Розділ 1642 — Втеча

Інші в кімнаті не мали жодного уявлення, що Квін збирається робити далі, і незабаром вони побачили щось дивне, що формувалося навколо його долоні. Це була темна сферична Тінь, яка почала набувати форми голови Дракона, щойно залишила його долоню.

Тінь змінила форму, ставши настільки великою, що здавалася справжнім звіром. Тінь була довгою, не мала ніг чи рук, і більше нагадувала зміїне тіло, оскільки не мала крил. Однак через форму голови та розмір, без сумніву, це був Дракон.

"Що це таке..." Джессіка та інші дивилися на цю сцену з відкритими ротами. Вони вперше в житті бачили щось подібне. Більшість із них бачили уривки відео, де сила Тіні використовувалася різними способами, але ніколи не так.

Зібравшись, Дерік примружив очі, коли Тінь наблизилася до нього. Він все ще не міг збагнути, що відбувається, і саме тоді Тінь пройшла крізь нього. У цей момент здалося, ніби щось вийшло з його тіла, ніби частина його була забрана в нього.

У наступну мить його охопило пекуче відчуття, ніби Квін запалив його тіло полум'ям. Він негайно спробував використати свої зламані руки, але вони були марні. Стоячи на колінах, Дерік тепер кричав і верещав від болю.

"Мінні... мені шкода, що тобі довелося це бачити," - сказав Квін, не дивлячись на неї, боячись виразу її обличчя. "Але я хочу, щоб ти знала межі того, на що здатні твої сили. Цьому мене навчив велика людина, я впевнений, ти теж його знаєш. І цю навичку розробив він, і використовував її, щоб карати Вампірів за їхні проступки. Щоб вони ніколи більше так не чинили."

"Можливо, Вампіри забули про цей факт, і їм потрібно нагадати, що Карателі все ще існують."

Розмірковуючи про це, Квін офіційно був лідером Карателів, або, принаймні, свого часу він претендував на цей титул. Він також помітив, що після еволюції його навичка Пожирач тіні дещо змінилася, і завдяки цьому він отримав більше МС-клітин від вампіра, ніж очікував.

Щойно він отримав близько 200 Очок МС.

"Можливо, мені не знадобиться багато часу, щоб повернути свої МС-клітини до колишнього рівня," - подумав Квін.

Дерік продовжував кричати, але інші не знали, як реагувати. Зрештою, Мінні, яку Квін намагався захистити, почала плакати від крику Деріка. Почувши це, Квін вирішив, що це сигнал покласти край цьому свавіллю. Використовуючи свою Тінь, він накрив нею очі Мінні, блокуючи її зір, і тоді крики раптово припинилися.

Коли Тінь знову розсіялася, тіла Деріка вже не було, бо Квін сховав його у своїй Тіні, щоб не змушувати Мінні почуватися ще гірше.

"Мінні - лише дитина. Я не хотів показувати їй це... я обіцяв, що буду дбати про неї... Ці люди, саме через них мені довелося показати їй щось подібне," - подумав Квін і негайно повернув голову в бік Ганни. Вона була наступною.

Інші Вампіри, які приєдналися до атаки, вже стояли на краю кімнати. Ставши на коліна і благаючи про прощення, вони навіть не наважувалися підняти голову.

Що стосується Ганни, то все її тіло тремтіло, і вона теж не рухалася. Вона була настільки налякана, що відчула, як по її нозі потекла тепла цівка.

"Цей... чоловік, він має повний контроль над Тінню... чи він таємний лідер Червоних вампірів? Чи він був тут, щоб наглядати за нами... чи це щось інше?"

Наступної секунди Ганна опустилася на коліна і теж почала благати.

"Я перепрошую за дії моїх підлеглих!" - вигукнула Ганна. "Я спочатку прийшла сюди, щоб зупинити його. Я не хотіла завдати шкоди вам чи вашій групі. Ми не знали, що ви Вартовий. Навіть тоді я знаю, що це не виправдання для наших дій, я діяла лише тому, що побачила Дампіра..."

"Тихо!" - Квін промовив суворим тоном. "Ви помиляєтеся. Я не один із цих клятих вартових, про яких ви говорите. Ви сприйняли мене за них?"

Почувши це, Ганна здивувалася, як це взагалі можливо. Лише вартові та один із лідерів знали про сили Тіні. Зрештою, вона могла лише запитати.

"Тоді хто ви?"

"Я вже казав раніше; я Каратель, той, хто використовує свої сили Тіні, щоб карати Вампірів, які зловживають своїми силами," - відповів Квін.

Він очікував певної реакції від інших, бо все ще пам'ятав, скільки страху слово "Карателі" вселяло у Вампірів раніше. Однак жодної реакції від них не було.

"Карателі... пробачте мені; я не знаю про них," - відповіла Ганна, починаючи панікувати. Вона не могла вигадати спосіб вибратися з цієї ситуації, тому сказала перше, що спало на думку: "Хіба ви не приєдналися до Червоних вампірів з певної причини? Можливо, ви хотіли зустрітися з іншими, хто володіє силами Тіні... можливо, я можу якось допомогти? Ви намагалися приєднатися до нашої організації з певної причини, правда... Я можу вам допомогти."

Це була знайома сцена для Квіна. Коли на кону життя, люди зроблять майже все, щоб захистити його. Організації, до яких вони приєдналися, лояльність, яку вони демонстрували, - все зникне.

"Спочатку - так," - сказав Квін. "Але є одна річ, яку я ніколи не зроблю, і це дозволити тим, хто мені близький, тим, кого я хочу захистити, постраждати лише через мої власні цілі. Є інші способи дізнатися те, що я хочу, не створюючи зайвих проблем."

Закінчивши, він рушив рукою і витягнув долоню в бік Ганни. Здавалося, Квін готовий знову використати навичку Пожирач тіні.

"НІ!" - вигукнула Мінні. "Більше не треба, будь ласка... будь ласка... я не хочу, щоб ти більше завдавав комусь болю... більше не треба... будь ласка, зупинись!"

Рука Квіна опустилася, і в кімнаті запала тиша. Можна було почути лише схлипування Мінні, тоді як інші мовчали.

Джессіка та Люсія знали про вартових, багато хто знав завдяки звітам, але було цілком очевидно, що цей вампір перед ними не був Вартовим, і здавалося, що він навіть відчував огиду від того, що хтось міг так подумати.

"Я просто щаслива, що він на нашому боці, а не на боці ворога," - подумала Люсія. "Я мала рацію; цей вампір - щось особливе. Він явно щось знає, і є причина, чому наш лідер був такий добрий до нього."

Саме тоді, ніби за командою, щоб припинити цю невелику сутичку, підрозділ Корпусу вампірів увірвався через двері. Вони увійшли в кімнату зі своєю червоною аурою, очікуючи бійки. Здавалося, через усе, що відбувалося, особливо через крики, Вампіри поблизу нарешті здогадалися доповісти вищому керівництву.

Однак несподіванкою стала кількість високорівневих Вампірів, які увійшли до кімнати. У цій новій групі були деякі лейтенанти, які були на сцені раніше, і зрештою, Ядді також увійшов усередину.

"У мене було передчуття, що цей вампір спричинить проблеми, але наробити стільки в перший же день..." - подумав Ядді, побачивши безлад у кімнаті, і несвідомо звинуватив у всьому Квіна.

Швидко обміркувавши, що сказати, Люсія першою почала діяти.

"Дякую, що прийшли. Ці люди - частина Червоних вампірів," - майже вигукнула вона, вказуючи на Ганну та її групу. "Ми дізналися, і вони намагалися змусити нас замовкнути."

Дивлячись на ситуацію, звісно, Ядді не знав, у що вірити, але на секунду Ганна глянула на Квіна і зрозуміла, що робити.

"Те, що вона сказала, - правда... ми працюємо з Червоними вампірами," - визнала Ганна, думаючи, що це може бути її єдиним способом безпечно вибратися із ситуації, і, можливо, так буде краще.

Незабаром Корпус вампірів оточив Червоних вампірів і забрав їх, одночасно попросивши Квіна та його групу скласти звіт. Однак, коли Ядді підійшов до Джессіки, він на секунду зупинився, оскільки вона дивилася вниз, намагаючись сховати обличчя.

Ядді нахмурився і після хвилинної паузи раптово вигукнув, привертаючи увагу всіх.

"Джессіка... це ти! Що ти тут робиш?! Ми шукали тебе всюди!"