Розділ 1718 — Бій з богом. (Частина 2)

Дивне біле світло оточило Джессіку та Блісс, і всі вони могли сказати, що це те саме світло, яке забрало Квіна. Джессіка гадала, що робити.

Вона хотіла відпустити, але її руки наче прилипли до посоха. Побачивши це, Пітер не мав вибору. Він вирішив більше не дбати про те, що з ним станеться.

Він дозволив енергетичним променям влучити в його тіло, його голова трохи хитнулася вбік, але ноги продовжували рухатися. Здавалося, частину його вуха було відірвано, але воно загоювалося прямо в процесі.

Біжучи на повній швидкості, Пітер був майже швидшим за енергетичні промені, тому багато хто з них не міг влучити в нього, поки нарешті він не дістався Джессіки. Зі спини він витягнув її зі шляху.

Пітер негайно міцно схопив її, притиснув до своїх грудей і згорнувся в кулю, закриваючи її собою.

Решта енергетичних променів влучили в Пітера, створивши величезну енергію світла, яка пронизала очі інших таким болем, що їм довелося відвернутися.

Коли вони відчули, що жар від енергетичної атаки вщух, вони подивилися і побачили, що Пітер все ще там. Його головний хвіст був відсічений.

Численні ділянки шкіри на його тілі були обпалені, і він був майже повністю голий.

"Пітер!!!" - закричала Люсія, підбігаючи до нього.

Його тіло поверталося до свого звичайного стану і водночас загоювалося. Зрештою, Пітер відпустив її, він почувався втомленим, але постійного болю не було.

Крім того, він був щасливий бачити, що Джессіка не постраждала.

"Ця Енергія Селестіалів... Вона інша... ніби мене стало двоє. Те, що стається з моєю формою Селестіала, не впливає на мене теперішнього."

Стиснувши кулак, Пітер все ще відчував свою силу; він міг продовжувати битися в цьому стані; хоча він був слабшим, він все ще залишався достатньо сильним.

Це було корисне вміння, яке він, можливо, зможе використати пізніше.

Перш ніж інші могли щось побачити, Лоґан випустив зі своєї броні гігантського павука, який приземлився прямо на пах Пітера, закриваючи цю ділянку.

Це було найменше, що він міг зробити. Зрештою, він опинився в такому стані, бо ризикував життям, щоб захистити Джессіку.

Все ще дивлячись на безлад навколо, Лоґан не міг не зітхнути, почувши сирени, що наближалися здалеку, щоб перевірити, чи все гаразд.

"Навіть Небесні, яких я вважав хорошими, схоже, не на нашому боці," - зітхнув Лоґан.

Група зараз перебувала всередині будівлі, відпочиваючи. Навіть Пітер, вперше відтоді, як Лоґан знав його, теж відпочивав. Якщо щось і було зрозуміло, то це те, що та нова форма його виснажила.

Правда полягала в тому, що багато хто з них, включаючи Пітера, хотіли залишитися на даху, чекаючи, чи повернеться Квін. Лоґан намагався пояснити, наскільки це малоймовірно, навіть зараз, особливо з силами тієї жінки.

Зрештою, єдине, що він міг зробити, щоб переконати їх, - це поставити кілька роботів на варту, які негайно повідомлять їх, якщо Квін повернеться.

Під час відпочинку, поки 100 різних роботів оглядали його в медичному кабінеті, Лоґан шукав відповіді.

Він намагався переглянути записи з камер і зрозуміти, як саме Блісс вдалося піднятися туди, і чи були якісь підказки щодо того, що сталося з Квіном.

"Вибач," - раптом сказав Пітер, коли в кімнаті запала тиша.

"Вибач, я думав, що ти міг стояти за всім цим... просто так багато змінилося з того часу, як ми з Квіном повернулися, і я був з ним весь цей час, а тепер я підвів його... Він зник."

Віхт майже не виявляв емоцій, окрім гніву, це був перший раз, коли інші бачили, як він поводиться таким чином, тому вони знали, наскільки все це було для нього важливо, але ще більше Пітер відчував провину за те, що звинуватив Лоґана.

Лоґан підняв одну зі своїх рук, закуту в метал, і натиснув на неї іншою рукою. Метал почав відсуватися, зрештою відкриваючи лускату чорну руку.

"Багато чого в моєму тілі змінилося з того часу, як ти бачив мене востаннє, і, чесно кажучи, я міг би видалити свою руку Далкі і замінити її на роботизовану."

"...але я не зробив цього, тому що ця рука була спогадом про тебе, Пітере."

Інші не знали значення того, що говорив Лоґан, і були ще більше здивовані, побачивши, що рука Лоґана не виглядає людською. Це ніколи не було розкрито світові у всіх відеопотоках та іншому.

Це змусило Джессіку та Люсію зрозуміти, що люди приховували багато секретів, про які вони просто не знали. Звісно, Пітер знав, що це та сама рука, яку Лоґан дав Пітеру з'їсти, коли той був на межі смерті.

Хтось, хто був здатний на таке, хто був таким дорогим другом для групи, ніколи б їх не зрадив, і Пітер тепер зрозумів, яким дурнем він був.

Щоб розірвати незручну тишу, групу зустріли хорошими новинами: Мінні, здавалося, прокидалася. Вона повільно розплющила очі й озирнулася навколо на інших.

"Мені наснився поганий сон... де тато?" - запитала Мінні.

Вираз їхніх облич, який вони не могли приховати, сказав Мінні, що це був зовсім не поганий сон, і, як і очікувалося, вона розплакалася.

Після того, як їй дали пакет соку, вона, здавалося, заспокоїлася, і інші були зацікавлені тим, що з нею сталося.

"Ти знаєш, що та огидна жінка зробила з тобою?" - запитала Джессіка.

Хоча Мінні не була впевнена, коли прокинулася, тепер вона знала точно: вона не відчувала чогось у собі, це було дивне відчуття, але вона знала. Вона простягнула руку, і там нічого не було; не було Тіні.

"Я... я... я не можу використовувати сили, яким мене навчив тато!" - Мінні знову почала плакати.

Поки чутливі жінки, які найкраще вміли втішати Мінні, намагалися її заспокоїти, Лоґан розмірковував.

"Все це схоже на те, коли Брайс мав той дивний кристал і забирав Тінь. Чи зробила Блісс те саме?" - подумав Лоґан.

"Я завжди вважав дивним, що Брайсу вдалося отримати той Кристал, і від кого?"

"Схоже, ми могли отримати відповідь." Лоґан подивився на спини інших. "Квіне, де ти... і я сподіваюся, ти в безпеці."