Розділ 1671 — Я знаю тебе

Звуки оплесків та вигуків доносилися до її кімнати, лише змушуючи її нервувати ще сильніше. Джессіка чула, як калатає її серце, що було дуже незвичним відчуттям для вампіра.

"Що відбувається зовні, що всі так радіють, і як довго мені доведеться просто чекати тут?" - думала вона, вдивляючись у вартових, які нерухомо стояли навколо неї. Особливо в лідера цієї групи, охоронця на ім'я Момо.

"Ця сукня досить важка, і мені незручно в талії... а час іде так повільно."

Поки вона чекала в кімнаті, раптом пролунав вибух. Зсередини закладу він звучав не надто гучно, оскільки космічний корабель був досить далеко. Спочатку Джессіка не надала цьому великого значення, але через кілька секунд здалося, що Момо та її група отримали якийсь наказ, бо вони перезирнулися й кивнули.

"Хтось прийшов, щоб спробувати витягти мене з цього весілля, чи не так?" - саркастично зауважила Джессіка, знаючи, що ніхто за нею не прийде.

"Ти щось знаєш?" - запитала Момо.

Було зрозуміло, що це серйозне запитання, і тепер Джессіка зрозуміла, що щось відбувається.

"Звісно ні! Хто взагалі прийде за мною? Я маю на увазі, ви повинні знати, що я була просто звичайним членом Корпусу вампірів, і моя сім'я навіть не є впливовими людьми," - сказала Джессіка, розводячи руками.

Однак її благання не допомогли, оскільки Момо наказала одному з інших підійти й схопити її. Охоронець негайно зробив крок вперед і схопив її за обидві руки ззаду.

"Чи варто мені чинити опір? Я маю на увазі, як вампір, я повинна мати більше природної сили, ніж ці хлопці," - подумала Джессіка, але врешті-решт вирішила дозволити їм робити те, що вони задумали. Саме тоді до неї підійшов невисокий чоловік у дивних окулярах.

Окуляри були надзвичайно товстими, через що він виглядав так, ніби в нього очі, як у комахи... Підійшовши ближче, чоловік зняв окуляри, і саме тоді Джессіка помітила, що його очі були повністю чорними, ніби в них були лише зіниці.

"Я чув, що ви, Вампіри, використовуєте щось під назвою Навичка Впливу, але шкода, що зі збільшенням використання Ци ви, Вампіри, не змогли зробити майже нічого. Ми, люди, продовжуємо еволюціонувати, тоді як Вампіри зупинилися в розвитку і не збільшили свою силу з самого початку."

Джессіка дивувалася, що цей хлопець намагається сказати, і відчувала справжнє бажання вдарити людину перед собою в очі, але знала, що не зможе вибратися, тому просто зціпила зуби.

"Скажи мені, чи є хтось, хто прийде за тобою?" - запитав чоловік із дивними очима.

Саме в той момент Джессіка зрозуміла, у чому полягає його здібність. Це було щось, що могло подолати захист Ци, щось сильніше за Навичку Впливу. Це була здібність, яка змушувала жертву говорити правду.

"Ні... ніхто не прийде за мною," - слова вирвалися з її вуст проти її волі, і сльози ледь не потекли по її обличчю, коли вона усвідомила правду.

"Чи планує щось Корпус вампірів?"

"Ні!" - знову вигукнула Джессіка. "Вони покинули мене вам! Вони самі привели мене сюди!"

"А як щодо Сім'ї Блейд? Ти працюєш з ними?" - знову запитав чоловік.

"НІ!" - закричала Джессіка, з неї було досить.

Те, що її змушували правдиво відповідати на ці запитання, розблокувало щось усередині Джессіки. Вона зрозуміла, що в неї нікого немає, і зрештою, навіщо вона приховувала свій секрет від цих людей? Чому вона намагалася зробити щось для них, коли ніхто не прийде за нею?

Закричавши на повні груди, Джессіка викликала силу зсередини. Її праве око почало світитися жовтим світлом, що трохи шокувало дивного чоловіка-комаху.

Вона зібрала свою силу Дампіра, як це зазвичай робила, потрапляючи у складні ситуації. Тепер її секрет був розкритий Закуті, і що вони будуть робити з цією інформацією - залежало від них. Проте зараз це було не важливо.

Її груди почали світитися, і саме тоді зі спини вирвалася тверда обплетена червона нитка. Така тверда, що вона виглядала як щупальця, що виходили з її тіла, а їхні краї були загострені її червоною аурою, перетворюючи їх на гнучкі Клинки.

Миттєво два ниткоподібні щупальця встромилися в руки, що тримали її, а потім обвили їх, міцно стиснувши передпліччя нападника.

Закричавши на повні груди, Джессіка використала всю свою силу, щоб підняти чоловіка і жбурнути його прямо на дивного чоловіка з очима комахи, змусивши їх обох зіткнутися.

"Ти божевільна!" - крикнула Момо. "Ти справді думаєш, що зможеш впоратися з нами, і навіть якщо зможеш перемогти нас, ти забула, де знаходишся?"

Ігноруючи те, що говорила людина перед нею, Джессіка використала решту своїх ниток як щит, закрутила їх навколо себе і переконалася, що ніхто не підійде близько. Вона була сповнена рішучості вибратися звідси, чого б це їй не коштувало.

Як дзиґа, її Клинки з ниток могли обертатися без зупинки, і тепер усе, що їй потрібно було зробити, - це втекти з цього місця, але саме тоді сталося щось дивне.

Момо почала йти до неї, і якраз тоді, коли вона була за кілька дюймів від того, щоб бути атакованою нитками, вона зникла зі свого місця, і в наступну мить вона вже схопила Джессіку і втиснула її обличчя в підлогу.

Від рукавиці, яку тепер тримала в руках Момо, йшов сильний жар, що злегка обпік обличчя Джессіки.

"Не пошкодь обличчя дружини Расса!" - крикнув охоронець.

Почувши це, Момо швидко відпустила її, і до того часу, як Джессіка піднялася з підлоги, щоб атакувати знову, Момо повернулася на своє попереднє місце.

"Що це було? Як вона змогла підібратися так близько? Це не має сенсу. Чи є в неї здібності до телепортації, як у Клікера? Але Закуті зазвичай не діляться такими силами. Це має бути щось інше."

Кількість здібностей у Закуті створювала значну перевагу під час бою проти них. Тим не менш, оскільки Закуті не хотіли її поранити чи вбити, вона могла використати це як перевагу.

Використовуючи свою Зброю душі знову, вона була готова вибратися, як і хотіла, поки один із чоловіків не підняв руки, і з її ниткою сталося щось дивне. Вона більше не контролювала її!

Її тверді, мов нитки, щупальця обвили її власне тіло і створили ще міцнішу обмотку навколо живота, доки вона не була повністю зв'язана.

"Ти справді думала, що ми просто випадкові охоронці із Закуті?" - заявила Момо. "Ми могли б убити тебе за кілька секунд, але нам не дозволено, тому ти й змогла влаштувати це маленьке шоу, але гадаю, з цього вийшла одна цікава річ."

Група почала сміятися, підходячи до Джессіки на підлозі.

"Ти справді ідіотка, і ти недостатньо сильна, щоб щось зробити."

Саме тоді з-під дверей у кімнату увійшла Тінь і попрямувала туди, де була Джессіка. Це було швидко, і охоронці навіть не встигли зреагувати. Потім із неї піднялася самотня постать у гострому Сільвер Комплекті Синього Ікла.

[Нітро-прискорення]

Охоронці бачили постать лише секунду, але після кількох ударів тут і там вони були відкинуті з кімнати, врізалися в підлогу і більше не могли рухатися. Розуміючи, що щось не так, Момо використала свою здібність зупинки часу, щоб побачити, що відбувається.

Саме тоді вона побачила, що з'явився зловмисник. Минула менше ніж секунда, а він уже вивів із ладу чотирьох її людей.

"Хто ця людина... Я... я не можу використовувати свою силу довго. Мені доведеться зупинити його прямо зараз!" - Момо була приголомшена.

Її здібність припинялася, як тільки вона торкалася людини. Тому, коли вона атакувала його, вона думала, що цього достатньо, але як тільки час відновився, зловмисник відбив її руку і схопив за горло.

"Хоча вона сама по собі недостатньо сильна, добре, що вона знає когось, хто такий," - подумав Квін, зловмисник.