Розділ 1628 — Я - Квін Тален

Мітчелл нервував, коли вирішив вирушити в дорогу. Він трохи хвилювався, що або звірі набули якогось інтелекту і намагаються заманити його в пастку, або він може прямо бігти назустріч хвилі, що насувається, яка з якоїсь причини затрималася.

Тим не менш, він був упевнений у своїх навичках: якщо він і натрапить на хвилю звірів, то принаймні зможе вчасно відступити і повернутися, перш ніж потрапить у біду, але, продовжуючи летіти вперед, він не побачив жодних таких хвиль. Насправді він не бачив і жодних ознак битви.

"Я полечу так далеко, як дозволяють датчики; тоді я зможу щось помітити. Якщо я полечу далі, є шанс, що я можу натрапити на людей Чистих", - подумав Мітчелл.

Але саме тоді він нарешті побачив попереду дещо, чого зовсім не очікував. Приблизно за пару кілометрів від того місця, де знаходилися датчики, він міг бачити це - кілька звірів Рівня напівбога, що нерухомо лежали на землі, мертві.

"Це… це справді була орда Четвертого рівня, але чому вони мертві...? Що з ними сталося?"

Хоч і вагаючись, Мітчелл почав Огляд тіл, все ще боячись, що вони можуть прокинутися. Можливо, він міг би самотужки здолати одного звіра Напівбожественного рівня, але це якби він міг використовувати свої криваві гвинтівки. Здолати п'ятьох з них було б грандіозним завданням; відступ був би найкращим способом захисту.

Оглянувши мертві тіла великих звірів, він помітив дві речі. Однією з них був той факт, що людина, яка їх вбила, навіть не потрудилася витягти Звірячий кристал всередині. Він міг лише уявити, що це зробив або божевільний, або людина, якій такі кристали не потрібні.

Жоден із варіантів не мав для нього сенсу, але потім він помітив ще більш шокуючу річ.

"Це… я впевнений у цьому. Я хотів ігнорувати це, але дірка в тілах цих звірів. Це точно те, як вони виглядали б, якби хтось використав гвинтівку Кривава куля".

Оскільки це була навичка, яку він розробив сам, він точно помітив би її, і в нього не було жодних сумнівів. Звісно, Мітчелл знав, що це не він зробив, тож міг подумати лише про одну іншу людину - вампіра, якого він зустрів сьогодні і який був здатний скопіювати його прийом.

"Як він може використовувати кулю з гвинтівки більше одного разу?! Він використовував її під час нашого бою, і тут він використав її, щоб позбутися всіх звірів. Я ніколи не чув про вампіра, який не страждає від побічних ефектів при використанні здібності. Ніщо з цього не має сенсу… хто ж цей вампір? Чи він... лідер Червоних вампірів? Вони намагаються проникнути в Корпус вампірів?"

Хоча це здавалося ймовірним, якби це було так, Мітчелл подумав, що вони вирішили б причаїтися, а потім знищити їх зсередини. Крім того, навіщо турбуватися про захист бази Корпусу вампірів, якби це було так.

Ідеали Червоних вампірів могли відрізнятися від вампірського корпусу, але вони також не схильні були до зіткнень. Саме тоді він відчув порив вітру, і та сама людина, про яку він думав, приземлилася прямо перед ним.

"О… я не очікував, що ти будеш тут", - сказав Квін.

Кліпаючи кілька разів своїм здоровим оком, Мітчелл дивувався, звідки взагалі взявся Квін. Він мав би бачити його вдалині, але це виглядало так, ніби останній телепортувався прямо перед ним.

"Ти!" - вигукнув Мітчелл, не в силах більше це терпіти. - "Хто ти?! Очевидно, що ти не звичайний вампір. Я…" - Мітчелл замовк. Він не знав, що сказати або що робити, але тепер, дивлячись на Квіна перед собою, він не вірив, що той погана людина, і перш ніж він зрозумів це, з його вуст злетіли слова, на які Квін ніколи не очікував.

Мітчелл шанобливо опустився перед Квіном.

"Я… я… я хочу стати твоїм послідовником. Будь ласка, я хочу слідувати за тобою, але для цього я повинен знати, хто ти! Будь ласка!"

Це було несподівано для самого Квіна, і він не знав, що сказати.

"Я чув, що Вампіри були такими. Вони вирішували слідувати за сильними і поважати їх, але що змусило його дійти такого висновку?" Дивлячись на мертвих звірів, він тепер мав гарне уявлення.

"Чесно кажучи", - відповів Квін. - "Якби я сказав тобі, хто я, я не думаю, що ти б мені повірив".

Стиснувши кулаки, Мітчелл хотів показати свою відданість. Якщо він піде за цим вампіром, він був упевнений, що досягне великих успіхів.

"Будь ласка, у мене є підозри; ти можеш бути червоним вампіром, ти можеш бути оригіналом або одним із лідерів Тринадцяти сімей. Це єдині висновки, до яких я можу прийти. У будь-якому випадку, я бачу, що ти не той вампір, який бажає зла або хоче зробити щось погане. Тому я хочу слідувати за тобою і рости разом з тобою!" - вигукнув Мітчелл, демонструючи свою рішучість.

Через те, як поводився Мітчелл, Квін згадав когось. Едвард, старий Вампір-лицар Десятої сім'ї, був відданий Вінсенту до самого кінця, і він міг відчути щось подібне від Мітчелла.

"Можливо, я можу використати це на свою користь. Чи не міг би я спробувати побачити, чи зможе він виконати умову? Йому не обов'язково бути перетвореним на відданого послідовника, але я міг би зробити його послідовником? У той же час, маючи когось досить високо в Корпусі вампірів, це допоможе діяти і дізнаватися більше інформації".

"Я не можу показати тобі, хто я, не в цей момент, але я обов'язково дозволю тобі побачити правду сьогодні. Але якщо ти справді хочеш слідувати за мною, як сказав, ти маєш право знати, хто я", - відповів Квін. - "Моє ім'я Квін Тален. Я впевнений, що ти знаєш, хто я і чому я вирішив тримати це в секреті. Одного дня все стане відомо, а поки що ти повинен зберігати мій зв'язок з тобою в таємниці".

Було приємно називати своє ім'я і не ховатися за тим, ким він був. Квін сподівався, що як тільки він зрозуміє ситуацію, йому більше не потрібно буде приховувати свою особу, або принаймні він стане такою ж великою силою у світі, як і в минулому.

"Цікаво, як він відреагує, дізнавшись моє справжнє ім'я?" - подумав він. Бачачи, наскільки шанобливим був Мітчелл раніше, тепер він точно буде ще більш поступливим.

"Чому…" - сказав Мітчелл. - "Чому, після того, як я проявив стільки відданості, ти не хочеш сказати мені, хто ти? Я просто хочу знати твоє ім'я, щоб слідувати за тобою!" - знову вигукнув Мітчелл, все ще шанобливо стоячи на колінах.

Це було досить… очікувано. Мітчелл чув слова Квіна, але йому було важко в це повірити.

Квін Тален не було для нього звичайним іменем. Це було ім'я Героя Квіна - легендарної постаті, яка вела весь світ проти лютих ворогів і виграла битву, що охопила світ.

Похитавши головою, Квін, очікуючи на цю ситуацію, не став переконувати першого.

"Я вже сказав тобі: якби я сказав, хто я, ти б мені не повірив, і схоже, що так воно і є. Як я вже сказав, коли я повернуся або ми будемо в іншому становищі, я зможу показати тобі, хто я. Якщо ти хочеш слідувати за мною, то зроби мені послугу. Раз на місяць пропонуй кров статуї Героя Квіна. Якщо ти зробиш це, ти вільний слідувати за мною, і як мій послідовник, я зроблю все можливе, щоб захистити тебе".

Квін на мить зупинився і продовжив.

"Я завжди захищаю тих, хто відданий мені. Тепер, чи хочеш ти повернутися на базу? Мої крила трохи пошкоджені, але я міг би донести тебе туди?"

Мітчелл відчув, що взаємодія між ними була дивною. Він все ще не розумів, чому вампір не хоче сказати йому, хто він такий. Що це був за великий секрет, який він мав приховувати? Чому на додачу до цього була дивна вимога?

"Чи намагається він мене випробувати...?"

"Я… зроблю те, про що ти просиш. Я зроблю це якомога швидше. Можливо, одного дня ти побачиш, що я достатньо гідний, щоб дати мені право знати твоє справжнє ім'я, замість того, щоб казати, що ти Герой Квін", - сказав Мітчелл, підводячись.

Знову похитавши головою, Квін тепер знав, що буде важко переконати інших у тому, ким він є, але, можливо, так було краще. Оскільки Мітчелл нічого не сказав про те, щоб забрати їх назад, Квін все одно підхопив Мітчелла і посадив його собі на спину, продовжуючи бігти вперед так швидко, як тільки міг.

Час використання Синього ікла минув, але Квін був таким же швидким, як і раніше, бігши так швидко, як міг. Відчуваючи цю швидкість, Мітчелл мав одну думку, прокручуючи в голові сцену, що сталася.

"Зачекай секунду… що, якщо він не бреше… чи це справді… герой Квін Тален". Думаючи про це, все його тіло здригнулося.