Розділ 1689 — Один на мільйон!

"Ви це бачите?"

Агент Чотири сказав, поправляючи окуляри та міцно притискаючи їх до перенісся кінчиком вказівного пальця: "Я не можу повірити, що хтось наважився напасти на Закуті, коли за цим спостерігає весь світ і присутньо стільки могутніх фракцій".

Він чув звук хвиль, що билися об борт каюти, у якій перебував, а крізь велике овальне вікно ліворуч можна було побачити море. Зараз Агент Чотири був у так званому рухомому місті.

Це було місце, де жили члени Чистих, а також звичайні громадяни, які їх підтримували, і їхня кількість тут обчислювалася мільйонами.

Наразі вони перебували на верхніх рівнях великого міста у розкішній кімнаті для нарад. Разом з Агентом Чотири там сидів інший чоловік, який здавався навіть молодшим за Агента Чотири, можливо, йому було трохи за тридцять.

"Я вірив, що тут щось станеться. Схоже на напад Червоних вампірів. Я радий, що Дампіри вирішили спробувати позбутися їх", - відповів чоловік.

"Зіро", - відповів Агент Чотири. "Схоже, вони надіслали справжню кавалерію на цей невеличкий захід. Вони точно не ніхто, і як ти думаєш, що не так із тим Драконом?"

"Схоже, це не Далкі, але він явно неймовірно сильний, принаймні достатньо, щоб привернути увагу Кріса. Можливо, нам варто було дати йому Криваву броню".

Зіро почав сміятися: "Ти так думаєш лише тому, що востаннє бачив, як б’ється Агент 1 до того, як йому ввели ДНК. Агент 1 унікальний. Він один на мільйон".

"Ні, мабуть, немає нікого, схожого на нього. Зазвичай, коли хтось має природний талант до Ці, він просто перестає наполегливо працювати. Можливо, Ці досягає межі їхніх тіл, і на цьому вони зупиняються".

"Однак Агент 1 прийняв усе, що я кидав на його шляху, і після цього мені навіть не довелося його спрямовувати. Він сам продовжував ставати сильнішим, ніби вірив, що меж не існує".

"Сенс життя, який він створив для себе - бути найсильнішим. Я впевнений, що цей хлопець впорається з будь-яким ворогом, особливо після того, як отримав ДНК перевертня, яку ми виявили стільки років тому".

*** *** ***

Усі на полі стояли приголомшені, дивлячись на високого і м'язистого гуманоїдного Дракона. До того ж він зробив щось, що здавалося майже магічним.

Не завдавши жодної рани, він примудрився засунути руку в груди іншої людини і витягнути звідти сяючий білий об'єкт.

Він був невеликим, але кожен, хто дивився на цю енергію, відчував, що його до неї тягне. Зокрема, Пітер, Мітчелл та Мінні відчули поколювання по всьому тілу, коли вдивлялися в нього.

Втім, минуло небагато часу, перш ніж гуманоїдний Дракон помістив цю саму енергію у власні білі груди. Через кілька секунд усі рани на його тілі почали загоюватися.

"Це тіло… воно не може витримати повну енергію кристала. Це тіло зовсім не таке, як моє старе", - подумав Рей.

"Якщо я використаю занадто багато енергії, я можу навіть відокремитися від Звіра демонського рівня, і я не можу передбачити, що станеться після цього. Тому я повинен бути обережним".

Злегка зігнувши ноги, Рей був готовий злетіти в повітря.

"Пам’ятайте, що я сказав: ви всі повинні забратися з цього острова. Я спробую стриматися на деякий час, щоб дати вам трохи часу. Також, якщо я не повернуся, це не означає, що я помру, але я хочу, щоб ви наглядали за дитиною".

Він підстрибнув, перш ніж будь-хто встиг зреагувати, і відлуння від цього стрибка прозвучало так, ніби він підірвав дві величезні бомби.

Усі бачили брижі енергії в повітрі, і в наступну мить Рей зник. Що стосується людей, які спостерігали за цією сценою, їх відкинуло чистою силою енергетичної хвилі, що насувалася.

"Схоже, той хлопець серйозно налаштований знищити весь острів, і я припускаю, що він на нашому боці", - сказав Ворден.

"Ми повинні вибратися звідси, всі ми".

Люсія озирнулася назад, помітивши маленьке мерехтіння, коли енергія влучила в щось. Це було схоже на кулю, але як тільки з’явилася енергія поштовху Рея, вона нічого не могла розгледіти, дивлячись у ту ділянку.

Не впевнена, чи не грають з нею її очі, вона вирішила зосередитися на поточній справі.

"Ми не можемо просто піти; нам все ще потрібно знайти Джессіку; ми гадки не маємо, де вона. Якщо ця штука знищить весь острів, ми повинні витягти її звідси".

"І не забудьте про Квіна!" - крикнув Мітчелл, повертаючись; хоча Фіззл була ще жива, вона більше не хотіла битися. Але дещо промайнуло у нього в голові.

"Це була гарна бійка, в якій я мав перемогти… тож як щодо гарної винагороди?"

Запитуючи це, Мітчелл дивився на черевики Демонічного рівня на її ногах. З його новою силою черевики надали б йому додаткової потужності. Водночас Фіззл була не в тому становищі, щоб відмовляти.

Повертаючись до інших, здавалося, що рішення було прийнято, а план розроблено. З Дампіром та репортерами бій все ще тривав неподалік від того місця, де вони були. Ворден та Ганна мали спробувати переконати всіх залишити острів.

Вони візьмуть Фіззл із собою як доказ, заявивши, що бій закінчено, а весілля скасовано. Тим часом Пітер, Люсія та Мінні шукатимуть Джессіку, і, нарешті, Мітчелл залишиться, щоб спробувати знайти Квіна і повідомити йому про ситуацію.

Після цього вони всі попрямують до дока, де стояли кораблі, і всі вони сядуть на корабель Блейд.

"Всі згодні з планом?" - запитав Ворден.

"Подивись на себе; ти повернувся на дві секунди і вже всім командуєш", - буркнув Пітер.

Ворден підняв брову на це зауваження.

"Я повернувся на дві секунди? Я був тут довгий час, Пітер, чекав на вас обох. Тепер, коли ми нарешті знову зустрілися, я обіцяю, що не дозволю нам розділитися".

"Багато чого сталося, поки вас двох не було. Багато речей, про які я маю вам розповісти".

Схоже, Квін і Пітер знайшли когось, у кого були відповіді, які вони шукали, і після того, як ця подія завершиться, вони були впевнені, що отримають їх.

Кивнувши, група востаннє розділилася, щоб знову зібратися на кораблі Блейд.