Розділ 1699 — Місце зустрічі

Коли відео з події на Закуті транслювалося в прямому ефірі, одна людина не відривала очей від екрана, і не від одного, а від багатьох. Він стежив за ними всіма одночасно, намагаючись переконатися, що не пропустить ні секунди.

Бо коли вони побачили, як Квін вийшов на головну сцену, зірвавши велике весілля, їхнє серце забилося частіше, а піт лився з обох боків його голови.

"Це що..." З наступним кроком Квіна, коли той закликав дракона з тіні, усі підозри Лоґана підтвердилися.

Він переглядав цей уривок знову й знову, дивлячись на людину, яку не бачив так довго. На той момент Лоґан намагався зв'язатися зі своїм сином.

Однак Скуті якимось чином заблокували всі види зв'язку, окрім прямих трансляцій. Лоґану залишалося лише припустити, що це була одна з їхніх здібностей, але коли він побачив, що Шіро все одно вирішив допомогти, Лоґан зрозумів, що вони в надійних руках.

"Я не можу в це повірити. Я думав, це могли бути вони, але також припускав, що мене дурять. Однак з ним був Дракон; це повинен бути він."

"Це не може бути якимось обманом. Квін справді повернувся," - мовив Лоґан у повному захваті, продовжуючи беззупинно друкувати на клавіатурі у своїй великій лабораторії.

Він переглядав файли та відео, піднімав давні дати й намагався знайти закономірність. Зрештою Лоґан зміг припустити, коли все почалося, і спробував простежити всі події, відмотавши аж до того моменту, коли Дампіри вперше напали на одну з випробувальних планет Ґрейлашів.

"Ось... ось момент, коли їх бачили востаннє. Але чому Дампіри були там? Це був збіг обставин, чи, можливо, вони якимось чином знали, що Квін буде там, ще раніше за нас... але як це можливо?"

"Це не могли бути «Pure». Вони тісно співпрацювали з нами, і якби мали такого сильного союзника, вони б ніколи не стали нашими партнерами, щоб знайти червоне серце."

У голові Лоґана було багато думок, багато чого він хотів обговорити з Квіном, за багато що хотів вибачитися і мав безліч запитань до самого себе, і невдовзі він матиме таку можливість. Занурений у свої думки, Лоґан навіть не почув звуку відчинення дверей лабораторії.

"Гей, то ти дивишся відео про того непроханого гостя, так? Того, якого називають Божевільним Кров'яним Лордом?" - сказав Джейк.

"Расс зник, і люди вважають його підозрюваним номер один. А щодо того, де він зараз, тобі краще запитати в дядька Шіро."

Хоча Джейк говорив, а Лоґан слухав, останній нічим не показав, що почув його. Це трохи дратувало Джейка, але він уже звик до цього.

"Вибач, що ця історія зі співпрацею зі Скутими пройшла для тебе не дуже вдало," - продовжив Джейк.

"Гей, і ще одне: я мав сказати тобі раніше, але стільки всього сталося. Я знайшов того іншого вампіра, якого ти шукав. Я отримав від нього удар; він здався сильним. Тепер я розумію, чому ти ним цікавився."

"Сильним?" - сказав Лоґан, повернувши голову.

"Ну, так, судячи з того, що я бачив. Ми не змогли нормально побитися, нас перервала орда звірів," - відповів Джейк.

Саме тоді сталася рідкісна подія: Лоґан усміхнувся.

"Я відчуваю, що він не використав проти тебе всю свою силу. І скажу тобі дещо: той Божевільний Кров'яний Лорд - це той самий вампір, проти якого ти виходив."

"Зачекай, що, ти впевнений, тату? Ти бува не божеволієш?" - сказав Джейк, чітко бачачи, що це були дві різні людини.

Ігноруючи белькотіння сина, Лоґан почав зачиняти лабораторію та попрямував з кімнати: зрештою, він мав відвідати важливу зустріч.

Вхід до гігантського плавучого міста виявився досить простою справою для Блейдів.

Вони також мали власну приватну зону для швартування свого корабля порівняно з іншими, що було дуже до речі для Квіна та решти, оскільки на той момент кожен із них був гарячою новиною повсюди.

До них підбіг міський охоронець із кількома плащами на руці. Він був у формі, якої Квін раніше не бачив.

Вона була схожа на колишню військову форму, тільки сучасніша, і мала зелені люмінесцентні елементи, які яскраво сяяли, особливо навколо коміра.

Було цілком зрозуміло, що ці люди - охоронці, що змусило Квіна замислитися, чому ніхто з них не мав спорядження зі звірів. У них не було ні зброї, ні броні, і це не було винятком.

Проходячи повз громадську швартувальну станцію, Квін помітив, що кілька інших охоронців також не мали жодного спорядження зі звірів.

"Невже вони настільки впевнені, що на це місто не нападуть?" - подумав Квін.

"Втім, гадаю, тут же Лоґан. За 1000 років він, ймовірно, зміг створити високотехнологічний захист для всього міста," - подумав Квін.

"Вибачте, що змушую вас це робити, але хоча це місце безпечне і я не думаю, що хтось завдасть вам клопоту, якщо ви захочете прогулятися містом, поки все не вляжеться..."

"...буде краще, якщо ви всі надягнете це," - пояснив Шіро, беручи на себе роль провідника, поки вони перебували там.

Цього слід було очікувати після всього, через що вони пройшли, тож усі залюбки погодилися. Для додаткової безпеки і Пітер, і Квін знову змінили свої обличчя, адже вони були найпомітнішими постатями у відео.

Група змогла спокійно залишити місце після того, як Шіро відсканував дивний пристрій у машині. Дізнавшись, хто це, їм, схоже, надали доступ до всіх зон разом із гостями.

"Це привілей... знаєте, через те, хто дружина Лоґана і таке інше," - підморгнув Шіро Квіну.

Це була ще одна історія, яка цікавила Квіна. Як усе склалося - він не мав найменшого уявлення.

Гуляючи містом, Квін уперше відчув, що справді перебуває в майбутньому. На відміну від планети Ґрейлашів, де він був і яка, здавалося, зберегла атмосферу століття, з якого походив Квін, це місто вирішило використовувати нові технології по максимуму.

Це трохи нагадувало Квіну поселення вампірів, де все, що вони бачили, працювало на пудрі з кристалів звірів. Однак це місто мало сучасний вигляд.

Група сіла у великий левітуючий транспортний засіб, який з'явився майже нізвідки. Усередині взагалі не було водія, а місця вистачало для всіх.

Наступної секунди їх потягнуло вздовж чогось схожого на невидиму сяючу лінію, оминаючи всі інші транспортні засоби на величезній швидкості, і водночас поїздка була плавною та комфортною.

Велика вежа в центрі була очевидним місцем, де мешкав Лоґан Ґрін; будь-хто міг би про це здогадатися, ось чому всі захвилювалися, коли транспортний засіб повернув геть від тієї локації.

"Гей, зачекайте хвилинку, куди ми їдемо?" - запитав Пітер.

"До місця зустрічі," - відповів Шіро.

"Лоґан погодився зустрітися з вами в іншому місці, і я думаю, ви будете чимало здивовані обраним місцем."

Більше нічого не кажучи, групі залишалося лише чекати й дивитися. Коли транспорт зупинився, вони зрозуміли, що перебувають перед іншою чималою будівлею, і там також було кілька інших людей.

Це не була зона з великим скупченням народу, але й тихою її назвати було не можна. І все ж ніхто не мав жодного уявлення, чому вони мали зустрітися саме тут.

Піднявшись сходами, вони опинилися на відкритому майданчику, де люди невимушено їли, сміялися й розважалися, а в центрі стояла статуя, яка була аж надто знайома Квіну.

"Я посміхаюся щоразу, коли бачу її. Не можу від цього відвикнути," - сказав Пітер.

"То він хоче зустрітися з нами тут?" - здогадався Квін, ігноруючи більшу за натуральну величину статую самого себе.

Шіро похитав головою й вказав рукою в напрямку великої будівлі за статуєю:

"Не тут, а там."

Придивившись уважніше, інші прочитали слова на будівлі:

[Земний національний музей Великого Героя Квіна Талена.]