Розділ 1658 — До Землі!

Можливо, вимовляючи ім'я вголос, Квін очікував певної реакції від Ганни, але її не було. Якщо Тікер не знав, як звати лідерів, навряд чи Ганна теж це знала.

На частку секунди Ганна помітила зміну у виразі обличчя Квіна. Вона знала, що він на щось очікував. Побачивши це, вона згадала той час, коли вперше його побачила. Коли вони зустрілися вперше, вона не боялася його, навіть знаючи про його велику силу. Вона просто знала, що їй слід бути обережною і не ставати йому на заваді.

Чесно кажучи, навіть побачивши, на що здатний цей вампір, її думка не дуже змінилася. Щодо інциденту з Деріком... вона зрозуміла, що, швидше за все, сталося, коли мала час подумати про це. Під час бійки в кімнаті її реакція була ірраціональною після побаченого Дампіра.

"Я... допоможу", - відповіла Ганна. - "Я все ще не думаю, що те, що ми, Червоні вампіри, робимо, є неправильним, і якщо у вас є друг або хтось знайомий у Червоних вампірах, це означає, що вони вірять у те саме".

"Я... я не доповіла на базу Червоних вампірів, і інші хлопці теж не змогли".

"Я буду вашою ланкою і навіть допоможу вам, якщо ви дозволите мені повернутися до Червоних вампірів. Я знаю, що не в тому становищі, щоб просити про це, але я не думаю, що ми тут вороги".

Квін трохи подумав про це. Ганна допомогла йому, і було правдою, що він не повинен ставити всіх Червоних вампірів в одну категорію тільки через один поганий інцидент. Водночас він був упевнений, що, ставши свідком його сили, вона не намагатиметься зробити нічого дивного, а навіть якби й зробила, наприклад, попередивши інших членів Червоних вампірів про їхнє місцезнаходження, Квіна це не турбувало б, бо він був упевнений у власній силі.

На відміну від минулого, Квін не боявся того, що постане перед ним. Якщо вони самі прийдуть до нього замість того, щоб він відвідував їх, він був не проти, оскільки це заощадить його час.

"В обмін на вашу допомогу я з радістю поверну вас до Червоних вампірів, але мені потрібно зробити багато речей перед цим", - заявив Квін. - "Почувайтеся вільно в цьому місці. Тут є кілька гостей, які розважатимуть вас, і я знову попереджаю вас не намагатися зробити нічого дурного... було б розумно, якби ви слухали його".

Звісно, Ганна була дуже здивована цим, тому що бачила лише нескінченну темряву і не знайшла нікого іншого навколо. Проте було чути свист вітру, хоча вона нічого не відчувала.

"Зачекайте!" - гукнула Ганна. - "Що ви робите... можливо, я можу чимось допомогти? Таким чином ви зможете більше мені довіряти, а якщо ні, то зможете повернути мене в цю Тіньову в'язницю".

"У мене зустріч із Закуті", - відповів Квін, і, на його подив, Ганна трохи відступила.

"О, ви знаєте про них?"

"Так, звісно... Закуті - одна з найсильніших груп на Землі. Настільки, що навіть Червоні вампіри намагалися уникати їх, наскільки це можливо".

"Вони не тільки мають сильні здібності, але й трохи божевільні".

"Все ж таки, незважаючи на те, що вони недисципліновані, кожна група певною мірою намагалася ігнорувати їх, і можна сказати, що Закуті робили те саме. Чому ви з ними зустрічаєтеся... не кажіть мені, що ви плануєте напасти на них?... Це було б самогубством".

Оскільки Червоні вампіри настільки боялися, що навіть уникали цієї групи, Квін подумав, що Закуті мають бути досить сильними. Все ж таки він сумнівався, чи були вони такими ж страшними, як Одноріг, Ґрем та інші. На його думку, нині найважливішою проблемою для нього був або Лаксмус, або Ерін.

"Якщо я зможу порозумітися із Закуті, сподіваюся, у цьому не буде потреби. У будь-якому разі, оскільки ви готові мені допомогти, я подумаю про це і, можливо, випущу вас пізніше", - сказав Квін і залишив Тіньовий простір, перш ніж Ганна встигла відповісти.

"Цей вампір... він справді йде проти Закуті... але з ким? З якою групою? Чи він планує йти сам? Чорт забирай! Я маю придумати спосіб врятувати себе, якщо він вирішить зробити щось подібне".

Не маючи чим зайнятися, Ганна вирішила прогулятися простором. Вона цікавилася, чи є тут хтось ще. Як би там не було, невдовзі вітряний звук, який вона чула весь час, посилився.

Волосся на її тілі стало дибки, коли вона відчула мурашки. Вона знала, що щось наближається до неї. Вона підготувала свою ауру червоного вампіра в руках, готову до атаки. Проте, коли вона побачила, що наближається до неї, її руки й плечі опустилися, а на обличчі з'явився безпорадний вираз.

"Що... це... це Дракон?!"

Перш ніж вона встигла подумати про щось інше, величезний Дракон приземлився лише за кілька футів від неї. Вона очікувала, що через його вагу при приземленні на тіньову землю станеться землетрус, але нічого подібного в Тіньовому просторі не сталося. Однак вона збільшила свою червону ауру і переконалася, що захистила себе.

"Ласкаво просимо! Схоже, він дав мені ще одну під опіку", - заявив Рей, звертаючись прямо до її голови, як він робив це з Квіном.

"Я чую і розумію звіра!"

"Так... я чую тебе і можу розмовляти з тобою!" - відповів Рей. - "У будь-якому разі, тепер, коли ти в цьому Тіньовому просторі, я маю привітати тебе. Справа в тому, що мені тут трохи нудно, а ті двоє інших почали мене трохи втомлювати, тож ти прийшла в ідеальний час".

Ганна дивувалася, чи не сниться їй усе це. Все це здавалося божевіллям, і вона цікавилася, що взагалі робить гігантський звір-Дракон у цьому просторі. Чи був він якимось домашнім улюбленцем?

"Я? Домашній улюбленець? Як ти смієш?!" - Рей миттєво роздратувався.

У цей момент Ганна побачила дві лінії жовтої аури, що летіли прямо на неї. Вона швидко перекотилася і проковзнула по землі, ледь уникнувши обох.

Коли вона підняла очі, то побачила двох Дампірів із Драконом. Вони зістрибнули, і здавалося, що вони готові до атаки, але Дракон незабаром поставив свої ноги перед ними, зупинивши їхній шлях.

Два Дампіри негайно зупинилися і підкорилися Дракону.

"Не хвилюйся, якщо Квін хоче, щоб ти залишилася живою, я залишу тебе живою, але тим часом я змушу вас трьох битися один з одним. Ставайте сильнішими, і, можливо, одного разу ви зможете мене трохи розважити", - Рей посміхнувся, показуючи свої величезні гострі зуби.

"Зачекайте... Квін... ви говорите про Героя Квіна?" - запитала Ганна.

Знову ж таки, Рей просто посміхнувся, показуючи, що їй ще багато чому треба навчитися.

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -

Тим часом Квін повернувся на корабель із Мітчеллом, і здавалося, що все гаразд. Решта все ще терпляче чекали, а Мінні мала велику посмішку на обличчі. Невдовзі після цього група була готова вирушити на Землю.

Схоже, все, що потрібно було зробити Енді, було зроблено, і тепер вони прямували до Землі. Решта подорожі для групи пройшла переважно в тиші. Люсія намагалася знайти слушний момент, щоб підійти до Квіна. Проте вона побачила, що він грається з Мінні.

Раніше вона запропонувала їм пограти в квача, і оскільки Квін був швидшим за Мінні, це виявилося досить складним завданням і тренувальним досвідом для Мінні. Звісно, Квін стримувався і дозволяв їй вигравати. Доки Мінні не починала хвалитися, звісно, і тоді Квін ловив її час від часу.

Це було приємне видовище, тому Люсія вирішила, що варто почекати і поставити свої запитання пізніше.

Саме тоді кораблем пролунало оголошення.

"Ми наближаємося до планети Земля".