Розділ 1615 — Не відставати

Оскільки вони були Вампірами, то могли подорожувати вночі, і швидкість, з якою вони рухалися, була зовсім не малою. Квін міг сказати, що ці Вампіри були такими ж, як звичайні, проте їхня сила була вищою, ніж у Вампірів часів Квіна.

Він не знав, чи це тому, що вони були Червоними вампірами, чи Вампіри природним чином стали сильнішими за ці тисячі років. Усе ж таки, це було ніщо порівняно з Вампірами тисячолітньої давнини. Поки вони бігли через величезні простори, щоб дістатися бази Корпусу вампірів, Квін та його група легко встигали за ними всіма.

Квін ніс Мінні на плечах, і вона виглядала так, ніби мирно спала в нього на голові. Це було справжнім досягненням, враховуючи вітер, що бив у них, та й саму "поїздку", яку важко було назвати плавною. Здавалося, як і людським дітям, юним Вампірам також потрібно було більше спати.

Тим часом хтось інший теж їхав "верхи", поки вони продовжували бігти. Це була Люсія, і її ніс на спині ніхто інший, як Пітер. Зараз її очі були заплющені, ніби вона дрімала.

Спочатку Люсія досить неохоче погоджувалася на таку поїздку. Насправді, вона навіть деякий час бігла поруч з усіма. Вона була здатна використовувати навичку під назвою "блискавичний крок", яка давала їй велику швидкість завдяки посиленню Ци у кроках, і зрештою вона не відставала від Вампірів.

Проте це споживало велику кількість МС-клітин, і невдовзі вона вже не могла продовжувати біг. Звісно, Вампіри відмовилися чекати на неї, оскільки взагалі не хотіли, щоб вона їх супроводжувала, і перш ніж Квін встиг щось запропонувати, Пітер уже зголосився допомогти.

Один із Червоних вампірів, що біг поруч із Ганною, зиркнув назад. Це був віцекапітан групи на ім'я Дерік.

"Ганно, сонце починає сходити. Можливо, нам варто прискоритися. Ми витратили забагато часу, чекаючи на іншу групу," - запропонував Дерік.

Вона глянула на інших і помітила, що ніхто не виглядає втомленим, а сама вона стримувалася лише через те, що Квін і Пітер несли людей. Усе ж Дерік мав рацію, і невдовзі вона прискорилася.

Після того, як минуло добрих п'ятнадцять хвилин, Дерік обернувся, очікуючи побачити інших втомленими або тими, що відстають, але вони трималися чудово. Насправді, Квін тепер навіть ніс Джессіку на руках, як принцесу, продовжуючи бігти.

"Вибач за це... я не найкраща в бігу," - пояснила Джессіка із сором'язливим рум'янцем на обличчі.

"Усе гаразд," - відповів Квін із незворушним виразом обличчя, - "Чесно кажучи, для мене це не проблема."

Побачивши це, Дерік почав викладатися ще більше. Цього разу він побіг трохи попереду Ганни. Вона, втім, нічого не сказала і вирішила просто не відставати.

Ще за деякий час Дерік уже не озирався, бо був надто зосереджений на бігу вперед. Він біг майже на межі своїх можливостей, намагаючись витримати темп на довгій дистанції.

"Вони вже точно мають бути втомленими і далеко позаду," - подумав Дерік.

Саме в цей момент він почув дивний звук, а коли підвів очі, йому здалося, що вони зараз вискочать з орбіт. Дерік навіть ущипнув себе, думаючи, що спить.

Неподалік попереду був Квін, який біг спиною вперед, несучи Джессіку та Мінні, і не було схоже, що він хоч трохи спітнів, тоді як Дерік витратив усі сили, щоб бігти швидше.

"Що ти робиш? Тобі байдуже до інших?" - запитав Квін.

"Ти надто виснажуєш своїх людей," - сказав Квін. - "Якщо ми натрапимо на звірів, ворогів чи ще щось, вони будуть занадто втомленими, щоб битися."

Повернувши голову, Дерік зрозумів, що Квін мав рацію. Встигати за його швидкістю було для них занадто важко, тому зрештою він вирішив уповільнити темп.

"Можливо, я програв у цьому змаганні, але швидкість - це ще не все," - подумав Дерік, дивлячись на Квіна, який навіть не підозрював, що той намагався з ним змагатися. Через кілька хвилин група побачила щось схоже на місто.

Тут не було кордонів, оскільки територія, якою вони подорожували, вважалася одним великим кордоном, а зони зі звірами були лише меншими частинами планети. Все ж, увійшовши, вони почали сповільнювати крок і невдовзі вже йшли вулицями.

Вперше після пробудження Квін і Пітер змогли помітити, що навколо них було більше Вампірів, ніж людей. Людей було лише кілька, тут і там, і вони виглядали задоволеними, займаючись своїми справами.

Однак те, що Квіну подобалося найбільше - це усміхнені, розслаблені та життєрадісні вирази облич Вампірів.

"Це місце, де живуть сім'ї тих, хто в Корпусі вампірів. Вони отримують безкоштовне житло, грошове утримання та ще кілька особливих переваг за службу в корпусі," - пояснила Джессіка.

Спочатку вона мала бути тією, хто представить групу в корпусі, але після приєднання до Червоних вампірів здавалося, що буде краще, якби інші не знали про їхнє минуле. Проте це означало, що групі доведеться вступати до корпусу звичайним шляхом.

"Отже, чи є тут також стосунки між людьми та вампірами?" - запитав Квін, дивлячись на людину і вампіра, що йшли поруч.

"Так," - відповіла Джессіка. - "Хоча це все ще не надто поширено. Потрібно багато зусиль, щоб вампір і людина були разом, до того ж є проблема із зачаттям."

"Ти справді ставиш багато запитань," - сказала Ганна, яка почула все, про що говорили інші. - "Проте дівчина має рацію; це насправді один зі способів, у який більшість людей стають Вампірами. Оскільки люди та Вампіри не можуть зачати дитину, а двоє Вампірів можуть, найкраще, що можна зробити - це пройти перетворення."

"Все ж таки, той, хто перетворює, і той, кого перетворюють, не можуть бути разом, тому вони зазвичай ідуть до Корпусу вампірів, щоб офіційно оформити це через когось іншого."

...

Зрештою, група дісталася краю міста і вийшла на певну подобу пустки. Там були дороги та стежки, що вели до чогось, схожого на великий комплекс казарм у далині. Там було кілька великих будівель, транспортних засобів і навіть чутно гамір Вампірів, які проходили певні фізичні тренування.

"Я відчуваю, що маю попередити вас про дещо, бо здається, ви досі не повністю усвідомлюєте, у що вплуталися," - почала пояснювати Ганна. - "Усі бази Корпусу вампірів розташовані на кордоні їхніх територій. Це означає, що вони першими потрапляють під атаку і є першою лінією оборони, тому ви всі повинні це знати."

"Атаковані Дампірами? Чи чимось іншим?" - пробурмотів Квін, відступивши трохи назад, щоб Ганна не могла підслуховувати, як робила це раніше.

"Ти в чомусь маєш рацію," - пошепки сказала Джессіка. - "Технічно існує лише три території: Корпус вампірів, Чисті та Ґрін. Однак Корпус вампірів та регіон Логана Ґріна мають дружні стосунки. Також території Чистих офіційно визнані, і хоча всі знають, що вони працюють з Дампірами, це не є офіційним фактом."

--

У той момент великий корабель приземлився на території Корпусу вампірів. Вампіри на землі швидко перешикувалися, ніби очікували на дуже важливих гостей. І коли корабель приземлився, вони всі виструнчилися і віддали честь.

Молодий білявий чоловік і трохи старша білява жінка середніх років вийшли, коли відчинилися двері корабля.

"Ти пам'ятаєш план, мамо?" - сказав молодий чоловік. - "Ми зупинимося тут лише на трохи, поки шукаємо людей зі списку тата."

"Ти сказав мені це сотню разів, ти думаєш, у мене пам'ять як у золотої рибки? Я знаю, що це серйозно, враховуючи, що він хотів, щоб я супроводжувала тебе. Цікаво, хто ці люди?"

Якраз тоді, коли вони ступили на останню сходинку, один із Вампірів став перед ними і привітав поклоном.

"Для мене честь зустріти вас, Майстре Ґрін і пані Блейд."