я... я людина, перетворена на вампіра, і вмів користуватися Ці раніше, тому воно залишилося зі мною", - відповів Квін.

Це здалося їй достатньо переконливим поясненням, але інші в його групі, які підслухали розмову, тепер почули суперечливі історії.

'Нейт щойно збрехав?' - подумала Джессіка. 'Він сказав, що він людина, перетворена на вампіра, але також казав, що він оригінальний. Можливо, він просто бреше, щоб збити їх з пантелику, але як тоді він знає Ці?'

"Отже, який тепер план?" - запитав один із Червоних вампірів.

"Я вже повідомила іншу групу про те, що сталося. Вони в дорозі й мають бути тут за кілька годин. Щойно ми зустрінемося з Тіккером, ми разом вирушимо до Корпусу вампірів, щоб приєднатися до них, і, звісно, наші найновіші рекрути приєднаються до нас. Якщо все пройде добре під час цієї місії, ми заберемо їх із собою до Червоних вампірів", - посміхнулася Ганна.

"Тіккер!" - один із Вампірів виглядав здивованим. - "Він... це означає, що він керуватиме нами? Якщо це так, у нього може бути більше проблем із людьми, ніж у інших у нашій групі".

"Чому це?" - одразу запитав Квін.

"Тому що Тіккер - це вампір з іншої групи Червоних вампірів. Ті, у кого трохи інші погляди, ніж у нас. Він також є так званим відданим послідовником, тому він вищого рангу, ніж я, і керуватиме нашою групою", - відповіла Ганна.

Почувши слово "відданий послідовник", Квін подумав про систему. Чи було це збігом?