Розділ 1740 — На інший бік

Поруч із Лаксмусом стояли одні з найстрашніших людей у сучасному світі, що носили титул Вартових. В історії було лише кілька випадків, коли з’являлися Вартові, і щоразу після цього наставав хаос.

Їхнє втручання повністю знищувало містечка, міста та визначні установи. Саме завдяки цій могутній групі людей, які захищали та керували Червоними вампірами, жодна фракція не могла повністю викорінити Червоних вампірів.

Тепер вони всі були в одному місці, і єдине, що могло зробити ситуацію ще гіршою - це присутність іншого лідера Червоних вампірів.

"Ми ж казали, що хочемо знайти Червоних вампірів. Здається, нам не доведеться нічого робити, оскільки вони прийшли самі", - Люсія ковтнула слину і міцно вчепилася в спис.

Вартові швидко почали рухатися, щойно вийшли з вихору Тіні. Їхні тіла змістилися, ніби вони самі були зроблені з Тіні, і пішли під землю. Це був прийом під назвою Тіньова подорож.

Тепер на підлозі Арени можна було побачити кругові тіні, що рухалися всюди, і вони були швидкими, надзвичайно швидкими. Коли тіні досягали своєї позиції, вартий виходив із землі й протистояв людям на Арені.

Вікі, Джейк, Айзек, Пітер, Вінсент, Мітчелл, Мука, Люсія, Джессіка, Ганна та Мінні. На жаль, навіть з допомогою тих, хто приєднався до бою, їх було менше, ніж десятьох вартових, п’яти дивних звірів і, зрештою, самого Лаксмуса.

Лоґан спостерігав за всім, друкуючи на клавіатурі так швидко, як тільки міг.

"Це... це занадто. Їм потрібно вибратися звідти, навіть якщо я допоможу... але чому з’явилися Червоні вампіри?"

"Особливо Лаксмус, чому він вирішив показатися тут? Має бути причина, і вони не підуть, поки ця причина не дасть про себе знати".

Нарешті, весь натовп залишив Арену, і Лоґан знав, що в нього немає іншого вибору, окрім як запечатати це місце, щоб ніхто більше не міг увійти. Потім над Ареною почав з’являтися великий купол, повільно закриваючи її.

Лаксмус та інші, здавалося, не переймалися цим, і цілком слушно, оскільки вони мали сили Тіні, які дозволяли їм вийти в будь-який момент, але це також було зроблено, щоб зупинити інших від входу.

Лоґан не хотів нікого втратити, і в нього був особливий план, як зупинити інших, якщо вони спробують вибратися. Усі роботи зі штучним інтелектом по всьому Зеленому Місту збиралися і чекали прямо за межами купола.

"Я буду підтримувати вас, хлопці, наскільки зможу звідси", - подумав Лоґан. "Просто спробуйте вибратися звідти якнайшвидше".

Він повідомив про це своїй дорогій дружині, яка знала план, але, на жаль, вона сама мала справу з одним із вартових і одним із великих звірів.

"Я не можу діяти легковажно. Інакше це коштуватиме мені життя, і я відчуваю, що моя робота, моє місце на цій планеті ще не закінчені". Вікі витягла свій Блейд, який виглядав так, ніби був зроблений із твердої темної субстанції, і він повільно почав перетворюватися на щось схоже на багнюку. Вона активувала свою Зброю демонічного рівня.

Неподалік від того місця, де билася Вікі, інший член тієї ж сім’ї мав свої проблеми.

"Мама впорається сама, але тато сказав мені захищати інших, якщо вони потраплять у біду".

"Тож саме це я і зроблю, і це шанс прибрати великого злого вовка тепер, коли він тут, переді мною!"

Джейк пробіг через поле, активувавши здатність супершвидкості, і підійшов до великої двоголової змії, проти якої бився.

Ці звірі використовують Тінь по-різному. У змії вона, схоже, зосереджена переважно в пащі. Тож я просто не буду бити в пащу.

Один із вартових спробував стати на шляху Джейка та звіра перед ним. Він був майже оточений і був однією з найбільш охоронюваних фігур. Незабаром проти нього виступили двоє вартових і один звір, але він був незворушним.

Джейк уже біг швидко, і, побачивши Вартового, він підстрибнув. У той же час Вартовий випустив Тінь зі своєї спини. Вона виглядала так, ніби починала формуватися у велику руку, готову схопити Джейка. Але перш ніж вона повністю сформувалася, Джейк розкрутив своє тіло й огорнув себе блискавкою.

Як блискавка, він проскочив ще швидше, повз тіньову руку, перш ніж вона встигла торкнутися його.

"Тренування цих здібностей блискавки з Зіноном справді стали в пригоді. Я повинен вірити в себе, що я найсильніша людина! З інтелектом мого батька і найсильнішою силою моєї матері я можу перемогти будь-кого, хто стане на моєму шляху!"

Врізавшись в одну з голів змія, Джейк ледь не збив його з ніг, але той мав міцну основу. У будь-якому разі, Джейк не планував перемагати звіра лише цією атакою. Коли блискавка згасла, тіло звіра з’явилося в полі зору кожного, і вони побачили, що з нього сильно тече чорна кров.

До того часу Джейк в останню секунду перетворив одну зі своїх рук на металеві шипи, і, використовуючи силу своєї швидкості та блискавки, йому вдалося пробити грубу шкіру звіра.

"Час підняти температуру тут, поки я розплавлю тебе зсередини!" - вигукнув Джейк.

Частина його руки трансформувалася і застрягла у звірі. Тепер він підвищував температуру свого тіла й активував свої здібності блискавки зсередини.

Інша голова змія зашипіла і рушила до нього, і здавалося, що вона намагається скинути Джейка зі свого тіла. Вона широко відкрила пащу, оголивши набір іклів і нескінченні тіні всередині, але раптом зупинилася, не діставшись до Джейка.

Через мить чорна кров вилилася з її пащі, видаючи шиплячий звук, коли вона випаровувалася в хмару чорного туману. Минуло небагато часу, перш ніж обидві голови впали на землю, а тіло обм’якло. Потім, витягнувши руку з тіла звіра, Джейк повернув її до нормального стану.

"Один із цих звірів готовий. Тепер час розібратися з рештою з вас. Я з радістю приберу вас по одному, якщо доведеться", - Джейк посміхнувся.

Все ж він знав, що з Вартовими буде важче впоратися, ніж із тіньовими звірами.

На іншому боці Арени Пітер, який спочатку був поруч із Вінсентом, тепер був заблокований Вартовим і тіньовими звірами.

Звір-ведмідь, проти якого раніше бився Пітер, здавалося, виступав проти Вінсента, який також бився з вартовим.

Хоча Вартові також оточили його друзів, які стрибнули на Арену, їм довелося відбиватися самотужки, тому що Пітер не міг їм зараз допомогти.

Вартовий стояв за спиною Пітера, а дивний чорний звір стояв перед ним. Він виглядав як гігантська черепаха, але мав голову Дракона, а також кілька шипів на своєму твердому панцирі.

"Геть із дороги! Я хочу битися з тим клятим Лаксмусом!" - Пітер кинувся вперед, і дивні тіні неподалік від черепахи з’явилися перед її двома лапами, а велика тінь з’явилася за її спиною.

Довгі гострі щетинки розміром з великі шипи почали виходити з його спини, а потім звір спрямував їх у Тінь за своєю спиною. У наступну мить вони раптово з'явилися з вихору Тіні перед його руками. Вони летіли швидше за кулю з пістолета, прямуючи прямо до Пітера.

"Це все починає мене дратувати!" - вигукнув Пітер, коли його хвіст-голова рухався швидше, вражаючи всі щетинки та розрізаючи їх навпіл. Це дозволило Пітеру бігти вперед, не зменшуючи темпу, оскільки він був упевнений, що не постраждає.

І коли він був достатньо близько, Пітер підстрибнув і досяг тієї ж висоти, що й велетенський звір. У той момент він дозволив двом щетинкам пройти крізь захисний купол хвоста, який він створив, і впіймав їх обома руками.

"Я попереджав тебе, ти клятий їжак-Дракон!" - крикнув Пітер.

Його хвіст-голова відсік дві руки велетенського звіра, ніби вони були зроблені з масла. Вони впали на підлогу, і тепер, коли ніщо не могло його зупинити, Пітер встромив обидві щетинки, що були в його руках, прямо в голову звіра.

Завдяки його силі та гостроті щетинок вони увійшли легко, вбиваючи ще одного з сильних звірів Тіні. Коли тіло звіра Тіні з гуркотом упало на землю, Пітер приземлився зверху на нього.

Але на його подив, людина з іншого боку була не Лаксмус, а Охоронець, який стояв позаду нього.

Пітер стиснув кулаки і вже збирався зробити хід, коли раптом на мить завагався і насупився на Охоронця перед собою.

Піднявши руку, Пітер вказав пальцем на Охоронця і сказав здивованим тоном: "Стривай... я впізнаю тебе!"