Розділ 1622 — Зміна

Хоча більшість звірів у хвилі, що насувалася, раніше звернули свою увагу на Пітера, після його вражаючої демонстрації сили, а тепер, коли загін Корпусу почав діяти, більшість істот переключилися на нових нападників.

Піднявши руки, Мітчелл спробував викликати трохи своєї кривавої аури, але його м’язи були занадто напружені та боліли. Як би він не намагався, він не міг використати свою навичку. Після використання кривавої гвинтівки йому був потрібен цілий день на відновлення при такому темпі.

"Я не знаю, звідки взялися ці вампіри або хто вони такі, але поки той самотній чоловік відволікає більшість із них, у нас може бути шанс", - подумав Мітчелл.

Використання рук було обмеженим, але цього вистачило, щоб викликати свою Здібність Струн . Трохи піднявши руки, він встромив дві голки у певні точки на своїх передпліччях. Потім він взяв інший кінець ротом, тримаючи кілька різних волосіней.

Тепер, маючи в роті дивний пристрій зі струн, завдяки рухам язика він міг певною мірою контролювати свої руки. Однак важко було сказати, як довго він зможе так протриматися.

Перший звір, схожий на коня, кинувся прямо на Мітчелла. Відскочивши вбік, він застрибнув на спину істоти. Недоліком використання Здібності Струн таким чином було те, що він не міг застосовувати її інакше в бою, але це не мало значення, оскільки він підняв ногу і наступив на шию звіра, миттєво зламавши її та змусивши істоту впасти.

Б’ючись, Мітчелл також помітив, що група вампірів тримається разом. Йому це здалося трохи дивним, тому що інші вампіри так не діяли. Він помітив, що це була та сама група, яка досить добре показала себе під час оцінювання. Як би там не було, вони були явно вражаючими, і він був радий знати, що є ті, на кого він може покластися.

Звісно, групою вампірів, за якою спостерігав Мітчелл, були Червоні вампіри. Бій у групі, особливо в цій, був їхньою сильною стороною, і вони діяли навіть краще, ніж під час індивідуального оцінювання: прикривали спини один одному, билися в строю і не тільки.

"Цього має бути достатньо, щоб потрапити в поле їхнього зору і не викликати надмірних підозр", - подумала Ганна. "До того ж, якщо це справді Орда Четвертого рівня, то найгірше ще попереду".

Люсія та Джессіка обрали більш оборонну тактику, борючись на відстані. Вони діяли як надійна опора. Люсія спрямовувала свій меч уперед, щойно помічала, що хтось із вампірів потрапляє в біду, і випускала блискавку.

Звіряча зброя давала гарний приріст сили і водночас дозволяла ефективніше спрямовувати блискавку, тому супутніх втрат було небагато. Залежно від звіра, це могло поранити або приголомшити істоту. У будь-якому разі, це давало Джессіці достатньо часу, щоб використати свої струнні здібності й відтягнути назад деяких вампірів, які могли отримати серйозні поранення.

Вони обидві були кращими за більшість новобранців, але була причина, чому вони не перебували на передовій: їм потрібно було доглядати за маленькою вампіркою. Мінні зараз сиділа на плечах у Джессіки, обхопивши руками її чоло і міцно тримаючись.

Вони вирішили так зробити, оскільки існував ризик, що Люсія знову може постраждати, і це спричинить ще один напад енергетичної кровожерливості. І все ж, хоча вони обидві підтримували передову з самого початку бою, поле битви перетворювалося на суцільний хаос, де не було зрозуміло, куди групам відступати, а куди продовжувати наступ.

Це значною мірою пояснювалося їхньою недосвідченістю, і Мітчелл знав, що мало що може зробити, навіть віддаючи накази. На біду, на них покотився один зі звірів, схожих на валун. Джессіка швидко розвернулася, а Люсія зараз билася зі списом проти іншого звіра, схожого на мавпу.

Ворог був високого рівня, тому вона не могла впоратися з ним одразу, але водночас залишалася неушкодженою, продовжуючи розмахувати своєю зброєю у пошуках слабких місць.

"Цей звір рухається неймовірно швидко, а руки Люсії зайняті. Я повинна щось зробити, щоб уповільнити його або позбутися!" - подумала Джессіка і двічі змахнула руками, випускаючи дві великі лінії червоної аури. Вони врізалися у звіра-скелю, але швидко розсіялися при зіткненні.

"Цього недостатньо... невже доведеться використати це?" - подумала Джессіка, роздумуючи, що робити.

"Дозволь мені допомогти, я можу зробити те, що робив татко!" - сказала Мінні, простягаючи руку. Вона почала збирати червону енергію навколо свого пальця. Спочатку Джессіка подумала, що це Кривава куля , але побачивши, як накопичується стиснута енергія, зрозуміла - це не Кривава куля , а кривава гвинтівка.

"Як... як така юна вампірка... може робити подібне..." - Джессіка була приголомшена.

У наступну секунду з пальця Мінні вирвався великий промінь енергії. Він влучив у звіра і пробив його тверду зовнішню оболонку, схожу на камінь, точно як атака гвинтівки Мітчелла. Звір зупинився і впав прямо перед Джессікою.

Однак, коли Мінні вистрілила, віддача була набагато сильнішою, ніж її тіло могло витримати, і вона випустила Джессіку, відлетівши в повітря. Обернувшись, Джессіка швидко використала свої струни, щоб підхопити її й притиснути до грудей.

Вона побачила, що вся рука Мінні і навіть частина шиї стали червоними, ніби сильно забитими. У неї було внутрішня кровотеча, бо тіло не витримало інтенсивності атаки, яку вона створила під впливом імпульсу.

Її очі були заплющені - вона знепритомніла, щойно відлетіла.

"Вибач... вибач, що я така слабка, що дозволила тобі дійти до такого стану", - Джессіка стиснула зуби, дивлячись на бідолашну дівчинку, яка зробила все, щоб врятувати їх у цій ситуації.

"Чому я така налякана? Мені слід було просто використати всі свої сили... я мала бути як вона".

Водночас, звинувачуючи себе, вона почала думати про іншого.

"Пітер..." - прошепотіла вона. "Ти сказав, що ми будемо в порядку; ти сказав, що захистиш нас... Мінні вірила тобі".

Сльози потекли з її очей.

У цей момент прибули двоє підкріплень і почали відносно швидко, одного за одним, розчищати звірів у цьому районі.

"Це Джейк!" - почули інші вигук вампіра.

Справді, Джейк і Вікі прибули з іншої частини стіни й вирішили допомогти, щойно помітили, що битва виходить з-під контролю.

"Ну, це дивно; де той чоловік, що був раніше?" - голосно сказав Джейк, шукаючи певну людину, і саме тоді він помітив дещо інше.

Удвох вони могли досить легко розчистити невелику кількість звірів, але Джейк помітив, що звірів більше, ніж він очікував; проте всі вони були чимось відволічені. У наступну мить тіло звіра відлетіло в повітря, і всі вампіри побачили когось... або щось.

"Це..." - перш ніж Люсія встигла закінчити фразу, вона застигла, побачивши самотнього чоловіка, оточеного тілами мертвих звірів. У нього була така ж статура, як у інших, але щось змінилося. З верхівки його голови стирчав великий хребет або якийсь хвіст.

Він повільно рухався, поки не торкнувся підлоги. Хвостоподібна кінцівка, що з’явилася з голови Пітера, була переважно чорною, і при ближчому розгляді можна було побачити, що довгий об’єкт мав кілька гострих країв, схожих на пір’я, що спірально розходилися, а їхні кінчики світилися червоним.

Звірі стрибали з землі на чоловіка, і дивний хвостоподібний об’єкт на його голові рухався, пронизуючи їхні груди наскрізь.

"Я подбаю про те, щоб захистити кожного", - сказав Пітер, дивлячись на групу людей, активувавши Енергію Селестіалів всередині себе.