Розділ 165 — Сімейні клопоти

Коли рука Вордена летіла в повітрі, Пітер зумів здолати Квіна і відштовхнути його. Пітер стрибнув у повітря, як пес, що намагається зловити руку, це виглядало б кумедно, якби не було таким жахливим. Ніби він грав у злови, але замість палиці ловив руку, його щелепи розтягнулися набагато більше, ніж це було б можливо для звичайної людини, коли він зловив руку в рот, він одразу ж вгризся в неї і почав їсти.

Ворден подивився на м'ясницький ніж, він був в крові, як і кухонна стільниця, де він відрубав собі руку, дивно, але на руці, що тримала ніж, не було крові.

"Ворден, ти в порядку?" - спитав Квін з занепокоєним виразом обличчя.

"Не хвилюйся, зі мною все буде добре", - відповів Ворден з легкою усмішкою. "Мабуть, нам знадобився план Б більше, ніж ми думали".

Коли Квін подивився на Вордена, він очікував побачити кров, що хлюпала з рани, де він відрубав собі руку, натомість він побачив, що рана закрилася і вже почала потроху гоїтися.

У той же час, Пітер все ще обгризав руку Вордена, повністю зосереджений на тому, щоб поглинути її шкіру та кістки. Вордену було трохи дивно бачити, як Пітер їсть його руку прямо перед ним. Інстинктивно він схопився за руку, відчувши, що частина нижче ліктя вже починає відростати, що змусило його зітхнути з полегшенням, на щастя, здатність до зцілення, яку він отримав, вже почала працювати.

"Сподіваюся, цього йому вистачить, бо я не хочу знову через це проходити... сьогодні," - сказав Ворден.

"Має вистачити, коли він закінчить їсти, то трохи заспокоїться", - відповів Квін. Він просто повторював слова системи, бо вже ні в чому не був впевнений. Коли Пітер нарешті закінчив їсти руку, Квін відчув дивну енергію, що пронизує його тіло, це було так само, як і вперше, коли Пітер з'їв людську плоть.

Для Пітера це була дивна ситуація, тому що він усвідомлював усе, що відбувається, але не мав контролю над своїм тілом, тому що був повністю поглинений голодом.

Дивлячись на Вордена, Пітер помітив, що в нього немає руки. Зі страхом в голосі він затинаючись промовив: "Вордене... твоя рука.... Я не знаю..." Пітер відчув огиду до самого себе.

"Оце?" - сказав Ворден, піднявши свій обрубок. "Не хвилюйся про це, за кілька годин вона відросте. Це був наш запасний план на випадок, якщо ти втратиш контроль, перш ніж ми знайдемо для тебе остаточне рішення. Я просто не хотів, щоб ти думав про мене як про курячий нагетс, який можна з'їсти, коли зголоднієш." Ворден сказав, намагаючись розрядити обстановку. "Поки заміна поверталася в нашу кімнату, я спустився в їдальню і скопіював здатність студента, який має регенеративну силу. Ми не очікували, що ти так скоро зголоднієш, після того, як ти вчора перекусив Ерлом."

Всі троє мовчали деякий час, вони думали про шалену ситуацію, в якій вони зараз опинилися. Через деякий час Пітер порушив тишу: "Дякую вам обом. Ви завжди були добрі до мене і ставилися до мене добре, навіть після того, як я вас зрадив, ви все одно врятували мені життя, і навіть зараз ви пішли на такі жертви, щоб допомогти мені."

Окинувши поглядом кімнату, вони зрозуміли, який тут влаштували безлад. У вікні була величезна діра, яку пробив Пітер, а під нею виднілися уламки розбитого скла. Кров була всюди: на кухонній стільниці, на підлозі, де Пітер поглинув руку, навіть на стелі, куди рука залетіла в повітрі.

"Що ж, думаю, нам краще почати прибирати тут, поки ніхто не дізнався, що тут сталося", - сказав Квін.

Вони по черзі прибирали, але з деякими місцями мало що могли зробити: вікно ж чарівним чином не відновиш, та й подряпини на дерев'яній підлозі можна було виправити лише частково.

Коли Ворден прибирав кухонну стільницю, він сказав: "Гей, Квін, хочеш випити?" І в той же час вичавлював кров з рушника.

Квін був вражений тим, як Ворден міг досі відпускати жарти в такій ситуації, але, з іншого боку, здавалося, що цього хлопця ніщо не збентежує. Відколи Квін став вампіром, вигляд крові більше не сильно на нього впливав, навіть те, як Пітер їв руку Вордена, його не особливо турбувало. Його здивувало те, як добре Ворден з цим справлявся.

Поки вони були зайняті прибиранням, Квін мав можливість задати системі кілька питань, бо зараз у нього їх було багато. "Ти знаєш, як довго Пітеру потрібно буде їсти людську плоть?" - запитав Квін.

"Що ж, цього разу в мене є для тебе гарні новини, Пітер - це той тип гуля, якого потрібно годувати щодня", - відповіла система.

"Якщо це гарні новини, у тебе хворе почуття гумору", - подумав Квін.

"Зачекай, юначе, ті, хто потребує їжі частіше, швидко стають сильнішими. Якщо ти продовжуватимеш годувати Пітера протягом тижня, то до кінця цього терміну він повинен еволюціонувати?"

Посеред їхньої розмови вискочило вікно сповіщення.

[Отримано новий квест!]

[Зробіть свою сім'ю сильнішою]

[2/7 нагодуй свого гуля (Пітера) сімома різними типами людської плоті]

[Нагорода: Еволюція члена сім'ї]

"Ну, а ти подивись-но, схоже, моя інтуїція мене не підвела," - мовила система.

Квін здивувався словам системи. Хіба не він усім керував? До цього моменту він думав, що штучний інтелект і системи – це одне й те саме, але, здається, це не так.

"Я думав, ти створюєш квести?" - запитав Квін.

"Я?" - відповіла система. "Я розумію, чому ти так думаєш, мене було розроблено на основі оригінального власника, людини, чиєю ідеєю було створити систему. Мої думки, мої дії, все базується на ньому. Однак саму систему було створено кимось іншим, і поки ти не запитав, цей чоловік часто змінював імена протягом часу, тому, навіть якби я назвав його ім'я, ти б не знав, хто він."

Оскільки Квін зараз мало що міг вдіяти із системою, і це не було справжньою проблемою, він вирішив зосередитися на іншому питанні. Поглянувши на квест, він помітив дещо, що створить їм ще більше проблем. У квесті було зазначено, що їм знадобиться сім різних видів людської плоті. Так само, як і Квін зі своєю кров'ю, він ставав сильнішим лише тоді, коли споживав кров нової людини, те саме можна було сказати і про Пітера, якому доведеться споживати різні види плоті.

"Якщо, і я маю на увазі велике ЯКЩО." сказав Квін. "Якщо ми продовжимо використовувати Вордена, чи це все ще пригнічуватиме його голод?"

"Так, хоча він не зможе еволюціонувати так швидко."

Дивлячись на руку Вордена, вона зараз відросла до того моменту, де тільки починало формуватися зап’ястя. Він ненавидів той факт, що йому доводиться покладатися на Вордена, і використання його лише відтягуватиме неминуче, зараз йому потрібно якомога швидше знайти рішення.

Поки ці думки роїлися в його голові, він згадав бійку з Фексом. Безпосередньо перед тим, як вони пішли, той сказав: "Якщо йому знадобиться допомога, щоб шукав його". Квін не знав, чи може він йому довіряти, чи ні, і якщо вони знову посваряться, він знав, що в його нинішньому стані він точно програє.

Хоча Квін не постраждав під час бійки, він також не зміг завдати жодного удару, і виглядало, що кількість навичок, якими володів Фекс, перевершувала його власні. Єдине, що мав Квін, що могло б дати йому перевагу, це його здатність тіні. Однак, водночас, він досі не бачив, що за здібності у Фекса, або чи взагалі вони в нього є.

Але не маючи власних планів і не отримуючи жодних вказівок від системи, до кого ще він міг звернутися за допомогою. Він не міг напасти на нього, поки вони перебували в школі. Вампіри були таємницею для світу, і він був впевнений, що Фекс теж захоче тримати це в таємниці. Це був ризик, але йому доведеться протистояти Фексу і попросити його про допомогу.