Розділ 1654 — Я не Герой.

Усіх переповнювали думки після того, як вони стали свідками зустрічі двох братів після тисячоліть розлуки. Вони повільно опрацьовували інформацію і водночас боялися хоч щось сказати. Зрештою, що вони взагалі могли сказати? І врешті-решт саме Квін перервав тишу.

"Я Квін Тален." Квін звернувся до всіх у кімнаті. Він не кричав, але говорив достатньо голосно, щоб його почув кожен.

"Це все, що я є. Це просто ім'я, дане мені батьками, яких я навіть не дуже добре знаю.

Я знаю, для всіх вас це ім'я багато важить, але для мене це лише порожній звук. Я ніколи не думав, що мене називатимуть героєм. Я ніколи не планував, щоб усе так склалося. Я робив усе заради тих, хто був мені по-справжньому дорогий. Прокинутися... через тисячу років, чи це той самий світ? Ні, але я все ще хочу наглядати за ним і дізнатися, що сталося з моїми друзями та всіма іншими, про кого я дбаю."

Вислухавши Квіна, інші потроху почали справді розуміти, як Герой Квін жив у минулому. З переказів, які вони чули, широкому загалу було відомо небагато про Квіна. Людина, вампір, що володів неймовірною силою і з'явився нізвідки для всього світу. Майже ніхто не знав про його минуле.

Це було ще однією причиною, чому вони вважали його богом, але тепер, побачивши його на власні очі, вони усвідомили, що він такий самий, як і вони... звичайна людина.

"Я... я вдячний за все, що ви зробили, і я такий щасливий бачити посмішку на обличчі мого батька," - сказав Енді, вклоняючись і стаючи на одне коліно. Здавалося, він хотів сказати щось іще, але не встиг - одна людина вирішила висловитися.

"Що ви робите, командире?!" - вигукнув Ядді.

Його обличчя вкрилося потом. Зараз його розум охопила паніка. Він поставив усе на те, що ця людина не той, за кого себе видає, і навіть зараз не міг до кінця повірити, що це правда.

У будь-якому разі, він реагував так, щоб врятувати себе. Ядді був настільки відверто налаштований проти Квіна, що знав: йому кінець, якщо Енді справді віддасть йому підрозділ Корпусу вампірів. Насправді, навіть якби Енді залишився на своїй посаді, йому все одно було б непереливки, тому він міг зробити лише одне.

"Звідки нам знати?!" - спробував виправдатися Ядді. "Звідки нам знати, що цей вампір не використав якусь сильну Навичку Впливу, щоб ошукати вашого батька?"

У ту ж мить Ядді відчув, як щось смикнуло його з-під ніг, і за мить чиясь рука потягла його тіло через підлогу, поставивши прямо перед Енді.

Перш ніж Ядді встиг зрозуміти, що сталося, Енді замахнувся і завдав удару в бік його обличчя, зупинивши кулак лише за сантиметр від нього.

Сильний порив вітру розтріпав щоки Ядді, і той міг лише важко ковтнути.

"Як ти смієш казати, що хтось може ошукати мого батька, поки ми всі були тут?" - Енді зціпив зуби, вимовляючи ці слова. "Ми всі бачили, що він не використовував жодних подібних трюків, і ти справді думаєш, що хтось може обдурити мого батька?"

"Ти справді людина, яка дбає лише про себе і свою посаду. Я був ідіотом, що не розгледів тебе і підвищив до такого рівня!"

"Якби не те, що це місце спочинку мого батька, мій кулак пройшов би крізь твою голову!"

Якщо в чомусь іншому всі могли бути впевнені, так це в тому, що Енді глибоко дбав про свого батька і його волю.

"Наглядайте за ним, зніміть його з посади. Я знайду йому заміну під час наради пізніше сьогодні," - наказав Енді лейтенантам.

Ядді був настільки приголомшений, що не міг навіть поворухнутися, і злякався ще сильніше, коли двоє лейтенантів підійшли, підняли його з підлоги й відтягли вбік. Поки це відбувалося, очі Мітчелла ні на мить не відривалися від Квіна.

"Я не можу в це повірити... він казав правду... весь цей час. Я знав, що він особливий, і мені потрібно було йти за ним, але щоб він справді виявився Квіном Таленом... я ні про що не шкодую."

Мітчелл відчув величезне полегшення і гордість за свою інтуїцію. Повернувши голову, Квін глянув на Мітчелла і посміхнувся, ніби знав, про що той думає. Квін насправді не хотів приховувати, ким він є, і був чесним від самого початку, але знав, що багатьом буде важко в це повірити.

"Квіне, дозвольте мені висловитися," - Енді шанобливо вклонився, і Квін, звісно, кивнув у відповідь.

"Я б хотів зустріти вас із великим святом, я б хотів повідомити всьому світу про ваше повернення, і я б хотів передати вам підрозділ Корпусу вампірів, як того бажав мій батько."

Він завагався, перш ніж вимовити наступні слова, і, зважаючи на деталі Квесту, які він бачив раніше, Квін знав, що будуть проблеми.

"Але боюся, це було б не найкращим рішенням. Як ви думаєте, скільки людей повірило б у повернення Квіна Талена? Навіть моє слово не переконає маси. Корпус вампірів подумав би, що щось пішло не так, якби я раптом сказав, що тепер ви головний."

"Однак, якщо вам потрібна допомога в чомусь, ви можете звернутися до мене, і я зроблю все можливе. Водночас, щодо оголошення про ваше повернення... інші подумають, що це містифікація, або що ми намагаємося їх ошукати."

"Щось подібне може знову втягнути планети 'Ґрейлаш' та інші нейтральні фракції в цю халепу, і це може навіть спровокувати війну проти Чистих і Дампірів."

"Це дало б Червоним вампірам чітку позицію для атаки, або ж, якщо ми заявимо, що ви Квін, це може змусити тих фанатиків з Червоних вампірів атакувати нас за такі слова. Занадто багато причин, чому ми не можемо оголосити про ваше повернення."

"Ти думаєш, це справді має значення?" - відповів Пітер.

"Я не думаю, що ти розумієш. Квіну не потрібно доводити, хто він такий. Він просто сказав, що ніколи не хотів бути героєм. Проста істина в тому, що вам не обов'язково комусь розповідати, що ми повернулися."

"Якщо виникне проблема або хтось буде незгодний, ми розберемося з цим самі. Якби ми хотіли отримати Корпус вампірів, навіть якби ви не хотіли його віддавати, як ви щойно сказали, ми могли б просто вбити всіх у цій кімнаті, і ви б навіть не помітили, як це сталося."

Почувши ці слова, більшість інших лейтенантів відчули неспокій. Багато хто з них бачив лише частину сили Квіна, і тепер, коли вони підтвердили його особу, вони цілком повірили погрозі Пітера і знали, що той не жартує.

"Все гаразд, Пітере. Нам не потрібен Корпус вампірів, і я ніколи не планував використовувати їх так, як ти думаєш." Квін посміхнувся, а потім, повернувши голову до Енді, промовив: "Енді, у мене є лише кілька прохань, і якщо ти допоможеш мені їх виконати, цього буде більш ніж достатньо."

Квін на мить замовк, і коли Енді ледь помітно кивнув, додав: "По-перше, я хочу вирушити з тобою на Землю, а потім я хочу, щоб ти організував зустріч із Логаном Ґріном, якщо це можливо. Ти можеш розповісти йому, хто я, або зробити так, як вважаєш за потрібне."

Після цих слів Квін знову спробував оцінити реакцію, і, здавалося, у Енді не було проблем із цим проханням.

"По-друге, є невеликий ритуал, який я хотів би, щоб ви впровадили в підрозділі Корпусу вампірів. Цей ритуал є критично важливим, і Вампіри на всіх базах Корпусу мають його дотримуватися."

Це прохання змусило його підняти брову, але Енді спочатку хотів почути деталі. "Третє моє прохання - це доступ до інформації, яку ви маєте про Червоних вампірів і Дампірів."

Почувши це, Енді виглядав незадоволеним, бо йому не дуже хотілося, щоб Квін діяв самостійно і створював зайві проблеми. Його батько, можливо, був близький із Квіном, довіряв йому і знав, хто він такий, але для Енді він залишався незнайомцем, і воля батька мала для нього обмежені межі.

Квін не звернув уваги на реакцію останнього і озвучив своє останнє прохання.

"Нарешті, ти маєш розповісти мені про Джессіку і чому вона настільки важлива."