Розділ 1629 — Перший послідовник

Коли тебе несе інший вампір, особливо коли ти сам ще можеш використовувати власні ноги, це трохи ніяково. Однак Мітчелл навіть не переймався цим; по-перше, він знав, що вони рухаються зі швидкістю, значно вищою за ту, яку могли б розвинути, якби бігли пліч-о-пліч.

Проте, що справді відволікало його, так це питання, чи є ця людина Квіном Таленом.

"Проблема в тому, навіщо такому могутньому вампіру брехати?" - подумав Мітчелл. "Хіба що вони планують використати ім'я Героя для чогось іншого? Утім, це не має значення, я вирішив слідувати за цією людиною.

Той, хто вирішив вийти і битися, щоб захистити решту Корпусу вампірів. Він - ідеал, за яким ми йдемо, і я зроблю все можливе, щоб допомогти йому зайняти те місце, на яке він заслуговує".

Наближаючись до кордону Корпусу вампірів, Мітчелл помітив, що Квін сповільнився. Дивлячись на нього, він зрозумів, що це не через втому чи виснаження; скоріше, щоб не викликати зайвих підозр у оточуючих.

"Господарю". Подумавши, як краще звернутися до свого супутника, нарешті озвався Мітчелл. "Маю запитати, чи знають інші вампіри, хто ви такий? Чи знають вони про вашу справжню силу? Ті, кого ви привели з собою, були досить вправними".

Почувши це, Квін не був впевнений, чи говорить той про Червоних вампірів, чи, можливо, про Пітера та інших, але якби хвилі не були надто складними, Пітер не мав би часу продемонструвати жодну зі своїх великих навичок. Найімовірніше, лише Червоні вампіри добре проявили себе під час оцінювання.

"У Червоних вампірів є власна мета; на даний момент я намагаюся розвиватися і підніматися в рангах обох організацій, щоб з'ясувати, що відбувається, тому краще не розповідати іншим".

"Не зовсім так", - відповів Квін. "Троє дівчат, що з Білими - мої супутниці, а що стосується інших вампірів, ми зустріли їх раніше в місті. Виникли певні проблеми, в яких ми допомогли одне одному, і вирішили рухатися разом, оскільки обидві групи прямували до Корпусу вампірів".

Вони були вже недалеко, і здавалося, що більшість вампірів уже відкликали до казарм та бази, залишивши зовні лише невелику групу прикриття. Побачивши це, Мітчелл зістрибнув і побіг самостійно.

"Тоді, якщо ви не проти, господарю, щоб я допоміг вам у ваших бажаннях, дозвольте поставити ще одне запитання. Що такий сильний вампір, як ви, робить у Корпусі вампірів?" Можливо, Мітчеллеві варто було запитати це найпершим, стаючи його послідовником, але, як уже згадувалося, побачивши, як Квін використовує свої сили, Мітчелл відчув, що ця людина - той, за ким він був покликаний слідувати.

"Я просто намагаюся повернутися на Землю, щоб дізнатися, що сталося з моїми друзями".

Щойно вони дісталися стіни, вони побачили корабель, що залишав територію і прямував туди, звідки прийшли Квін і Мітчелл. Тепер, знаючи, що знаходиться по той бік величезних земель звірів, він замислився, з якої причини Корпус вампірів міг туди вирушити. Можливо, це якось пов'язано з ним.

"Відтепер краще вам іти за мною; схоже, генерал бази вже всіх викликав. Він незабаром покличе лейтенантів для звіту, а потім збере всіх, щоб обговорити сьогоднішню атаку. Я зроблю все, що в моїх силах, щоб розповісти їм про подвиги, яких ви досягли під час цієї хвилі", - сказав Мітчелл, простягаючи кристали, які він витягнув, - вони були доказом того, що зробив Квін.

Ківаючи головою, Квін подумав, що так буде найкраще, і це дозволить йому побачити, наскільки він може довіряти Мітчеллу в таких завданнях. Він також вирішив, що краще не розповідати про зустріч із перевертнем.

Мітчелл провів Квіна туди, куди було потрібно, просто за стіну, де розташовувалися казарми; там було встановлено кілька великих наметів. Тут надавали допомогу пораненим. Водночас вони збирали кристали з мертвих звірів, тягаючи частини їхніх тіл та інше.

Хоча тіла звірів досить швидко розкладалися після вилучення кристалів, певні частини не пропадали і могли бути використані для зброї; це робило їх досить важливим ресурсом.

"Нейте, сюди!" - вигукнула Джессіка, махаючи рукою, і Квін побачив, що його група разом із групою Ганни стоять поруч, але з якоїсь причини ніхто інший не хотів сідати поруч із ними. Усі інші вампіри сиділи на відстані.

"Що... сталося?" - подумав Квін.

--

Тим часом лейтенанта-вампіра покликали на нараду. Уздовж величезної стіни, що розділяла кордони фракцій, була прибудована досить велика будівля. Вона була такої ж висоти, як і стіна, тому нападники не могли знати, де знаходиться така споруда, просто дивлячись на неї ззовні.

Будівля була великою, і саме тут більшість членів Корпусу вампірів зустрічалися, виконували необхідні обов'язки та вирішували питання, потрібні для роботи бази. Простіше кажучи, це був їхній штаб.

У великій залі, яка була достатньо просторою, щоб вмістити всіх членів Корпусу вампірів, хоча присутніх було лише тринадцятеро - це були лейтенанти бази Корпусу вампірів і сам генерал, генерал Ядді.

"Ну що ж, людина, з якою я хотів поговорити, нарешті прибула", - сказав Ядді з усмішкою.

"Вибачте за запізнення, сер, але я хотів особисто перевірити, чи справді хвиля закінчилася. Оскільки зі мною були нові рекрути, якби основна частина хвилі атакувала мою нинішню позицію, я б потрапив у серйозну халепу", - відзвітував Мітчелл.

"І все ж, ваш сектор був єдиним, який не зазнав втрат; я чув, у вас досить перспективні рекрути", - сказав старий вампір, погладжуючи бороду. Мітчелл зрозумів, що чутки про подвиг Пітера вже поширилися, і тепер усі лейтенанти полюватимуть на нього.

Можливо, з тією силою, яку Пітер продемонстрував сьогодні, він більше підходив би для того, щоб приєднатися до Корпусу вампірів Землі і бути відправленим туди.

"Ми дійшли висновку, поки вас не було", - почав говорити Ядді. "Орда четвертого рівня, мабуть, помітила силу Джейка Гріна. У результаті, після того, як перші кілька хвиль були легко розбиті, вони припинили атаку.

Хоча у нас немає можливості підтвердити це, і це щось надзвичайно рідкісне, це єдине, до чого ми змогли дійти. Мабуть, добре, що вони були тут".

"Де вони?" - запитав великий чоловік.

"Був зроблений екстрений виклик через Сім'ю Грін, і схоже, це було якось пов'язано з територією Чистих; можливо, вони також зазнали нападу або подумали, що ми маємо до цього якесь відношення. У будь-якому разі, нас ще ні про що не поінформували. Тож ми залишимо це їм".

Тепер Мітчелл знав, що то був за корабель, який щойно відлетів.

"Якщо дозволите перебити", - сказав Мітчелл. "Атака Орди закінчилася не через Джейка. Був ще один перспективний рекрут; він побіг прямо назустріч хвилі, коли почався бій. Він зустрівся з останньою хвилею Орди і переміг їх усіх самотужки".

Звісно, Мітчелл знав, що його слова здадуться божевіллям, тому він швидко показав їм усі кристали. Очі інших розширилися, вони намагалися зрозуміти, чи варто вірити розповіді свого колеги-лейтенанта.

"Якщо те, що ти кажеш, правда... то ми повинні зустрітися з цією людиною", - відповів Ядді.

На нараді обговорювалося ще багато чого, і невдовзі лейтенанту наказали повернутися і зібрати решту членів Корпусу для зборів. По дорозі назад Мітчелл випадково натрапив на статую Героя Квіна в одному з величних коридорів.

Побачивши її, він згадав, що йому потрібно зробити.

"Вони не схожі... але він все одно наказав мені це зробити", - подумав Мітчелл. Він дістав маленький Блейд і, ставши на одне коліно, зробив невеликий поріз на руці.