Розділ 1621 — Орда

За допомогою Джейка та його матері Вікі, Корпус вампірів зміг досить швидко відбити першу хвилю звірів. Водночас пошкоджену частину стіни було відремонтовано завдяки Здібності Землі Джейка, а зовнішню сторону - укріплено. Це було тимчасове рішення, але краще за все те, що могли придумати члени корпусу самотужки.

Лейтенант, який перебував на цій ділянці стіни, був дуже вдячний за їхню допомогу, але розумів, що це не кінець атаки, а лише початок. Отримавши подяку, двоє членів Сім'ї Ґрін побігли вздовж верхівки стіни туди, куди, судячи з усього, прямували звірі далі.

На самій стіні, ближче до центру, було троє Вампірів , одягнених в офіційне спорядження Корпусу вампірів . На відміну від інших, на їхній уніформі були емблеми різних кольорів: у двох з них - Сільвер , а у третього - золота.

Той, хто носив золоту емблему, мав стандартне чорне колюче волосся, що, здавалося, було популярним серед багатьох Вампірів , але була одна деталь, яка виділяла його - це густі брови, загострені на кінцях. Вони злегка вигиналися вгору до чола.

Незабаром вони відчули порив вітру, що промайнув повз їхні обличчя, побачивши, як Джейк та Вікі стрімко прямують до іншого боку стіни.

"Схоже, нам пощастило, що атака орди четвертого рівня сталася саме тоді, коли ці двоє завітали до нас. Чи не так, генерале Ядді?" - зітхнувши з полегшенням, зауважив один із чоловіків, на чиєму одязі була емблема Сільвер .

Ці троє були вищим керівництвом Корпусу вампірів на базі на Марсі, тож обіймали досить високі посади.

Генерал Ядді подивився туди, де зникли двоє, а потім на хвилю, що вже наблизилася до стіни. Бій уже тривав, і сили ворога були більшими за першу атаку, чого й слід було очікувати.

Ядді видав тихе незадоволене бурчання.

"Атака орди четвертого рівня ніколи не траплялася в цих районах, і як тільки вони з'являються, стається таке? Потрібно бути дурнем, щоб повірити, що все це просто збіг. Ті двоє навіть не кажуть, навіщо вони тут приперлися."

"Командир може довіряти Сім'ї Ґрін , але я - ні. Проте я завжди виконуватиму волю Командира, тому, поки вони тут, я ставитимуся до них з повагою, але буду стежити за ними." Генерал Ядді вдивлявся вдалечінь у їхній бік.

---

Після того, як Квін залишив групу Вампірів , Мітчелл був трохи стурбований тим, що з ними станеться. Зрештою, було лише п'ятеро навчених членів корпусу та п'ятдесят нових рекрутів.

Насправді звірів було більше, ніж Вампірів на цій ділянці. Коли хвиля звірів наблизилася, земля почала дрижати ще сильніше. Попереду були істоти, схожі на Коней , з гігантськими копитами.

Над ними летіли дві зграї великих комах, які атакували під час першої хвилі, а за ними - незліченна кількість інших звірів, що прямували до групи, наче одержимі жагою вбивства.

"Якщо ми не атакуємо зараз, вони розтопчуть нас і прорвуться крізь цю стіну! Всі, готуйте свою найдальшу і найпотужнішу атаку, чекайте мого наказу!" - наказав Мітчелл.

Ті, хто рушив негайно, були Ганна та її група, водночас Мітчелл виставив палець вперед. Він стиснув свою поранену руку, лаючи себе за те, що використав її проти нового рекрута раніше, але в будь-якому разі у нього не було іншого вибору, окрім як використати свою атаку "Кривава гвинтівка" ще раз.

"Сигнал - це секунда, коли я вистрілю зі своєї Кривавої гвинтівки!" - прокричав Мітчелл тим, хто був позаду.

Група виглядала нервовою, готуючи свою ауру крові. Певною мірою, багато з цих Вампірів вступили до Корпусу вампірів , щоб уникнути боїв або тому, що боялися, що Дампіри чи громадськість прийдуть за ними. Перебування в групі означало захист, проте зараз вони відчували відповідальність, яка прийшла разом із їхнім вибором.

'Моя Кривава гвинтівка - одна з найшвидших атак, на які здатні Вампіри , і вона неймовірно потужна. Навіть якщо ціль - Звір рівня Напівбога , я повинен бути в змозі знищити її або принаймні завдати значної шкоди, якщо влучу в потрібне місце.'

Своїм неушкодженим оком Мітчелл обережно цілився в одного з літаючих звірів, вважаючи їх звірами вищого рангу після того, як підтвердив інформацію з іншою групою, що атакувала.

У той момент, коли вони увійшли в зону двохсот метрів, червоний промінь вирвався з пальця Мітчелла. Атака була великою, потужною і швидкою, як і раніше, і вампір ідеально націлився, щоб влучити в Звіра рівня Напівбога .

Однак раптово звірі вистрибнули зі своєї позиції. Вони виглядали як великі круглі тіла, зроблені з кам'янистої субстанції з маленькими плотськими кінцівками. Вони підігнули кінцівки, здебільшого котячись у бік бази.

Коли з'явилася атака, вони вистрибнули прямо перед нею. Червоний промінь аури крові пробив кам'яного звіра, вбивши його на місці, але він був не один. Вони вишикувалися в ряд, тримаючись разом, наче магніти.

Промінь продовжував проходити крізь кожного звіра, і зрештою, після того, як він вбив сімох із них, червона аура згасла до такої міри, що не залишилося нічого, щоб вразити гігантську комаху Рівня напівбога в самому кінці. Як тільки атака закінчилася, кам'яні звірі приземлилися і продовжилися котитися далі, прямуючи до всіх інших.

Спостерігати за тим, що сталося, було несподівано для Пітера. Різні типи звірів усіх рівнів не повинні працювати разом, але тут вони явно це робили. Щось подібне вважалося неможливим за його часів.

Тепер, коли Мітчелл використав дві зі своїх найсильніших атак, він уже не зможе багато зробити в цьому бою. Вампіри почали випускати свої атаки аурою крові, намагаючись влучити у звірів, які тепер були ближче, ніж раніше, але більшість їхніх атак ледь долітала до цілей. Ті, що влучали, лише трохи ранили звірів, але навряд чи сповільнювали їх.

"Що нам робити, Ганно? Немає сенсу залишатися тут, якщо це місце буде знищено. Це лише друга хвиля!" - крикнув Дерік, бачачи, що база ледве справляється навіть з початковими хвилями.

"Це означає, що для нас це ідеальна можливість проявити себе..." - голос Ганни згас, коли вона побачила одного чоловіка, який біг вперед, назустріч групі звірів, які ще не дісталися до них.

Мітчелл планував крикнути й зупинити його, але було запізно.

'Ця людина... вона швидка', - усвідомив Мітчелл.

"Ми повинні допомогти йому, його розчавлять ці тварюки!" - крикнула Люсія.

"Ні!" - відповіла Мінні. "Він сказав залишатися тут, він пообіцяв, що захистить усіх!"

Люсія бачила, як Пітер бився проти першокласних Мандрівників раніше, але це було інше. Йти проти такої кількості звірів - вона дивувалася, про що він думає, і, що найгірше, вона також хвилювалася.

Вирвавшись вперед, Пітер, звісно, не хвилювався за себе, його кулак почав світитися, коли він побіг уперед.

'Квін, ти сказав мені зробити все можливе, щоб захистити кожного, і якщо знадобиться - використати нову енергію всередині мене... Я відчуваю її.' Пітер ще не зовсім розумів, як правильно використовувати Ци , навіть після того, як витратив багато часу на тренування.

Він вважав, що особливе Ци , яким він покрив свої руки, було скоріше випадковістю. Йому не потрібно було думати, він просто робив це, але використовуючи ті самі техніки, яким Квін намагався його навчити, щоб бачити Ци , тепер він відчував щось інше.

Негайно Пітер вдарив кулаком прямо з-під Коня , його тіло вибухнуло від удару потужного кулака, і нутрощі розлетілися навсібіч. Наступної секунди Пітер підстрибнув до Звіра рівня Напівбога позаду.

Перебуваючи в повітрі, той спробував схопити його своїми щупальцями, але саме на це і розраховував Віхт, коли вхопився за кінці щупалець і смикнув, тягнучи донизу. Зіткнувшись із землею, дії Пітера - дії лише однієї людини - змусили їхній наступ зупинитися.

І тепер усі звірі повернулися до нього.

"Всі, ми повинні допомогти нашому хороброму товаришу, він ризикував життям, щоб захистити нас, і ми повинні зробити те саме!" - закричав Мітчелл на повні груди, біжучи вперед, а решта послідувала за ним.

Коли Звір рівня Напівбога був на землі, Пітер відчув, що увага сотень звірів прикута до нього, але це не мало значення.

"Коли ти повернешся, Квіне, здається, я зможу розповісти тобі, на що здатний цей новий вид енергії."