Розділ 1632 — Я слухаю

Уся кімната замовкла, коли всі вони стали свідками того, що суперечило здоровому глузду. Генерал Ядді був могутнім вампіром рівня лорда, і лише кілька секунд тому кожен у кімнаті відчув на собі його велику Навичку Впливу , включаючи інших вампірів-шляхтичів. Його сила була головною причиною, чому Корпус вампірів призначив його на Марс, щоб він усе контролював.

…і все ж таки, невідомий вампір змусив генерала Ядді підкоритися йому!

"Як це можливо?!" - запитав себе Ядді, піднімаючи голову, намагаючись краще роздивитися вампіра. Окрім вампірів-лідерів, було лише кілька інших Вампірів , здатних так його підкорити, і він знав кожного з них.

Проте, зупинивши погляд на 'Нейті', він зрозумів, що це не хтось, кого він знає. Його зовнішність була абсолютно звичайною, єдиною 'визначною' рисою було, мабуть, те, наскільки легко було забути його обличчя. Ядді зібрав увесь свій гнів і навіть використав власний Вплив у надії змінити ситуацію. Він усе ще вірив, що інший вампір міг просто застати його зненацька. На жаль, усе це було марно, його тіло лише злегка здригнулося від напруження.

"Це якийсь спектакль? Може, це інший генерал, який прибув сюди, щоб замінити генерала Ядді?" - раптом голосно запитав один із вампірів.

"Ні, це не спектакль. Я бачив, як він був частиною процесу вербування. Цей хлопець може бути одним із лідерів Червоних вампірів , які прийшли сюди, щоб атакувати Корпус вампірів !"

Оскільки ніхто не впізнав Квіна, це здавалося найбільш логічним поясненням. Почувши таку можливість, праві руки Ядді повернулися до реальності, і Вампіри з емблемами Сільвер атакували Квіна з обох боків.

"Стояти!" - наказав Небесний вампір , на мить подивившись на кожного з них, змусивши їх зупинитися посеред атаки, не в змозі поворухнутися. Так само, як і Ядді, Квін міг використовувати свою Навичку Впливу на кількох цілях одразу. Оскільки трьох найсильніших Вампірів було так легко виведено з ладу, ніхто інший не наважився втрутитися.

'Використати Навичку Впливу на вампірі-лорді? Я знаю, він сказав нам, що він - Оригінал, але чи не мали вони бути лише трохи сильнішими за вампірів-лідерів? Невже ми настільки недооцінили силу Вампірів часів Великого Героя?' - дивувалася Джессіка, спостерігаючи за цим із захопленням.

"Чого… ти хочеш?" - нарешті запитав Ядді, борючись із собою.

Деякі Вампіри думали, чи не варто покинути це місце на випадок, якщо це напад, але ніхто з них не мав надії вибратися. Було очевидно, що їхні життя тепер у руках цього невідомого вампіра. Якщо Ядді міг змусити їх залишитися, то для Квіна це точно не було б проблемою?

'Ти… ти тут не для того, щоб комусь зашкодити, чи не так?' - замислився Мітчелл, починаючи трохи сумніватися у своїй відданості.

"Я прийшов сюди з особистих причин, які хотів обговорити з тобою приватно. Перш ніж я встиг це зробити, Орда Четвертого Рівня атакувала, тому я допоміг мінімізувати втрати. Саме ти покликав нас усіх сюди, назвав мене брехуном і хотів змусити вибачитися за те, що я сказав правду.

"Ти міг легко вирішити це питання, поговоривши зі мною особисто, підтвердивши мої сили самостійно. Натомість ти спробував зробити це публічно, використовуючи нагоду, щоб похизуватися власною силою. Я бачив багатьох таких, як ти, у минулому, хто любив зловживати своєю владою, але якщо ти спробуєш зробити це в моїй присутності, я не стоятиму осторонь і не дозволю цьому статися!

"На твоє щастя, я тут не для того, щоб завдати тобі болю. У мене все ще є прохання до тебе, тому я прикинуся, що нічого з цього ніколи не траплялося."

З цими словами Квін відпустив свій Вплив , і Ядді зі своїми людьми нарешті зміг знову рухатися. Усі інші нервово спостерігали, як він підводиться на ноги. Зрештою, він був вампіром-лордом, проте щойно був публічно принижений. Навіть якщо той могутній вампір був готовий вибачити його, чи дозволила б це гордість генерала?

"Я… я помилявся", - визнав Ядді на подив усіх присутніх. "Я лише хотів підтвердити, що ти справді був тим, хто поклав край тій хвилі, і тепер я переконаний, що це не була брехня. З кристалами звіра та цим, я бачу, що ти вампір, здатний на таке. Ще раз щиро вибачаюся за свій спосіб вирішення справ."

Ядді навіть добровільно вклонився, що стало сюрпризом не лише для Мітчелла, а й для решти Вампірів . Піднявши голову, вампір-лорд передав іншу бронзову емблему крові, що була в його руці. Квін кілька секунд дивився на неї, перш ніж нарешті поклав у кишеню.

"Сподіваюся, подібні речі не повторюватимуться в майбутньому, щоб ми могли продовжувати працювати разом", - сказав Квін, повертаючись через натовп на свою початкову позицію. Інші Вампіри обережно відходили вбік, намагаючись триматися від нього подалі. Усіх їх переслідувала одна думка: ця людина неймовірно небезпечна. Спочатку здатність протистояти Джейку Гріну, а тепер це.

Дивлячись у спину Квіна, Ядді мав одну конкретну думку в голові:

'Цей вампір неймовірно небезпечний, і треба щось робити!'

'Тепер, коли в мене є цей бронзовий ранг, це має дозволити мені отримати відповіді на мої запитання. Можливо, я навіть зможу попросити перевести мене до підрозділу Земля Корпусу вампірів ', - подумав Квін. 'Шкода, що я втратив можливість поговорити з Вікі, але якщо я зможу вийти на Джейка, це може стати ще одним способом зв'язатися з Лоґаном. Мені також потрібно підтримувати свою легенду серед Червоних вампірів .

'Це все трохи втомлює', - подумав Квін, схрестивши руки, вважаючи, що впорався досить добре.

Після того, що сталося, ніхто не здивувався, коли генерал Ядді скасував решту зустрічі. Він уже повідомив їм майже все, що їм потрібно було знати, і, чесно кажучи, йому був потрібен час, щоб зібратися з думками. Інші Вампіри були в подібному ментальному стані.

Загони мали продовжувати виконувати свої обов'язки, залишивши Мітчелла відповідальним за нових рекрутів, включаючи Квіна та інших. Він відвів їх туди, де вони спатимуть, показав їхні завдання та багато іншого.

'Я… я боявся… коли це востаннє я, вампір-лорд, який живе сотні років, боявся вампіра, який не був одним із лідерів? Більше того, я ніколи раніше не бачив… мені потрібно дізнатися все, що я можу про цю людину', - подумав Ядді, залишившись наодинці в залі засідань.

У той же час певна група Вампірів , яких поселили в спільній кімнаті в містечку поруч із казармами, обговорювала те саме. Це були Червоні вампіри . Навіть вони не могли припинити говорити про подвиг, який здійснив Квін.

"Ганно, я прошу вибачення за всі свої думки про нього! Не можу повірити, що тобі вдалося переконати такого сильного вампіра приєднатися до нас. Наші лідери будуть на сьомому небі від щастя!" - заявив один із Вампірів .

"Так…" - відповіла Ганна, вдаючи, що весь цей час знала про силу Квіна. Звісно, вона гадки не мала, що цей вампір, якого вона підібрала, буде настільки вражаючим, і в неї в голові було щось інше.

Після того, як усі розійшлися по своїх кімнатах, Дерік також залишив решту Вампірів і сидів на даху їхнього будинку.

'Ми не повинні довіряти такому сильному чужинцю. Ми бачили, наскільки неймовірно небезпечним він може бути. Чи справді вони вірять у нашу справу? Хіба не значно ймовірніше, що в них є інший план, коли вони приєдналися до нас?!'

Приклавши палець до скроні, Дерік зосередився, він чекав на сигнал і нарешті отримав його:

"Що такого термінового, що ти вирішив зв'язатися зі мною напряму? Ти маєш знати, наскільки я неймовірно зайнята", - пролунав роздратований жіночий голос з іншого боку.

"Вибачте, але в мене є занепокоєння щодо конкретного вампіра, який намагається приєднатися до Червоних вампірів . Я вважаю, що нашого нинішнього лідера вводять в оману. Я відчув необхідність негайно повідомити вам про це. Дозвольте мені розповісти все, що я бачив, як цей вампір робив. Якщо ви вирішите, що це не варте вашої уваги, я буду готовий прийняти будь-яке покарання!" - пояснив Дерік.

Було чути звуки, ніби хтось постукує по чорному мечу, перш ніж голос нарешті сказав:

"…Я слухаю."